Давидів Заповіт Соломону
1 Коли наблизився час Давидові померти, він проголосив своєму синові Соломону Заповіт у таких словах:
2 Я відходжу в дорогу, призначену для всіх людей на землі. Тож будь сильним і покажи себе достойним мужем!
3 Вірно дотримуйся наказів Господа, свого Бога, й ходи Його дорогами, виконуючи Його Заповіді та Його постанови; пильнуй Його закони та Його свідчення, записані у законі Мойсея, аби тобі щастило в усьому, що робитимеш і скрізь де ти обертатимешся,
4 аби й Господь міг дотриматись Своєї обітниці, яку Він дав мені, говорячи: Якщо твої нащадки виконуватимуть свої обов’язки, й ходитимуть переді Мною в істині від щирого свого серця і від усієї своєї душі, то ніколи не забракне у тебе спадкоємця на троні Ізраїлю!
5 Ти також знаєш, що мені зробив Йоав, син Церуї, і як він повівся з двома військовими командирами Ізраїлю, – з Авнером, сином Нера, та Амасом, сином Єтера. Він підступно вбив їх, помстившись за кров, пролиту на війні, – і то в мирний час, – заплямувавши таким чином невинною кров’ю свій військовий пояс, що на його крижах, та своє взуття, що на його ногах.
6 Тож учини, як тобі підкаже твоя мудрість, але не допусти, щоб його сивина з миром зійшла в могилу.
7 Що ж до синів Барзіллая з Гілеаду, то вияви до них прихильність, аби вони були серед тих, котрі споживають їжу за твоїм столом, адже вони стали мені в пригоді, коли я втікав від твого брата Авесалома.
8 Є ще в тебе веніямінець Шімей, син Ґери з Бахуріма. Він злісно проклинав мене того дня, коли я йшов у Маханаїм. Проте він вийшов мені назустріч до Йордану, і я присягнув йому Господом, пообіцявши: Я не страчу тебе мечем!
9 Ти ж не залишай його непокараним; як мудрий чоловік, ти знатимеш, що з ним учинити, аби його сивина зійшла в могилу, зрошеною кров’ю…
Смерть і поховання Давида
10 Отже, Давид спочив зі своїми батьками; його поховали в Давидовому місті.
11 Загальний період царювання Давида над Ізраїлем становив сорок років. У Хевроні він царював сім років, а в Єрусалимі його правління тривало тридцять три роки.
12 Тож Соломон зійшов на трон свого батька Давида, і його владарювання було дуже міцним.
Соломон страчує Адонію
13 Якось Адонія, син Хаґґіти, прийшов до матері Соломона, Вірсавії. Коли вона запитала: Чи ти прийшов з миром? – він відповів: З миром! –
14 і додав: Маю до тебе справу. Вона ж сказала: Говори.
15 Тоді він промовив: Ти знаєш, що царство належало мені, й увесь Ізраїль сподівався, що я стану царем, однак все змінилось, і царство дісталось моєму братові, оскільки так було визначено Господом.
16 Зараз я маю до тебе одне прохання, – не відмов мені! Вона сказала йому: Говори!
17 Тоді він каже: Поговори з царем Соломоном, – адже він тобі не відмовить, – аби він віддав мені за дружину шунамійку Авішаґу!
18 Вірсавія відповіла: Добре, я поговорю з царем про тебе.
19 І коли Вірсавія прийшла до царя Соломона, аби поговорити з ним про Адонію, цар підвівся й пішов їй назустріч; вклонився матері, після чого знову сів на своєму престолі. Був також поставлений престол для матері царя, і вона сіла праворуч нього.
20 Після цього вона сказала: Я маю до тебе одне невелике прохання, лише не відмов мені! І цар відповів їй: Проси, моя мамо, я, напевно, не відмовлю тобі!
21 Тоді вона сказала: Нехай шунамійку Авішаґу віддадуть за дружину твоєму братові Адонії!
22 Відповідаючи, цар Соломон сказав своїй матері: Чому ти просиш для Адонії лише шунамійку Авішаґу? Тож проси для нього також і царство, адже він є моїм братом, до того ж старшим за мене, і на його боці священик Авіятар, та Йоав, син Церуї!
23 Після цього присягнувся цар Соломон Господом, заявивши: Нехай так, чи інакше учинить зі мною Бог, та ще й додасть, якщо Адонія за свої слова не поплатиться життям!
24 Тож сьогодні, як живий Господь, Котрий мене зміцнив і посадив мене на троні мого батька Давида, і Який, за Своєю обітницею, підтримав мій дім (рід ), – Адонія має померти!
25 Цар Соломон послав Бенаю, сина Єгояди, і той стратив його. Отже, Адонія помер.
Соломон позбавляє Авіятара гідності священника та відіслав його у Анатот
26 А священикові Авіятару цар звелів: Відправляйся в Анатот на свою родинну посілість, адже ти також заслуговуєш смерті. Проте сьогодні ти не будеш страчений, оскільки ти носив Ковчег Владики Господа перед моїм батьком Давидом, і страждав так само, як страждав мій батько!
27 І Соломон позбавив Авіятара гідності Господнього священика. Так виконалось слово Господа, яке Він провістив у Шіло щодо родини Ілія.
Покарання Йоава за його криваві злочини
28 Коли про все це дізнався Йоав, – адже Йоав також був прибічником Адонії, хоча й раніше виступав проти Авесалома, – то Йоав утік до Господнього Намету, та вхопився за роги жертовника.
29 Цареві Соломонові донесли, що Йоав сховався у Господньому Наметі, і він перебуває біля жертовника! Тоді Соломон послав Бенаю, сина Єгояди, з наказом: Іди і страть його!
30 Беная прийшов до Господнього Намету, й сказав Йоаву: Цар наказує тобі вийти. Але той відповів: Не вийду, а хочу померти тут! І Беная передав його слова цареві, розповівши: Ось що сказав Йоав, і так мені відповів.
31 Тоді цар сказав йому: Вчини за його словом, – убий його і поховай його! Таким чином знімеш з мене і з роду мого батька провину за кров, яку без причини пролив Йоав!
32 І нехай Господь поверне його кров на його власну голову, адже він стратив двох мужів, справедливіших і кращих, ніж він сам. Він убив їх мечем без відома мого батька Давида, – Авнера, сина Нера, полководця Ізраїльського війська, й Амасу, сина Єтера, полководця Юдиного війська .
33 Нехай їхня кров впаде на голову Йоава та на голови його нащадків в усі часи, а Давид та його нащадки, його дім (рід ) і його престол, нехай мають мир від Господа навіки!
34 Тож Беная, син Єгояди, пішов до Йоава, вразив його, і той помер. Поховали Йоава в його домі (маєтку ) в пустелі .
35 Замість Йоава головнокомандувачем війська Ізраїлю цар призначив Бенаю, сина Єгояди, а священика Садока цар поставив замість Авіятара.
Милість Соломона, непослух Шімея та його страта
36 Тоді цар послав, аби покликали Шімея, і наказав йому: Збудуй собі дім у Єрусалимі, живи в ньому й не виходь звідти нікуди!
37 Запам’ятай: того дня, коли ти вийдеш звідти та перейдеш потік Кедрон, то неодмінно помреш, і твоя кров буде на твоїй голові!
38 Шімей відповів цареві: Добре! Як ти наказав, мій володарю, царю, так твій слуга чинитиме. Отже, Шімей мешкав у Єрусалимі довгий час.
39 Але так сталося після трьох років, що втекли два раби Шімея до ґатського царя Ахіша, сина Маахи. Шімея повідомили про це, говорячи: Твої раби з’явились у Ґаті.
40 Тому Шімей зібрався, осідлав свого осла й вирушив у Ґат до Ахіша, аби відшукати своїх рабів. Шімей пішов і спровадив своїх рабів з Ґата.
41 Коли Соломона повідомили про те, що Шімей виходив з Єрусалима до Ґата і повернувся, цар
42 послав аби покликали Шімея і сказав йому: Хіба я не заприсяг тебе Господом, і не застеріг тебе, говорячи: Запам’ятай, що того дня, коли ти звідти вийдеш, ти неодмінно помреш? Ти ж мені відповів: Добре! В тому, що ти сказав , я буду слухняним!
43 Але чому ти не дотримався присяги, даної перед Господом, і наказу, що я тобі дав?
44 Далі цар сказав до Шімея: Ти, напевно, пам’ятаєш і усвідомлюєш своїм серцем усе те зло, яке ти вчинив моєму батькові Давидові! Нехай Господь поверне твоє зло на твою голову.
45 А цар Соломон хай буде благословенний, як і престол Давида непорушно стоятиме перед Господом навіки!
46 Цар наказав Бенаї, синові Єгояди, і той пішов, вразив Шімея, і він помер. Так зміцнювалась царська влада в руках Соломона.
Давидів заповіт для Соломона
1 І наблизилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи:
2 “Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцний та станеш мужем.
3 І будеш ти стерегти накази Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти постанови Його, заповіді Його, та устави Його й свідчення Його, як писано в Мойсеєвім Законі, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди звернешся,
4 щоб виповнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу нікому від тебе на троні Ізраїлевім!
5 А також ти знаєш, що зробив мені Йоав, син Церуїн, що зробив він двом провідникам Ізраїлевих військ, — Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і поплямив воєнною кров’ю свого пояса, що на стегнах його, та сандалі свої, що на ногах його.
6 І ти зробиш за своєю мудрістю, і не даси знизитися сивині його мирно до шеолу.
7 А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до мене, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом.
8 А ось з тобою Шім’ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокляв був мене гострим прокляттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йордану стрінути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб’ю тебе мечем!
9 А тепер не прощай йому, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що зробити йому, — і ти сивину його зведеш у крові до шеолу”.
10 І спочив Давид з батьками своїми, і був похований у Давидовім Місті.
11 А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.
12 І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царювання було дуже міцне.
Вигублення Соломонових ворогів
13 І прийшов Адонія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: “Чи прихід твій — з миром?” І він відказав: “З миром”.
14 І сказав: “Справа в мене до тебе”. А вона відказала: “Говори!”
15 І він сказав: “Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і досталось моєму братові, бо від Господа це сталось йому.
16 А тепер одне бажання жадаю я від тебе: Не відмовляй мені!” А вона сказала йому: “Говори!”
17 І він сказав: “Скажи цареві Соломонові, — бо він не відмовить тобі, — щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку”.
18 І сказала Вірсавія: “Добре, — я скажу про тебе цареві”.
19 І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по правиці його.
20 І сказала вона: “Одне мале жадання бажаю я від тебе, — не відмов мені”. І сказав їй цар: “Жадай, мати моя, бо я не відмовлю тобі”.
21 І сказала вона: “Нехай шунаммітка Авішаґ буде дана братові твоєму Адонії за жінку”.
22 І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: “І нащо ти просиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, старший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина!”…
23 І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: “Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово…
24 А тепер, — як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, — сьогодні буде вбитий Адонія!”
25 І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, — і він уразив його, і той помер…
26 А священикові Евіятарові цар сказав: “Іди до Анатоту на поля свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб’ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько”.
27 І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб виповнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло на дім Іліїв.
28 А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопився за роги жертівника…
29 І донесено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: “Іди, — урази його!”
30 І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: “Так сказав цар: Вийди!” А той відказав: “Ні, я тут помру!” І передав Беная цареві це слово, говорячи: “Так сказав Йоав, і так відповів мені”.
31 І сказав йому цар: “Зроби, як я говорив, і врази його. І поховаєш його, і здіймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька.
32 І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він уразив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мечем, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника Юдиного війська.
33 І нехай звернеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки”.
34 І пішов Беная, Єгоядин син, і вразив його, та й убив його. І був він похований у своїм домі в пустині.
35 А цар, замість нього, настановив над військом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.
36 І послав цар, і покликав Шім’ї та й сказав йому: “Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не вийдеш звідти ані сюди, ані туди.
37 І буде того дня, як ти вийдеш і перейдеш поток Кедрон, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!”
38 І сказав Шім’ї до царя: “Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій”. І сидів Шім’ї в Єрусалимі багато днів.
39 І сталося в кінці трьох років, і втекли двоє рабів Шім’ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І донесли Шім’ї, говорячи: “Ось раби твої в Ґаті!”
40 І встав Шім’ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім’ї, і привів своїх рабів з Ґату.
41 А Соломонові донесено, що Шім’ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся.
42 І послав цар, і покликав Шім’ї та й сказав до нього: “Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти вийдеш і підеш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув.
43 І чому ти не додержувався Господньої присяги та наказа, що я наказав був тобі?”
44 І сказав цар до Шім’ї: “Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову.
45 А цар Соломон — благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки”.
46 І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вразив його, — і він помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.