Псалом 41
1 Диригентові. Псалом Давида.
2 Блаженний, хто дбає про бідного. У час недолі Господь і його врятує.
3 Господь охоронятиме його й збереже йому життя; він буде щасливим на землі. Господи, Ти не віддаси його напризволяще його ворогам.
4 Господь підтримає його, коли він хворітиме, – усю його біль Він зніме під час його хвороби.
5 Я тоді сказав: Господи, змилуйся наді мною, вилікуй мою душу, бо я згрішив перед Тобою.
6 Мої вороги злісно говорять про мене: Коли вже він помре і зникне його ім’я?
7 А коли хто приходив відвідати мене , то розмовляв нещиро. Його серце було сповнене лицемірством. Щойно вийшовши, розголошував погане.
8 Усі мої вороги разом шепочуться, змовляючись проти мене:
9 Смертельна хвороба впала на нього, – раз він зліг, то вже не підійметься.
10 Навіть мій приятель, з яким я в мирі, якому довіряв, котрий їв мій хліб, підняв на мене п’яту!
11 Але Ти, Господи, змилуйся наді мною, підійми мене, – і я їм відплачу.
12 Про Твою прихильність до мене я довідаюсь з того, що мій ворог не буде зловтішатись мною.
13 Тож підтримай мене заради невинності моєї і постав мене перед Собою навіки.
14 Благословенний Господь, Бог Ізраїлю, від віку й до віку. Амінь, амінь!
1 Начальнику хора. Учение. Сынов Кореевых.
2 Как лань желает к потокам воды, так желает душа моя к Тебе, Боже! 3 Жаждет душа моя к Богу крепкому, живому: когда приду и явлюсь пред лице Божие! 4 Слезы мои были для меня хлебом день и ночь, когда говорили мне всякий день: «где Бог твой?» 5 Вспоминая об этом, изливаю душу мою, потому что я ходил в многолюдстве, вступал с ними в дом Божий со гласом радости и славословия празднующего сонма. 6 Что унываешь ты, душа моя, и что смущаешься? Уповай на Бога, ибо я буду еще славить Его, Спасителя моего и Бога моего. 7 Унывает во мне душа моя; посему я воспоминаю о Тебе с земли Иорданской, с Ермона, с горы Цоар. 8 Бездна бездну призывает голосом водопадов Твоих; все воды Твои и волны Твои прошли надо мною. 9 Днем явит Господь милость Свою, и ночью песнь Ему у меня, молитва к Богу жизни моей. 10 Скажу Богу, заступнику моему: для чего Ты забыл меня? Для чего я сетуя хожу от оскорблений врага? 11 Как бы поражая кости мои, ругаются надо мною враги мои, когда говорят мне всякий день: «где Бог твой?» 12 Что унываешь ты, душа моя, и что смущаешься? Уповай на Бога, ибо я буду еще славить Его, Спасителя моего и Бога моего.