Сім’я Елкани
1 У Раматаїм-Цофімі , на Єфремовім нагір’ї, жив чоловік на ім’я Елкана, син Єрохама, онук Елігу, правнук Тоху, праправнук Цуфа, єфремівця .
2 Він мав дві жінки: ім’я першої було Анна, а ім’я другої – Пеніна. Так сталось, що Пеніна мала дітей, а в Анни дітей не було.
3 Щороку той чоловік ходив зі свого міста на поклоніння і принесення жертви Господу Саваоту в Шіло. Господніми священиками там були два сини Ілія: Хофні та Пінхас.
4 Щоразу, коли Елкана приносив жертву, він давав своїй жінці Пеніні та всім її синам і дочкам певні частки жертовного м’яса.
5 Анні ж він давав подвійну частку, оскільки він любив Анну більше , хоч Господь учинив її неплідною.
6 Тож суперниця Анни завжди дражнила її, всіляко принижуючи, через те що Господь не дав Анні дітей.
7 Так повторювалось з року в рік, – щоразу коли вони приходили до Господнього Дому, Пеніна завдавала їй прикрощів, а вона (Анна ) плакала й відмовлялась від їжі.
8 Елкана, її чоловік, питав її: Анно, чому ти плачеш і чому нічого не їси? Чому сумує твоє серце? Хіба я для тебе не дорожчий за десятьох синів?
Молитва Анни
9 Одного разу , після того як вони у Шіло скінчили їсти й пити, а священик Ілій сидів на стільці біля входу до Господнього Храму, Анна підвелась
10 і, страждаючи душею й гірко плачучи, вона стала молитись до Господа.
11 Вона дала обітницю, говорячи: Господи Саваоте, якщо Ти дійсно звернеш увагу на недолю Твоєї слугині, та якщо не забудеш мене; якщо згадаєш Твою слугиню і даси Своїй слугині нащадка чоловічої статі, то я віддам його Господу на весь вік його життя, і бритва не торкатиметься його голови.
12 Так сталося, що вона довго стояла на молитві перед Господом, а священик Ілій весь час спостерігав за її устами.
13 Позаяк Анна лише шепотіла, ледве рухаючи своїми губами, тоді як голосу не було чути, то Ілій подумав, що вона п’яна.
14 Тому Ілій сказав їй: Доки залишатимешся п’яною? Йди й витверезись від спожитого тобою вина!
15 Але, відповідаючи, Анна сказала: Ні, мій володарю! Я просто нещасна жінка! Я не пила ні вина, ані іншого п’янкого напою, а просто виливаю перед Господом свою душу.
16 Будь ласка, не вважай своєї слугині за якусь негідницю, адже це я від надмірної туги та великої печалі досі промовляла.
17 Тоді Ілій сказав: Іди з миром, нехай Бог Ізраїлю дасть тобі те, чого ти у Нього просила.
18 А вона промовила: Нехай же твоя слугиня знайде співчуття в твоїх очах! Після цього жінка пішла до себе й почала їсти, а її вигляд вже не був більше сумним.
Народження Самуїла і його посвячення на служіння Господу
19 Наступного дня спозаранку, поклонившись Господу, вони повернулися й прибули до свого дому в Рамі. Отже, Елкана пізнав свою дружину Анну, й Господь згадав про неї.
20 Далі відбулося так: завагітнівши, Анна в належний час народила сина й назвала його Самуїлом, сказавши : Я випросила його в Господа.
21 Коли ж її чоловік, Елкана, разом з родиною збиралися йти, щоб принести жертву Господеві, й здійснити свої обітниці,
22 Анна не пішла. Вона сказала своєму чоловікові: Лише тоді, коли хлопчина буде відлучений від грудей, я заведу його, аби він з’явився перед Господом, і залишився там назавжди.
23 Елкана ж, її чоловік, промовив до неї: Чини, як вважаєш за краще, – залишайся, аж доки не відлучиш його від грудей. Нехай лише Господь тобі допоможе здійснити свою обітницю . Отже, та жінка залишалась удома, й годувала свого сина, аж доки не надійшов час його відлучити.
24 А коли Анна Самуїла відлучила, то вона взяла його з собою. Взяла також трилітнього бичка, одну ефу борошна, бурдюк вина, й запровадила усе це до Господнього Дому у Шіло. Звичайно, хлопчина був ще зовсім малий.
25 Отже, вони бичка зарізали, а хлопчика привели до Ілія.
26 Анна сказала: Послухай, володарю мій! Як ти живий, мій володарю, я та сама жінка, яка стояла тут перед тобою й молилась до Господа.
27 Саме про цього хлопчину я молилась, і Господь здійснив моє благання, про що я Його просила.
28 Тому я віддаю його Господу, – на весь вік його життя, адже він випрошений для Господа! І тоді поклонився Ілій Господу.
Народження Самуїла
1 І був один чоловік із Раматаїм‑Цофіму, з Єфремових гір, а ім’я йому Елкана, син Єрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, єфремлянин.
2 А він мав дві жінки, — ім’я одній Анна, а ім’я другій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було.
3 А той чоловік рік у рік ходив із свого міста до Шіло, щоб вклонятися та приносити жертви Господу Саваоту. А там два Ілієві сини, — Гофні та Пінхас, були священиками для Господа.
4 І як бував той день, і Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та дочкам її частини,
5 а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утробу.
6 А її суперниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утробу.
7 І так робив він рік у рік, коли вона входила до Господнього дому, а та так гнівила її. І вона плакала й не їла.
8 І сказав їй чоловік її Елкана: “Анно, чого ти плачеш і чому не їси? І чого сумне твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?”
9 І встала Анна по їді та по питті в Шіло, а священик Ілій сидів на стільці при бічному одвірку Господнього храму.
10 А вона була скорбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко.
11 І склала вона обітницю, та й сказала: “Господи Саваоте, якщо дійсно споглянеш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі, то я дам його Господеві на всі дні життя його, а бритва не торкнеться його голови”.
12 І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілій пильнував за її устами.
13 А Анна — вона говорила в серці своїм: тільки губи її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п’яну.
14 І сказав до неї Ілій: “Аж доки ти будеш п’яною? Витверезись зі свого вина!”
15 А Анна відповіла та й сказала: “Ні, пане мій, — я жінка скорбна духом, а вина та п’янкого напою не пила я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем.
16 Не вважай своєї невільниці за негідницю , бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги своєї”.
17 І відповів Ілій та й сказав: “Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажання твоє, яке ти від Нього жадала”.
18 А вона сказала: “Нехай невільниця твоя знайде милість в очах твоїх!” І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне .
19 І встала вона рано‑вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї.
20 І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім’я йому: Самуїл , бо від Господа жадала його.
21 І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну жертву та обітниці свої.
22 А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: “Аж коли буде відлучений цей хлопчик, то відведу його, — і він з’явиться перед Господнім лицем, і назавжди позостанеться там!”
23 І сказав їй чоловік її Елкана: “Роби те, що добре в очах твоїх! Залишайся, аж поки відлучиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово”. І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.
24 А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома бичками й одною ефою муки, і бурдюком вина, і привела його до Господнього дому до Шіло. А той хлопчик був ще малий.
25 І зарізали бичка, і привели того хлопчика до Ілія.
26 І вона сказала: “О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, — я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господеві.
27 Я молилася за дитину цю, — і Господь дав мені жадання моє, що я просила від Нього.
28 А тепер я віддаю його Господеві на всі дні, скільки він жаданий для Господа”. І вклонилася там Господеві.