Зустріч Самуїла і Саула
1 Жив один чоловік з Веніямінового племені на ім’я Кіш, син Авіїла, внук Церора, правнук Бекората, праправнук Афія, веніямінець, – досить заможна людина.
2 В нього був син на ім’я Саул, – молодий та статечний чоловік, – не було серед Ізраїльських синів вродливішого за нього; крім того він був на голову вищий від усіх людей.
3 Одного разу в Саулового батька Кіша пропали ослиці, й Кіш сказав своєму сину Саулу: Візьми з собою когось із слуг та й піди, пошукай ослиць!
4 Вони пройшли все Єфремове нагір’я, перетнули Шалішову рівнину, але не знайшли. Тоді пройшли Шаалімську долину, – не було також. Так вони пройшли все Веніямінове володіння, а ослиць не знайшли.
5 Коли вони дійшли до околиць Цуфа, Саул сказав своєму слузі, що був з ним: Пора нам повертатись, аби мій батько, замість ослиць, не почав хвилюватись вже за нас!
6 Але той відповів йому: Ось у цьому місті є Божий чоловік, – дуже поважна людина, – все, що він скаже, неодмінно справджується. Тож зайдемо туди, – може він нам щось підкаже відносно нашої подорожі, яку звершуємо.
7 Саул сказав своєму слузі: Піти можна, але що ми занесемо тому чоловікові? Адже хліб у наших торбинах скінчився, а якогось гостинця немає, щоб занести Божому чоловікові. Що в нас є?
8 Відповідаючи Саулові, слуга запропонував: Ось у мене є четвертина срібного шекля, – я готовий віддати його Божому чоловікові, й він щось нам підкаже відносно нашої подальшої дороги.
9 [Раніше в Ізраїлі було так, що кожен, хто мав намір отримати Божу пораду, говорив так: Ходімо до ясновидця! Адже теперішніх пророків раніше називали ясновидцями].
10 Тоді Саул сказав своєму слузі: Твоя порада слушна! Давай підемо! Отже, вони пішли в місто, де жив Божий чоловік.
11 Підіймаючись по узгір’ю в місто, вони зустріли дівчат, які сходили набрати води, й запитали їх: Чи є тут ясновидець?
12 Відповідаючи, ті сказали: Так, зараз ви його зможете побачити! Але поспішіть, адже щойно він прийшов до міста, а сьогодні у народу жертвоприношення на пагорбі.
13 Як увійдете в місто, зразу шукайте його, перш ніж він підійметься на узвишшя задля жертовної трапези, тому що народ не почне їсти, доки він не прийде, позаяк він має благословити жертву, – і лише після цього почнуть їсти гості. Поспішайте, – ви ще його застанете.
14 Тож вони прибули до міста. Коли вони входили у браму міста, Самуїл якраз йшов їм назустріч, аби піднятись на пагорб.
15 Господь же, за день до приходу Саула, відкрив Самуїлові повідомивши:
16 Завтра, цієї самої пори, пришлю до тебе чоловіка із Веніямінового краю, аби ти помазав його на володаря над Моїм народом Ізраїлем, – він визволить Мій народ з рук филистимців, оскільки Я зглянувся на Мій народ, тому що його волання вже піднялось до Мене.
17 І от, щойно Самуїл побачив Саула, як Господь повідомив йому: Оце той муж, про якого Я тобі говорив: Він і буде владарювати над Моїм народом.
18 У цей момент Саул якраз підійшов до Самуїла посеред брами, і запитав: Скажи мені, будь ласка, де тут дім ясновидця?
19 Відповідаючи, Самуїл сказав Саулові: Я і є ясновидець! Іди попереду мене на узвишшя. Сьогодні ви будете зі мною обідати, а завтра зранку я відпущу тебе й повідомлю тобі все, що хвилює твоє серце.
20 А щодо ослиць, які в тебе пропали три дні тому, то не турбуйся про них, бо вони знайшлися… Хіба не тобі та твоїй родині належить усе найкраще в Ізраїлі?!
21 Відповідаючи, Саул сказав: Я всього лише є сином веніямінця й належу до найменшого з Ізраїлевих племен; до того ж моя родина найменша з усіх родин у племені Веніяміна, – тож навіщо ти говориш мені такі речі?
22 Але Самуїл узяв Саула та його слугу, попідруки ввів їх у світлицю, і запропонував їм найпочесніше місце серед усіх запрошених, яких було близько тридцяти чоловік.
23 А кухареві Самуїл сказав: Подай ту частину, яку я раніше тобі дав, і про яку я тобі говорив, щоб ти відклав її в себе окремо.
24 Тож кухар приніс ціле стегно з усім, що було на ньому, і поклав його перед Саулом, а Самуїл сказав: Це те, що було відкладене для тебе. Те, що лежить перед тобою, бери та їж, адже воно на певний час було відкладене для тебе, ще коли я почав скликати народ! Отже, того дня Саул обідав із Самуїлом.
25 Після того як вони спустились з пагорба до міста, Самуїл розмовляв із Саулом на покрівлі будинку.
26 Там Саул і заночував . Так сталось, що рано-вранці Самуїл покликав перебуваючого на покрівлі Саула, говорячи: Вставай, я проведу тебе! Тож Саул устав, і вони обидва вийшли, він і Самуїл, надвір.
Самуїл помазує Саула на царство
27 І коли вони дійшли до межі міста, Самуїл сказав Саулові: Скажи слузі, аби він пішов попереду нас; і коли той піде, ти затримайся, – сьогодні я сповіщу тобі Боже рішення.
1 Now there was a man of Benjamin, whose name was Kish, the son of Abiel, the son of Zeror, the son of Bechorath, the son of Aphiah, a Benjamite, a mighty man of power. 2 And he had a son, whose name was Saul, a choice young man, and a goodly: and there was not among the children of Israel a goodlier person than he: from his shoulders and upward he was higher than any of the people.
3 And the asses of Kish Saul’s father were lost. And Kish said to Saul his son, Take now one of the servants with thee, and arise, go seek the asses. 4 And he passed through mount Ephraim, and passed through the land of Shalisha, but they found them not: then they passed through the land of Shalim, and there they were not: and he passed through the land of the Benjamites, but they found them not. 5 And when they were come to the land of Zuph, Saul said to his servant that was with him, Come, and let us return; lest my father leave caring for the asses, and take thought for us. 6 And he said unto him, Behold now, there is in this city a man of God, and he is an honourable man; all that he saith cometh surely to pass: now let us go thither; peradventure he can shew us our way that we should go. 7 Then said Saul to his servant, But, behold, if we go, what shall we bring the man? for the bread is spent in our vessels, and there is not a present to bring to the man of God: what have we? 8 And the servant answered Saul again, and said, Behold, I have here at hand the fourth part of a shekel of silver: that will I give to the man of God, to tell us our way. 9 (Beforetime in Israel, when a man went to enquire of God, thus he spake, Come, and let us go to the seer: for he that is now called a Prophet was beforetime called a Seer.) 10 Then said Saul to his servant, Well said; come, let us go. So they went unto the city where the man of God was .
11 ¶ And as they went up the hill to the city, they found young maidens going out to draw water, and said unto them, Is the seer here? 12 And they answered them, and said, He is; behold, he is before you: make haste now, for he came to day to the city; for there is a sacrifice of the people to day in the high place: 13 As soon as ye be come into the city, ye shall straightway find him, before he go up to the high place to eat: for the people will not eat until he come, because he doth bless the sacrifice; and afterwards they eat that be bidden. Now therefore get you up; for about this time ye shall find him. 14 And they went up into the city: and when they were come into the city, behold, Samuel came out against them, for to go up to the high place.
15 ¶ Now the LORD had told Samuel in his ear a day before Saul came, saying, 16 To morrow about this time I will send thee a man out of the land of Benjamin, and thou shalt anoint him to be captain over my people Israel, that he may save my people out of the hand of the Philistines: for I have looked upon my people, because their cry is come unto me. 17 And when Samuel saw Saul, the LORD said unto him, Behold the man whom I spake to thee of! this same shall reign over my people.
18 Then Saul drew near to Samuel in the gate, and said, Tell me, I pray thee, where the seer’s house is . 19 And Samuel answered Saul, and said, I am the seer: go up before me unto the high place; for ye shall eat with me to day, and to morrow I will let thee go, and will tell thee all that is in thine heart. 20 And as for thine asses that were lost three days ago, set not thy mind on them; for they are found. And on whom is all the desire of Israel? Is it not on thee, and on all thy father’s house? 21 And Saul answered and said, Am not I a Benjamite, of the smallest of the tribes of Israel? and my family the least of all the families of the tribe of Benjamin? wherefore then speakest thou so to me? 22 And Samuel took Saul and his servant, and brought them into the parlour, and made them sit in the chiefest place among them that were bidden, which were about thirty persons. 23 And Samuel said unto the cook, Bring the portion which I gave thee, of which I said unto thee, Set it by thee. 24 And the cook took up the shoulder, and that which was upon it, and set it before Saul. And Samuel said, Behold that which is left! set it before thee, and eat: for unto this time hath it been kept for thee since I said, I have invited the people. So Saul did eat with Samuel that day.
25 ¶ And when they were come down from the high place into the city, Samuel communed with Saul upon the top of the house. 26 And they arose early: and it came to pass about the spring of the day, that Samuel called Saul to the top of the house, saying, Up, that I may send thee away. And Saul arose, and they went out both of them, he and Samuel, abroad. 27 And as they were going down to the end of the city, Samuel said to Saul, Bid the servant pass on before us, (and he passed on,) but stand thou still a while, that I may shew thee the word of God.