Бажання Давида побудувати Храм Господа та Божа відповідь на це
1 Якось, коли Давид замешкав у своєму палаці, то він промовив до пророка Натана: Ось я живу в палаці з кедрового дерева, а Ковчег Господнього Заповіту під Наметом.
2 А Натан відповів Давидові: Все, що в тебе на серці, роби, адже з тобою Бог.
3 Але тієї самої ночі сталося так, що до Натана було Господнє слово такого змісту:
4 Іди та передай Моєму слузі Давидові, що сказав Господь: Не ти будуватимеш Мені Храм, щоб Я в ньому перебував!
5 Адже Я не мешкав у Храмі з того дня, коли Я вивів Ізраїль, і до сьогодні, але Я переходив з намету в намет, і з одного Святилища в інше .
6 Хіба Я, мандруючи з усім Ізраїлем, будь-коли сказав хоча б одному із суддів Ізраїлю, яким Я доручав опікуватись Моїм народом, докоряючи: Чому ви досі не збудували Мені Храму з кедрового дерева?!
7 Тож тепер скажи Моєму слузі Давиду, що говорить Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська, від отари, аби ти був володарем над Моїм народом, – над Ізраїлем.
8 Я був з тобою скрізь, де ти лише ходив; Я знищив перед тобою всіх твоїх ворогів, і зробив твоє ім’я славним, подібно до інших славнозвісних імен на землі.
9 Я визначив місце для Мого народу, Ізраїлю, і посадив його так, що він безпечно тут проживатиме. Його більше вже не гнобитимуть злочинці й більше не будуть принижувати його, як було раніше, –
10 з того часу, як Я призначав суддів над Моїм народом, Ізраїлем, упокорюючи усіх його ворогів. Я провіщаю тобі, що Господь збудує твій дім .
11 А коли сповниться твій вік, і ти приєднаєшся до своїх батьків, то Я підійму після тебе на престол твого нащадка, – одного з твоїх синів; Я зміцню його царство, й
12 він збудує Мені Храм, і Я утверджу його престол навіки.
13 Я буду йому Батьком, а він буде Мені сином; і не відніму від нього Своєї прихильності, як Я відняв від того, котрий був перед тобою.
14 Я поставлю його (нащадка ) в Моєму Храмі, як і в Моєму царстві навіки; так само і його трон буде утверджений навіки!
15 Усі ці слова і все це видіння Натан переказав Давидові.
Молитва царя Давида
16 Тоді цар Давид пішов, сів перед Господом і сказав: Хто я такий, Господи Боже, і чим вирізняється моя родина, що Ти мене аж досі провадив?
17 Але й цього для Тебе, Боже, було недостатньо, тому Ти ще дав обітницю для роду Твого слуги на далеке майбутнє; Ти, Господи Боже, вшанував мене, давши можливість зазирнути в майбутнє людства.
18 Чим може віддячити Тобі Давид за таку пошану до Свого слуги? Адже Ти знаєш Свого слугу!
19 Господи, задля Свого слуги, і за Своєю волею Ти вчинив усі ті великі справи, аби стала відомою всім Твоя велич.
20 Господи, немає рівного Тобі, і крім Тебе, немає Бога, в усьому тому, що ми чули на власні вуха.
21 Який інший народ на землі зрівняється з Твоїм, Ізраїльським народом, задля якого Бог прийшов, аби його Собі викупити, учинивши його Своїм народом, і прославивши тим Своє велике та страшне Ім’я?! Ти проганяв цілі народи перед Своїм народом, якого Ти викупив з Єгипту.
22 Ти учинив Ізраїльський народ Своїм народом навіки, і Ти, Господи, став їхнім Богом.
23 Тому тепер, Господи, те слово, яке Ти сказав про Свого слугу і про його рід, нехай стане непорушним навіки; тож учини, як Ти сказав!
24 Отже, нехай Твоє Ім’я увічниться і звеличується повіки, щоб люди говорили: Господь Саваот, Бог Ізраїлю, – Він є Богом над Ізраїлем, тоді й рід Давида, Твого слуги, стоятиме непорушно перед Тобою!
25 Оскільки Ти, мій Боже, оголосив Твоєму слузі, що збудуєш його рід, тому-то Твій слуга відважився саме так помолитися перед Тобою.
26 Отже, Господи, Ти є єдиним Богом і пообіцяв Своєму слузі всі ці добродійства!
27 Тепер же Ти милостиво почни благословляти дім Твого слуги, аби він повіки стояв перед Тобою, адже, якщо Ти, Господи, поблагословиш, то він буде благословенним навіки!
Давид хотів будувати Божого дома
1 І сталося, як Давид сидів був у домі своїм, то сказав Давид до пророка Натана: “Ось я сиджу в кедровому домі, а ковчег Господнього заповіту — під занавісами!”…
2 І сказав Натан до Давида: “Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою!”
3 І сталося тієї ночі, і було Боже слово до Натана, говорячи:
4 “Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебування.
5 Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра до шатра, і від намету до намету .
6 Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котрому з Ізраїлевих суддів, яким наказав Я пасти народа Мого: Чому ви не збудували Мені кедрового храма?
7 А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська від отари, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем.
8 І був Я з тобою скрізь, де ти ходив, і винищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім’я, як ім’я тих великих, що на землі.
9 І дав Я місце Моєму народові Ізраїлеві, і посадив його так , що він перебуватиме на тому самому місці. І він уже не тремтітиме, а кривдники не будуть нищити його, як перше.
10 А від днів, коли Я настановив суддів над Своїм народом, Ізраїлем, то понизив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім.
11 І станеться, коли виповняться твої дні, щоб піти до батьків своїх, то Я поставлю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство.
12 Він збудує Мені храм, а Я поставлю його трона міцно аж навіки.
13 Я буду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму від нього, як відняв Я від того , що був перед тобою.
14 І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки”.
15 За всіма цими словами, за всім цим видінням, — так говорив Натан до Давида.
Давидова молитва
16 І прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й промовив: “Хто я, Господи, Боже, і що таке дім мій, що Ти довів мене аж сюди?
17 Та й це було мале в очах Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління людське, і підніс мене, Господи Боже!
18 Що Давид додасть ще до Твого на вшанування Твого раба? А Ти Свого раба знаєш!
19 Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідомити про всі ті великі речі.
20 Господи, нема Такого , як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що ми чули своїми ушима.
21 І який є ще один люд на землі, як Твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив викупити його Собі за народа, і щоб установити Собі ймення великих та страшних речей, щоб вигнати народи перед народом Своїм, якого Ти викупив із Єгипту?
22 І зробив Ти народ Свій, Ізраїля, Собі за народа аж навіки, і Ти, Господи, став йому за Бога!
23 А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив!
24 А Твоє Ім’я нехай буде міцне, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Саваот, Бог Ізраїлів — Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поставлений міцно перед лицем Твоїм.
25 Бо Ти, Боже мій, об’явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм.
26 А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре.
27 А тепер був Ти ласкавий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, — і він поблагословлений навіки!”