Псалом 35
1 Псалом Давида.
Господи, вчини суд над тими, що позиваються на мене, вступи у битву з тими, що виступають проти мене.
2 Візьми зброю та щит і встань мені на допомогу.
3 Простягни списа і стримай тих, що мене переслідують. Скажи моїй душі: Я – твоє спасіння.
4 Нехай осоромляться й зазнають ганьби ті, що чинять замах на моє життя, – хай відступлять назад і покриються стидом ті, що замишляють проти мене злочин.
5 Нехай вони стануть, як полова на вітрі, – хай розпорошить їх Господній ангел.
6 Нехай їхня дорога покриється темрявою, стане слизькою, і ангел Господній хай їх переслідує.
7 Адже вони без причини таємно поставили на мене свою згубну пастку, безпідставно чатуючи за моїм життям.
8 Нехай зненацька прийде на них загибель, – нехай упіймаються вони у капкан, який самі встановили, – хай попадуться в нього і загинуть.
9 А моя душа радітиме в Господі, буде веселитися Його спасінням.
10 Кожна моя кісточка скаже: Господи, хто подібний до Тебе? Ти визволяєш бідного з руки сильнішого за нього, а вбогого і нужденного – від того, хто його грабує.
11 Повстають фальшиві свідки й допитуються в мене про те, чого я не знаю.
12 Відплачують мені злом за добро, – душа моя у розпачі.
13 Але ж я, коли вони хворіли, зодягався у веретище, впокорював себе постом, хоч моя молитва часом поверталася до мене.
14 Я піклувавсякожним , як другом чи своїм братом, – ходив похиленим і сумним, немов у жалобі за матір’ю.
15 Але, коли спотикався я, вони тішились, – сходилися разом, негідники, таємно зговорювались, кричали і не замовкали.
16 Як злосливі облудники, глузують, скрегочучи на мене своїми зубами.
17 Господи, як довго Ти дивитимешся на це? Визволи мою душу від рикаючих, мою єдину – від левчуків.
18 Я прославлятиму Тебе на багатолюдному зібранні, вихвалятиму Тебе перед численним народом.
19 Не дозволь зловтішатися наді мною тим, котрі безпідставно вороже налаштовані проти мене, – котрі без причини мене ненавидять, переморгуючись очима,
20 бо не про мир говорять вони, а проти миролюбних на землі вони замишляють лихе.
21 Відкривають на мене свої уста й кажуть: Ага! Ага! Наші очі це бачили!
22 Ти, Господи, бачиш, тож не промовчи. Господи, не віддаляйся від мене!
23 Підіймись і стань на мій захист у моїй справі, Боже і Владико мій!
24 Суди мене за Своєю справедливістю, Господи, Боже мій, щоб не зловтішалися наді мною
25 і не говорили у своїх серцях: Ага! Ми досягли свого! Нехай не скажуть: Ми проковтнули його!
26 Нехай завстидаються і засоромляться всі ті, що тішаться моїм нещастям, – хай вкриються ганьбою і соромом ті, що підносяться наді мною.
27 Хай радіють і веселяться всі, котрі прагнуть справедливості щодо мене, і постійно повторюють: Нехай буде звеличений Господь, Який бажає спокою Своєму слузі!
28 Тоді мій язик звіщатиме Твою справедливість, цілий день проголошуючи Тобі хвалу.
A Psalm of David.
1 Plead my cause , O LORD, with them that strive with me: fight against them that fight against me.
2 Take hold of shield and buckler, and stand up for mine help.
3 Draw out also the spear, and stop the way against them that persecute me: say unto my soul, I am thy salvation.
4 Let them be confounded and put to shame that seek after my soul: let them be turned back and brought to confusion that devise my hurt.
5 Let them be as chaff before the wind: and let the angel of the LORD chase them .
6 Let their way be dark and slippery: and let the angel of the LORD persecute them.
7 For without cause have they hid for me their net in a pit, which without cause they have digged for my soul.
8 Let destruction come upon him at unawares; and let his net that he hath hid catch himself: into that very destruction let him fall.
9 And my soul shall be joyful in the LORD: it shall rejoice in his salvation.
10 All my bones shall say, LORD, who is like unto thee, which deliverest the poor from him that is too strong for him, yea, the poor and the needy from him that spoileth him?
11 False witnesses did rise up; they laid to my charge things that I knew not.
12 They rewarded me evil for good to the spoiling of my soul.
13 But as for me, when they were sick, my clothing was sackcloth: I humbled my soul with fasting; and my prayer returned into mine own bosom.
14 I behaved myself as though he had been my friend or brother: I bowed down heavily, as one that mourneth for his mother.
15 But in mine adversity they rejoiced, and gathered themselves together: yea , the abjects gathered themselves together against me, and I knew it not; they did tear me , and ceased not:
16 With hypocritical mockers in feasts, they gnashed upon me with their teeth.
17 Lord, how long wilt thou look on? rescue my soul from their destructions, my darling from the lions.
18 I will give thee thanks in the great congregation: I will praise thee among much people.
19 Let not them that are mine enemies wrongfully rejoice over me: neither let them wink with the eye that hate me without a cause.
20 For they speak not peace: but they devise deceitful matters against them that are quiet in the land.
21 Yea, they opened their mouth wide against me, and said, Aha, aha, our eye hath seen it .
22 This thou hast seen, O LORD: keep not silence: O Lord, be not far from me.
23 Stir up thyself, and awake to my judgment, even unto my cause, my God and my Lord.
24 Judge me, O LORD my God, according to thy righteousness; and let them not rejoice over me.
25 Let them not say in their hearts, Ah, so would we have it: let them not say, We have swallowed him up.
26 Let them be ashamed and brought to confusion together that rejoice at mine hurt: let them be clothed with shame and dishonour that magnify themselves against me.
27 Let them shout for joy, and be glad, that favour my righteous cause: yea, let them say continually, Let the LORD be magnified, which hath pleasure in the prosperity of his servant.
28 And my tongue shall speak of thy righteousness and of thy praise all the day long.