Псалом 137
1 Над ріками вавилонськими ми сиділи й плакали, згадуючи Сіон.
2 Там, на їхніх вербах ми повісили наші гусла.
3 Адже ті, котрі взяли нас у полон, домагались від нас пісень, – наші гнобителі жадали розваги, кажучи : Заспівайте нам сіонських пісень!
4 Як можемо ми співати Господню пісню на чужій землі?
5 Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай відмовитьмені правиця моя.
6 Нехай прилипне мій язик до піднебіння, якщо не згадаю про тебе, Єрусалиме, – якщо не вважатиму тебе джерелом моєї радості.
7 Пригадай, Господи, нащадкам Едома той день Єрусалима, коли вони вигукували: Руйнуйте його, руйнуйте аж до самих підвалин!
8 Дочко вавилонська, руйнівнице! Блаженний той, хто відплатить тобі тим самим, що ти заподіяла нам!
9 Благословенний той, хто і твоїх немовлят схопить та розіб’є об скелю !
1 By the rivers of Babylon, there we sat down, yea, we wept, when we remembered Zion.
2 We hanged our harps upon the willows in the midst thereof.
3 For there they that carried us away captive required of us a song; and they that wasted us required of us mirth, saying , Sing us one of the songs of Zion.
4 How shall we sing the LORD’s song in a strange land?
5 If I forget thee, O Jerusalem, let my right hand forget her cunning .
6 If I do not remember thee, let my tongue cleave to the roof of my mouth; if I prefer not Jerusalem above my chief joy.
7 Remember, O LORD, the children of Edom in the day of Jerusalem; who said, Rase it , rase it, even to the foundation thereof.
8 O daughter of Babylon, who art to be destroyed; happy shall he be , that rewardeth thee as thou hast served us.
9 Happy shall he be , that taketh and dasheth thy little ones against the stones.