Псалом 109
1 Диригентові. Псалом Давида.
Боже моєї хвали, не мовчи!
2 Адже відкрились проти мене нечестиві та зрадливі уста, лихословлять мене підступним язиком.
3 Оточили мене ненависними словами і затіяли проти мене боротьбу без причини.
4 На мою любов відповідають ворожістю, хоч я за них молюся.
5 Вони віддають мені злом за добро, а за мою любов ненавистю.
6 Постав над ним (моїм ворогом ) нечестивого свідка, і нехай обвинувач стане праворуч від нього!
7 Коли його судитимуть, нехай виявиться засудженим, а його молитва нехай буде визнана гріхом.
8 Нехай будуть короткими його дні, а посаду його нехай обійме інший.
9 Нехай його діти стануть сиротами, а його дружина – удовою.
10 Нехай його діти стануть убогими волоцюгами, і хай жебракують далеко від своїх зруйнованих осель.
11 Нехай лихвар захопить у нього все, чим він володіє; хай чужинці розкрадуть плоди праці його.
12 Нехай не буде нікого, хто виявив би до нього милосердя, – ані того, хто змилосердився б над його сиротами.
13 Нехай його нащадки будуть вигублені, щоб у наступному поколінні щезло його ім’я.
14 Нехай згадається перед Господом беззаконня його батьків, і не буде стертий гріх його матері.
15 Нехай будуть вони (гріхи батьків ) постійно перед Господом, і хай буде знищена зі землі пам’ять про них.
16 Тому що він і не думав чинити милосердя, але до смерті переслідував нещасну, вбогу і зранену серцем людину.
17 Він любив проклинати, тож нехай ці прокльони впадуть на нього! Не бажав благословення, тож нехай воно буде далеко від нього.
18 Він зодягався в прокляття, наче в шати, тож воно просочилось в його нутро, як вода, й до його костей, як олія.
19 Нехай воно (прокляття ) стане для нього, як плащ у який він сам зодягнеться, і як пояс, яким постійно підперізується.
20 Така відплата від Господа тим, що оскаржують мене і лихословлять на мене.
21 Але Ти, Господи Владико, чини зі мною задля Твого Імені; оскільки ж Твоє милосердя добре, спаси мене!
22 Я ж бідний та вбогий, і серце моє в мені зранене.
23 Я никну, як зникаюча тінь, – мене струсили, наче сарану.
24 Мої коліна слабнуть від посту, виснажене від браку олії моє тіло.
25 Я став для них посміховиськом, – побачивши мене, люди хитають головами.
26 Допоможи мені, Господи, Боже мій, задля Свого милосердя, спаси мене!
27 Нехай пізнають вони, що це Твоя рука, що то Ти, Господи, вчинив це.
28 Нехай собі проклинають, аби лише Ти благословив. Ті, що повстали, будуть осоромлені, а Твій слуга радітиме.
29 Вкриються ганьбою оскаржувачі мої, і носитимуть на собі свій сором наче плащ.
30 З великою вдячністю на устах прославлятиму Господа, серед багатьох людей величатиму Його.
31 Адже Він завжди на боці нещасного, аби його рятувати від тих, котрі його засуджують.
To the chief Musician, A Psalm of David.
1 Hold not thy peace, O God of my praise;
2 For the mouth of the wicked and the mouth of the deceitful are opened against me: they have spoken against me with a lying tongue.
3 They compassed me about also with words of hatred; and fought against me without a cause.
4 For my love they are my adversaries: but I give myself unto prayer.
5 And they have rewarded me evil for good, and hatred for my love.
6 Set thou a wicked man over him: and let Satan stand at his right hand.
7 When he shall be judged, let him be condemned: and let his prayer become sin.
8 Let his days be few; and let another take his office.
9 Let his children be fatherless, and his wife a widow.
10 Let his children be continually vagabonds, and beg: let them seek their bread also out of their desolate places.
11 Let the extortioner catch all that he hath; and let the strangers spoil his labour.
12 Let there be none to extend mercy unto him: neither let there be any to favour his fatherless children.
13 Let his posterity be cut off; and in the generation following let their name be blotted out.
14 Let the iniquity of his fathers be remembered with the LORD; and let not the sin of his mother be blotted out.
15 Let them be before the LORD continually, that he may cut off the memory of them from the earth.
16 Because that he remembered not to shew mercy, but persecuted the poor and needy man, that he might even slay the broken in heart.
17 As he loved cursing, so let it come unto him: as he delighted not in blessing, so let it be far from him.
18 As he clothed himself with cursing like as with his garment, so let it come into his bowels like water, and like oil into his bones.
19 Let it be unto him as the garment which covereth him, and for a girdle wherewith he is girded continually.
20 Let this be the reward of mine adversaries from the LORD, and of them that speak evil against my soul.
21 But do thou for me, O GOD the Lord, for thy name’s sake: because thy mercy is good, deliver thou me.
22 For I am poor and needy, and my heart is wounded within me.
23 I am gone like the shadow when it declineth: I am tossed up and down as the locust.
24 My knees are weak through fasting; and my flesh faileth of fatness.
25 I became also a reproach unto them: when they looked upon me they shaked their heads.
26 Help me, O LORD my God: O save me according to thy mercy:
27 That they may know that this is thy hand; that thou, LORD, hast done it.
28 Let them curse, but bless thou: when they arise, let them be ashamed; but let thy servant rejoice.
29 Let mine adversaries be clothed with shame, and let them cover themselves with their own confusion, as with a mantle.
30 I will greatly praise the LORD with my mouth; yea, I will praise him among the multitude.
31 For he shall stand at the right hand of the poor, to save him from those that condemn his soul.