Псалом 50
1 Псалом Асафа.
Бог над богами – Господь, проголосив і закликав землю від сходу сонця і до його заходу.
2 Із Сіону, досконалого в своїй красі, з’явився Бог у сяйві.
3 Іде наш Бог, Він не мовчатиме! Перед Ним палаючий вогонь, а навколо Нього надзвичайно потужна буря.
4 Він з висоти закликає небо і землю, щоб судити Свій народ.
5 Зберіть до Мене святих Моїх, які через жертву уклали Заповіт зі Мною.
6 Небеса проголошують Його справедливість, адже Сам Бог – суддя.
Музична пауза .7 Слухай, народе Мій, Я до тебе промовлятиму; Ізраїлю, Я свідчитиму проти тебе. Я Бог, – твій Бог.
8 Я не за твої жертви буду дорікати тобі, адже твої всепалення постійно переді Мною.
9 Не прийму теляти з твого дому, ані козлів з твоєї кошари,
10 адже всі звірі у лісі, як і тварини на тисячах гір належать Мені.
11 Я знаю всіх гірських птахів, і все, що рухається в полі, Мені відоме.
12 Якби Я зголоднів, то не говорив би тобі, оскільки Всесвіт і все, що в ньому, – Мої.
13 Хіба Я їм м’ясо биків чи п’ю кров козлів?
14 Принось Богові в жертву подяку і виконуй дані тобою Всевишньому обітниці.
15 Тоді покличеш до Мене в день скорботи, – Я тебе визволю, і ти Мене прославиш.
16 А до нечестивого Бог промовляє: Чому ти розповідаєш про Мої закони, і чому в тебе на устах Мій Заповіт?
17 Адже ти ненавидиш повчання і Мої слова відкидаєш геть.
18 Коли зустрічаєш злодія, то погоджуєшся з ним, і з перелюбниками спілкуєшся.
19 Твої уста повні злості, а твій язик сплітає оману.
20 Сидиші наговорюєш на свого брата, обмовляєш сина своєї матері.
21 Ти таке робив, а Я мовчав, – і ти подумав, що Я такий самий, як ти. Я ж докорю тобі й виставлю все перед твої очі.
22 Затямте це собі ви, що забуваєте Бога, – щоб часом Я вас не пошматував, і не буде кому врятувати.
23 Хто приносить жертву подяки, той Мене шанує, – тому, хто бездоганно вважає на свою дорогу, явлю Я Боже спасіння.
A Psalm of Asaph.
1 The mighty God, even the LORD, hath spoken, and called the earth from the rising of the sun unto the going down thereof.
2 Out of Zion, the perfection of beauty, God hath shined.
3 Our God shall come, and shall not keep silence: a fire shall devour before him, and it shall be very tempestuous round about him.
4 He shall call to the heavens from above, and to the earth, that he may judge his people.
5 Gather my saints together unto me; those that have made a covenant with me by sacrifice.
6 And the heavens shall declare his righteousness: for God is judge himself. Selah.
7 Hear, O my people, and I will speak; O Israel, and I will testify against thee: I am God, even thy God.
8 I will not reprove thee for thy sacrifices or thy burnt offerings, to have been continually before me.
9 I will take no bullock out of thy house, nor he goats out of thy folds.
10 For every beast of the forest is mine, and the cattle upon a thousand hills.
11 I know all the fowls of the mountains: and the wild beasts of the field are mine.
12 If I were hungry, I would not tell thee: for the world is mine, and the fulness thereof.
13 Will I eat the flesh of bulls, or drink the blood of goats?
14 Offer unto God thanksgiving; and pay thy vows unto the most High:
15 And call upon me in the day of trouble: I will deliver thee, and thou shalt glorify me.
16 But unto the wicked God saith, What hast thou to do to declare my statutes, or that thou shouldest take my covenant in thy mouth?
17 Seeing thou hatest instruction, and castest my words behind thee.
18 When thou sawest a thief, then thou consentedst with him, and hast been partaker with adulterers.
19 Thou givest thy mouth to evil, and thy tongue frameth deceit.
20 Thou sittest and speakest against thy brother; thou slanderest thine own mother’s son.
21 These things hast thou done, and I kept silence; thou thoughtest that I was altogether such an one as thyself: but I will reprove thee, and set them in order before thine eyes.
22 Now consider this, ye that forget God, lest I tear you in pieces, and there be none to deliver.
23 Whoso offereth praise glorifieth me: and to him that ordereth his conversation aright will I shew the salvation of God.