Нова подорож до Єгипту з Веніяміном
1 У краю лютував голод.
2 Тому, коли закінчили споживати пшеницю, привезену з Єгипту, їхній батько сказав їм: Підіть знову і купіть нам трохи харчів.
3 Та Юда відповів йому: Той чоловік рішуче заявив нам, кажучи: Не з’являйтеся перед моє обличчя, якщо вашого брата не буде з вами.
4 Отже, якщо відпустиш з нами нашого брата, то ми підемо й купимо для тебе харчів.
5 А якщо не відпустиш, ми не підемо. Бо той чоловік сказав нам: Не з’являйтеся перед моє обличчя, якщо вашого брата не буде з вами.
6 Тоді Ізраїль промовив: Навіщо ви вчинили мені таке зло, сказавши тому чоловікові, що у вас є ще один брат?
7 Вони ж сказали: Той чоловік пильно розпитував нас про нашу родину, говорячи: Чи ще живий ваш батько? Чи є у вас ще брат? Ми відповіли йому, згідно з цими запитаннями. Хіба ж ми могли знати, що він накаже привести нашого брата?
8 Тоді Юда промовив до свого батька Ізраїля: Відпусти хлопця зі мною; ми встанемо й підемо, щоб нам жити і не померти – нам, тобі й нашим дітям.
9 Я ручаюся за нього, будеш домагатися його з моїх рук; якщо ж не приведу його до тебе і не поставлю його перед тобою, довіку я буду винуватий перед тобою.
10 Адже, якби ми не зволікали, то вже двічі побували би там і повернулися.
11 Тоді Ізраїль, їхній батько, сказав їм: Коли так, то зробіть ось що: візьміть у ваші мішки щонайкраще з плодів цієї землі та занесіть чоловікові гостинця: трохи бальзаму, трохи меду, ладану, пахощів, горіхів і мигдалю.
12 А грошей візьміть удвічі більше. Гроші, що повернули у ваші мішки зверху, заберіть назад з собою, – може це помилка.
13 Беріть і вашого брата, вставайте та йдіть до того чоловіка.
14 А Всемогутній Бог нехай дасть вам милість перед тим чоловіком, щоб відпустив на волю і того вашого брата, і Веніяміна. А мені, якщо вже судилося бути бездітним, то так і залишуся бездітним!
15 Взяли чоловіки у руки ті подарунки, подвійну суму грошей, а також Веніяміна, – встали й пішли до Єгипту та з’явилися перед Йосифом.
16 Побачивши разом з братами Веніяміна, Йосиф сказав старшому над його домом: Проведи цих людей у дім, заколи щось із худоби та приготуй, тому що ці люди їстимуть зі мною опівдні.
17 Той чоловік зробив усе так, як сказав Йосиф, і запровадив людей до Йосифового дому.
18 Чоловіки перелякалися, що їх привели до дому Йосифа, і почали говорити: Напевно , нас привели через гроші, повернені тоді в наші мішки, аби звинуватити нас, і схопити нас та наших ослів, і зробити нас рабами.
19 Тож вони підійшли до старшого над Йосифовим домом і звернулися до нього біля дверей будинку
20 з такими словами: Будь ласка, добродію, ми вже раніше приходили купити хліба.
21 Так сталося, що коли ми зупинилися для відпочинку та порозв’язували наші мішки, то побачили гроші кожного в його мішку зверху – наше срібло за його вагою. Ми привезли його назад із собою.
22 Ми також взяли з собою додаткові гроші, щоб купити хліба. Ми не знаємо, хто наші гроші поклав у наші мішки.
23 А він їм відповів: Мир вам! Не бійтеся! Ваш Бог, Бог вашого батька, поклав вам скарб у ваші мішки; а ваші гроші я отримав. Після цього він привів до них Симеона.
24 Тож ввів той чоловік усіх братів у дім Йосифа. Він приніс їм води, щоб помили свої ноги; дав також корму їхнім ослам.
25 Поки мав прийти опівдні Йосиф, вони приготували йому дарунки, оскільки дізнались, що будуть тут обідати.
26 Щойно Йосиф увійшов до будинку, вони піднесли йому дарунки, що мали з собою, і долілиць поклонилися йому.
27 Він запитав їх про здоров’я і додав: Чи здоровий ваш старенький батько, про якого ви мені говорили? Чи він ще живий?
28 Вони відповіли: Твій слуга, наш батько, здоровий; він ще живий. Схилившись, вони знову долілиць поклонилися.
29 Він же, підвівши погляд, побачив свого рідного по матері брата, Веніяміна, і сказав: Це і є ваш наймолодший брат, про якого ви мені розповідали? І додав: Нехай Бог виявить до тебе милість, мій сину.
30 Тут Йосиф з поспіхом вийшов , бо розхвилювалось його серце від зустрічі з братом, і він був готовий заплакати. Тож, вийшовши до іншої кімнати, він почав ридати…
31 Потім, вмивши обличчя, ввійшов і, ледве стримуючись, сказав: Подавайте їжу.
32 І поклали окремо йому, братам окремо і окремо єгиптянам, які обідали з ним, оскільки єгиптяни не можуть споживати їжу разом з євреями, тому що для єгиптян це огидно.
33 Тож посідали вони перед ним за віком: від найстаршого, первістка, до наймолодшого. І дивувалися чоловіки, кожний перед своїм братом.
34 Йосиф же посилав страви зі свого столу до них. При цьому дар для Веніяміна був уп’ятеро більший від дарів усіх інших. І вони пили, і повпивалися з ним.
1 Голод усилился на земле. 2 И когда они съели хлеб, который привезли из Египта, тогда отец их сказал им: пойдите опять, купите нам немного пищи. 3 И сказал ему Иуда, говоря: тот человек решительно объявил нам, сказав: не являйтесь ко мне на лице, если брата вашего не будет с вами. 4 Если пошлешь с нами брата нашего, то пойдем и купим тебе пищи, 5 а если не пошлешь, то не пойдем, ибо тот человек сказал нам: не являйтесь ко мне на лице, если брата вашего не будет с вами. 6 Израиль сказал: для чего вы сделали мне такое зло, сказав тому человеку, что у вас есть еще брат? 7 Они сказали: расспрашивал тот человек о нас и о родстве нашем, говоря: жив ли еще отец ваш? есть ли у вас брат? Мы и рассказали ему по этим расспросам. Могли ли мы знать, что он скажет: приведите брата вашего? 8 Иуда же сказал Израилю, отцу своему: отпусти отрока со мною, и мы встанем и пойдем, и живы будем и не умрем и мы, и ты, и дети наши; 9 я отвечаю за него, из моих рук потребуешь его; если я не приведу его к тебе и не поставлю его пред лицем твоим, то останусь я виновным пред тобою во все дни жизни; 10 если бы мы не медлили, то уже сходили бы два раза. 11 Израиль, отец их, сказал им: если так, то вот что сделайте: возьмите с собою плодов земли сей и отнесите в дар тому человеку несколько бальзама и несколько меду, стираксы и ладану, фисташков и миндальных орехов; 12 возьмите и другое серебро в руки ваши; а серебро, обратно положенное в отверстие мешков ваших, возвратите руками вашими: может быть, это недосмотр; 13 и брата вашего возьмите и, встав, пойдите опять к человеку тому; 14 Бог же Всемогущий да даст вам найти милость у человека того, чтобы он отпустил вам и другого брата вашего и Вениамина, а мне если уже быть бездетным, то пусть буду бездетным. 15 И взяли те люди дары эти, и серебра вдвое взяли в руки свои, и Вениамина, и встали, пошли в Египет и предстали пред лице Иосифа. 16 Иосиф, увидев между ними Вениамина [брата своего, сына матери своей], сказал начальнику дома своего: введи сих людей в дом и заколи что-нибудь из скота, и приготовь, потому что со мною будут есть эти люди в полдень. 17 И сделал человек тот, как сказал Иосиф, и ввел человек тот людей сих в дом Иосифов. 18 И испугались люди эти, что ввели их в дом Иосифов, и сказали: это за серебро, возвращенное прежде в мешки наши, ввели нас, чтобы придраться к нам и напасть на нас, и взять нас в рабство, и ослов наших. 19 И подошли они к начальнику дома Иосифова, и стали говорить ему у дверей дома, 20 и сказали: послушай, господин наш, мы приходили уже прежде покупать пищи, 21 и случилось, что, когда пришли мы на ночлег и открыли мешки наши, — вот серебро каждого в отверстии мешка его, серебро наше по весу его, и мы возвращаем его своими руками; 22 а для покупки пищи мы принесли другое серебро в руках наших, мы не знаем, кто положил серебро наше в мешки наши. 23 Он сказал: будьте спокойны, не бойтесь; Бог ваш и Бог отца вашего дал вам клад в мешках ваших; серебро ваше дошло до меня. И привел к ним Симеона. 24 И ввел тот человек людей сих в дом Иосифов и дал воды, и они омыли ноги свои; и дал корму ослам их. 25 И они приготовили дары к приходу Иосифа в полдень, ибо слышали, что там будут есть хлеб. 26 И пришел Иосиф домой; и они принесли ему в дом дары, которые были на руках их, и поклонились ему до земли. 27 Он спросил их о здоровье и сказал: здоров ли отец ваш старец, о котором вы говорили? жив ли еще он? 28 Они сказали: здоров раб твой, отец наш; еще жив. [Он сказал: благословен человек сей от Бога.] И преклонились они и поклонились. 29 И поднял глаза свои [Иосиф], и увидел Вениамина, брата своего, сына матери своей, и сказал: это брат ваш меньший, о котором вы сказывали мне? И сказал: да будет милость Божия с тобою, сын мой! 30 И поспешно удалился Иосиф, потому что воскипела любовь к брату его, и он готов был заплакать, и вошел он во внутреннюю комнату и плакал там. 31 И, умыв лице свое, вышел, и скрепился, и сказал: подавайте кушанье. 32 И подали ему особо, и им особо, и Египтянам, обедавшим с ним, особо, ибо Египтяне не могут есть с Евреями, потому что это мерзость для Египтян. 33 И сели они пред ним, первородный по первородству его, и младший по молодости его, и дивились эти люди друг пред другом. 34 И посылались им кушанья от него, и доля Вениамина была впятеро больше долей каждого из них. И пили, и довольно пили они с ним.