Перенесення Ковчегу до Єрусалима
1 Давид знову відібрав з Ізраїльтян тридцять тисяч найдобірніших воїнів.
2 Після цього Давид разом з усім своїм військом вирушив у похід у Юдин Баал, щоб перенести звідти Божий Ковчег, над яким закликається особливе Ім’я, – Ім’я Господа Саваота, Який сидить на херувимах .
3 Отже, вони поставили Божий Ковчег на нового воза і вивезли його з дому Авінадава, що на узгір’ї. Сини Авінадава, Узза та Ахіо, супроводжували цей новий віз
4 з Божим Ковчегом від дому Авінадава, що на узгір’ї, – при цьому Ахіо йшов попереду Ковчега.
5 Давид і всі Ізраїльтяни з усіх сил хороводили перед Господом під супровід різних інструментів з кипарисового дерева, – на гуслах, арфах, сопілках, бубнах, трубах і цимбалах.
6 Коли вони підійшли до току Нахона, то Узза простягнув руку до Божого Ковчега, й вхопився за нього, оскільки воли його нахилили.
7 В цю мить запалав Господній гнів на Уззу, і він був уражений Богом за виявлену необережність, – там, біля Божого Ковчега, він помер.
8 Тож Давид дуже засмутився через те, що Господь уразив Уззу, назвавши те місце: Перец-Узза (Враження Уззи). Воно так називається і до сьогодні.
9 В той час Давида охопив страх перед Господом, і він сказав: Як же тоді може увійти Господній Ковчег до мене?
10 Отже, Давид відмовився супроводжувати Господній Ковчег у Місто Давида, а направив його Давид у дім Овед-Едома з Ґата.
11 Таким чином Господній Ковчег залишався в домі Овед-Едома з Ґата три місяці. Господь же благословляв Овед-Едома і всю його родину.
12 А коли цареві Давидові повідомили, сказавши: Господь, завдяки Божому Ковчегу, поблагословив дім Овед-Едома і все, що в нього, то Давид пішов, і урочисто переніс Божий Ковчег з дому Овед-Едома в Місто Давида.
13 А відбувалось усе так: Коли ті, що несли Господній Ковчег, проходили шість кроків, то приносили в жертву вола й відгодоване теля.
14 Сам же Давид, одягнутий у лляний ефод, завзято підтанцьовував у хороводі перед Господом.
15 Отже, Давид, разом з усіма Ізраїльтянами, під радісні вигуки й звуки труби переніс Господній Ковчег.
16 Так сталося, що коли Господній Ковчег входив у Місто Давида, дочка Саула Мелхола, подивилась у вікно і, побачивши царя Давида, який, підтанцьовуючи, підскакував перед Господом, відчула до нього у своєму серці зневагу.
17 Нарешті Господній Ковчег принесли, й встановили його на призначене для нього місце, – посеред намету, який для нього спорудив Давид. Після цього Давид приніс перед Господом жертву всепалення, а також мирні жертви .
18 Завершивши жертвоприношення всепалення і мирні жертви , Давид поблагословив народ в Ім’я Господа Саваота.
19 Потім він роздав усьому народові, – усій численній кількості Ізраїльтян, – кожному зокрема, як чоловікам, так і жінкам, по одній хлібині, по одному кусневі печеного на вогні м’яса та по одному коржику з родзинками. Після цього весь народ розійшовся, – кожен пішов до свого дому.
20 Коли Давид повернувся, аби поблагословити свою родину, Давидові назустріч вийшла дочка Саула, Мелхола, та іронічно зауважила: Як же достойно прославився сьогодні Ізраїльський цар, оголившись перед очима служанок своїх воїнів, як оголюється хіба що якийсь легковажний гульвіса.
21 Давид же відповів Мелхолі: Я веселився й танцював перед Господом, – перед Господом, Котрий віддав перевагу мені замість твого батька, як і замість кожного з його роду, поставивши мене правителем над Господнім народом, над усім Ізраїлем!
22 Я готовий принизитись у власних очах ще більше, тоді як в очах служниць, про яких ти говориш, я буду в честі!
23 І не було в Мелхоли, Саулової дочки, дітей до самої її смерті.
1 И собрал снова Давид всех отборных людей из Израиля, тридцать тысяч . 2 И встал и пошел Давид и весь народ, бывший с ним, из Ваала Иудина, чтобы перенести оттуда ковчег Божий, на котором нарицается имя Господа Саваофа, сидящего на херувимах. 3 И поставили ковчег Божий на новую колесницу и вывезли его из дома Аминадава, что на холме. Сыновья же Аминадава, Оза и Ахио, вели новую колесницу. 4 И повезли ее с ковчегом Божиим из дома Аминадава, что на холме; и Ахио шел пред ковчегом [Господним]. 5 А Давид и все сыны Израилевы играли пред Господом на всяких музыкальных орудиях из кипарисового дерева, и на цитрах, и на псалтирях, и на тимпанах, и на систрах, и на кимвалах. 6 И когда дошли до гумна Нахонова, Оза простер руку свою к ковчегу Божию [чтобы придержать его] и взялся за него, ибо волы наклонили его. 7 Но Господь прогневался на Озу, и поразил его Бог там же за дерзновение, и умер он там у ковчега Божия. 8 И опечалился Давид, что Господь поразил Озу. Место сие и доныне называется: «поражение Озы». 9 И устрашился Давид в тот день Господа и сказал: как войти ко мне ковчегу Господню? 10 И не захотел Давид везти ковчег Господень к себе, в город Давидов, а обратил его в дом Аведдара Гефянина. 11 И оставался ковчег Господень в доме Аведдара Гефянина три месяца, и благословил Господь Аведдара и весь дом его. 12 Когда донесли царю Давиду, говоря: «Господь благословил дом Аведдара и все, что было у него, ради ковчега Божия», то пошел Давид и с торжеством перенес ковчег Божий из дома Аведдара в город Давидов. 13 И когда несшие ковчег Господень проходили по шести шагов, он приносил в жертву тельца и овна. 14 Давид скакал из всей силы пред Господом; одет же был Давид в льняной ефод. 15 Так Давид и весь дом Израилев несли ковчег Господень с восклицаниями и трубными звуками.
16 Когда входил ковчег Господень в город Давидов, Мелхола, дочь Саула, смотрела в окно и, увидев царя Давида, скачущего и пляшущего пред Господом, уничижила его в сердце своем. 17 И принесли ковчег Господень и поставили его на своем месте посреди скинии, которую устроил для него Давид; и принес Давид всесожжения пред Господом и жертвы мирные. 18 Когда Давид окончил приношение всесожжений и жертв мирных, то благословил он народ именем Господа Саваофа; 19 и раздал всему народу, всему множеству Израильтян [от Дана даже до Вирсавии], как мужчинам, так и женщинам, по одному хлебу и по куску жареного мяса и по одной лепешке каждому. И пошел весь народ, каждый в дом свой. 20 Когда Давид возвратился, чтобы благословить дом свой, то Мелхола, дочь Саула, вышла к нему навстречу, [и приветствовала его] и сказала: как отличился сегодня царь Израилев, обнажившись сегодня пред глазами рабынь рабов своих, как обнажается какой-нибудь пустой человек! 21 И сказал Давид Мелхоле: пред Господом [плясать буду. И благословен Господь], Который предпочел меня отцу твоему и всему дому его, утвердив меня вождем народа Господня, Израиля; пред Господом играть и плясать буду; 22 и я еще больше уничижусь, и сделаюсь еще ничтожнее в глазах моих, и пред служанками, о которых ты говоришь, я буду славен. 23 И у Мелхолы, дочери Сауловой, не было детей до дня смерти ее.