Давид переносить Божий Ковчег із Кір’ят-Єаріма
1 Порадившись з усіма начальниками тисяч і сотниками, а також з усіма можновладцями,
2 Давид звернувся до всієї громади Ізраїлю з промовою: Якщо ви вважаєте, що це правильно і є на те воля Господа, нашого Бога, давайте покличемо всіх наших братів, що залишились в усьому Ізраїльському краю, а також священиків та левітів у містах їхніх поселень, аби й вони прийшли до нас,
3 і перенесемо до нас Ковчег нашого Бога, до Якого ми не звертались за царювання Саула.
4 І вся громада погодилась, що потрібно так зробити, адже ця пропозиція була до вподоби усьому народові!
5 Отже, Давид зібрав увесь Ізраїль від єгипетської ріки Шіхор і аж до входу в Хамат, аби перенести Божий Ковчег з Кір’ят-Єаріма.
6 Тож Давид з усім Ізраїлем пішов до Кір’ят-Єаріма, який належав племені Юди, аби перенести звідти Ковчег Господа Бога, Котрий перебуває на херувимах, і над яким прикликається Його ім’я.
7 Божий Ковчег везли на новому возі із дому Авінадава, а Узза та Ахіо супроводжували того воза.
8 Давид і весь Ізраїль веселились перед Богом, з усіх сил співаючи та граючи на гуслах, арфах, бубнах, цимбалах і трубах.
9 А коли вони дійшли до току Кідона, то Узза простягнув свою руку, щоб підтримати Ковчег, оскільки воли нахилили його .
10 Тоді запалав Господній гнів на Уззу, – він був уражений за те, що простягнув свою руку до Ковчега, – так що він там перед Богом і помер.
11 Давид засмутився через те, що Господь уразив Уззу, і він назвав те місце: Перец-Узза . Воно так називається і до сьогодні.
12 В той час Давида пройняв перед Богом страх, і він сказав: Як же мені тепер принести Божий Ковчег до себе?
13 Тому Давид відмовився провадити Ковчег до себе, у Місто Давида, а скерував його у дім едомця з Ґата, Оведа.
14 Отже, Божий Ковчег залишався в домі едомця Оведа протягом трьох місяців. Господь поблагословив дім едомця Оведа, а також усе, що йому належало.
Перенесення Божого ковчега з Кір’ят‑Єаріму
1 І радився Давид із тисячниками та з сотниками, зо всіма значними.
2 І сказав Давид до всієї Ізраїлевої громади: “Якщо вам це добре, а від Господа, Бога нашого вподобане, пошлімо до наших братів, позосталих по всіх Ізраїлевих краях, а з ними до священиків та Левитів, по містах та по їхніх пасовиськах, і нехай зберуться до нас.
3 І вернімо ковчега нашого Бога до нас, бо не зверталися ми до нього за Саулових днів”.
4 І сказала вся громада, щоб зробити так, бо слушна була та річ в очах усього народу.
5 І зібрав Давид усього Ізраїля від єгипетського Шіхору й аж туди, де йдеться до Хамату, щоб спровадити Божого ковчега з Кір’ят‑Єаріму.
6 І пішов Давид та ввесь Ізраїль у Баалу, в Юдин Кір’ят‑Єарім, щоб винести звідти ковчега Бога, Господа, що сидить на херувимах, що ім’я Його прикликається.
7 І повезли Божого ковчега на новому возі з Авінадавового дому, а Узза та Ахйо провадили того воза.
8 А Давид та ввесь Ізраїль грали перед Божим лицем з усієї сили, — і з піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, і на цимбалах, і на сурмах.
9 І прийшли вони аж до Кідонового току, і простяг Узза свою руку, щоб підхопити ковчега, бо воли нахилили його.
10 І запалився на Уззу гнів Господній, і Він убив його за те, що простяг руку свою до ковчега. І помер він там перед Господнім лицем…
11 І зажурився Давид тим, що Господь убив Уззу, і він назвав ім’я тому місцю: Перец‑Узза , і так воно зветься аж до цього дня.
12 І того дня Давид злякався Бога, говорячи: “Як я внесу до себе Божого ковчега?”
13 І не повіз Давид ковчега до себе, до Давидового Міста, а направив його до дому ґатянина Овед-Едома.
14 І пробував Божий ковчег із домом Овед‑Едома в його домі три місяці. А Господь поблагословив дім Овед‑Едома, та все, що було його.