Молитва Єремії про відновлення
1 Господи, згадай, яка доля нас спіткала, – зглянься і подивися на наше приниження.
2 Наша спадщина дісталась загарбникам, – доми наші – чужинцям!
3 Ми стали сиротами, без батька, а наші матері – вдовами.
4 Свою воду ми п’ємо за срібло, власне дерево на дрова купуємо за гроші.
5 З ярмом на шиї, нас ще й жорстоко поганяють. Ми вмліваємо від утоми, але нам не дозволяють відпочити.
6 Ми простягали руки про допомогу до Єгипту, благали Ассирію про хліб.
7 За гріхи наших батьків, яких вже немає, ми терпимо покарання за їхнє беззаконня.
8 Наші колишні раби тепер володіють нами, й нікому визволити нас з їхніх рук.
9 Ризикуючи своїм життям від меча пустелі, ми добуваємо свій хліб.
10 Наша шкіра почорніла від спеки, як у печі, через нестерпний голод.
11 Жінок наших безчестять на Сіоні, дівчат – у всіх Юдейських містах.
12 Наші можновладці повішені руками ворогів, які не виявили жодної пошани навіть до людей похилого віку.
13 Юнаки приречені крутити камені жорен, а підлітки падають під ношею дров.
14 Не стало старійшин біля брам, не чути веселих пісень юнаків.
15 Погасла радість у наших серцях, а наші хороводи перетворились на жалобні процесії.
16 Упав вінець слави з нашої голови. Горе прийшло до нас через те, що ми згрішили!
17 Від того й ниє наше серце, – тому й тьмяніють наші очі.
18 Адже гора Сіон нині спустошена, і лише лисиці нишпорять по ній.
19 Але Ти, Господи, перебуваєш вічно, – Твій престол незмінний з роду в рід.
20 Невже Ти хочеш назавжди забути про нас, залишивши нас на такий довгий час?
21 Верни нас, Господи, до Себе, – і ми повернемось! Віднови наші щасливі дні, як було колись!
22 Невже Ти зовсім відкинув нас, й нам здається, що нема кінця Твоєму гніву?
1 Remember, O LORD, what is come upon us: consider, and behold our reproach. 2 Our inheritance is turned to strangers, our houses to aliens. 3 We are orphans and fatherless, our mothers are as widows. 4 We have drunken our water for money; our wood is sold unto us. 5 Our necks are under persecution: we labour, and have no rest. 6 We have given the hand to the Egyptians, and to the Assyrians, to be satisfied with bread. 7 Our fathers have sinned, and are not; and we have borne their iniquities. 8 Servants have ruled over us: there is none that doth deliver us out of their hand. 9 We gat our bread with the peril of our lives because of the sword of the wilderness. 10 Our skin was black like an oven because of the terrible famine. 11 They ravished the women in Zion, and the maids in the cities of Judah. 12 Princes are hanged up by their hand: the faces of elders were not honoured. 13 They took the young men to grind, and the children fell under the wood. 14 The elders have ceased from the gate, the young men from their musick. 15 The joy of our heart is ceased; our dance is turned into mourning. 16 The crown is fallen from our head: woe unto us, that we have sinned!
17 For this our heart is faint; for these things our eyes are dim. 18 Because of the mountain of Zion, which is desolate, the foxes walk upon it. 19 Thou, O LORD, remainest for ever; thy throne from generation to generation. 20 Wherefore dost thou forget us for ever, and forsake us so long time? 21 Turn thou us unto thee, O LORD, and we shall be turned; renew our days as of old. 22 But thou hast utterly rejected us; thou art very wroth against us.