Саул знищує амалекітянців але пощадив царя Арара
1 Якось Самуїл сказав Саулові: Господь колись послав мене, аби помазати тебе царем над Його народом, Ізраїлем, тому зараз вислухай Господнє доручення.
2 Так говорить Господь Саваот: Я вирішив покарати Амалека за те, що він учинив Ізраїлеві, перешкоджаючи йому дорогою, коли той вийшов з Єгипту.
3 Тому зараз іди й відплати Амалеку, прирікши під закляття все, що є в нього. Не повинно бути пощади нікому, – маєш знищити чоловіків і жінок, дітей і немовлят, волів і овець, верблюдів й ослів!
4 Саул скликав військо і перелічив його у Телаїмі, – двісті тисяч піших Ізраїльтян і десять тисяч мужів із Юдиного племені.
5 Після того вирушив Саул до головного міста Амалека, і влаштував засідку біля потоку.
6 Проте кенейцям Саул переказав: Негайно вийдіть з-посеред амалекітянців і відділіться, аби я не знищив разом з ними і вас, оскільки ви співчутливо віднеслись до всіх Ізраїльтян, коли вони йшли з Єгипту. Тож кенейці відокремились від амалекітянців.
7 І Саул знищив амалекітянців, – від Хавіли і аж до Шура, що межує з Єгиптом.
8 Вигубивши все населення мечем, він царя амалекітянців, Аґаґа, узяв живим.
9 Саул зі своїм військом пощадили Аґаґа, як і усе найкраще з дрібної і великої худоби, – особливо вгодованих овець; так само й усе краще з майна, не захотіли прирікати під закляття. Знищили лише маловартісне й незначне.
Саул відкинутий Богом від царювання
10 І було Господнє слово до Самуїла такого змісту:
11 Я шкодую, що призначив царем Саула, адже він відвернувся від Моєї дороги й не виконує Моїх повелінь. Відчувши внутрішню гіркоту та гнів, Самуїл цілу ніч молився до Господа.
12 А рано-вранці Самуїл устав і пішов назустріч Саулові. Тим часом Самуїлові повідомили, мовляв: Саул ходив у Кармел , аби там спорудити собі пам’ятник, а повертаючись, звернув і спустився до Ґілґала.
13 Коли ж Самуїл прийшов до Саула, то Саул йому сказав: Благословенний ти Господом! Я виконав Господній наказ!
14 Але Самуїл сказав: А що це за мекання овець доноситься до мого слуху, та ревіння худоби я чую?
15 А Саул відповів: Припровадили їх від амалекітянців…, адже народ пощадив найкращих з овець і худоби, аби принести в жертву Господу, твоєму Богові, а все решту ми віддали під закляття.
16 Тоді Самуїл сказав Саулові: Зачекай, я повідомлю тобі, що цієї ночі мені сказав Господь! А той відповів: Говори.
17 І Самуїл сказав Саулові: Хоч ти й вважав себе незначним, ти став володарем племен Ізраїлю! Господь навіть тебе помазав царем над Ізраїлем!
18 Зараз Господь направив тебе в похід, звелівши тобі: Віддай під закляття нечестивих амалекітянців. Провадь з ними війну, аж поки їх не знищиш!
19 Чому ж ти не послухався Господнього доручення й накинувся грабувати? Адже таким чином ти скоїв злочин перед Господом.
20 А Саул відповів Самуїлові: Але ж я виконав Господнє доручення, – я здійснив той похід, куди мене послав Господь. Я залишив тільки амалекітянського царя Аґаґа, а всіх амалекітянців знищив!
21 Це народ узяв зі здобичі найкращих, приречених під закляття овець і худобу, аби принести в жертву Господу, твоєму Богові, в Ґілґалі!
22 Тоді Самуїл промовив: Хіба Господу приємніші всепалення і жертви, ніж послух Господньому слову? Запам’ятай: Послух кращий за жертву, й покірливість краща за баранячий жир!
23 Адже непокірність (бунт ) – такий же гріх, як чаклунство, а свавілля, – як злочин ідолопоклонства. За те, що ти відкинув Господнє слово, то й Господь відкинув тебе, щоб ти не був царем.
24 Після цього Саул сказав Самуїлові: Я згрішив, оскільки порушив Господній наказ, як і твої слова; але я боявся народу, тому й виконав їхнє бажання.
25 Тепер же благаю, прости мій гріх і повернися зі мною, – я поклонюся Господу.
26 Але Самуїл відповів Саулові: Ні, я не повернуся з тобою, бо ти знехтував Господнім словом, через що Господь тебе відкинув, аби ти не був царем над Ізраїлем!
27 І коли Самуїл повернувся, щоб іти, Саул ухопився за полу його одягу й відірвав його.
28 А Самуїл сказав йому: Отак Господь сьогодні вирвав у тебе владарювання над Ізраїлем, аби віддати його твоєму ближньому, кращому за тебе!
29 Той, Хто є Славою Ізраїлю, не обманює і не змінюється, тому що Він – не людина, щоб передумати.
30 Проте Саул наполягав: Я, дійсно, згрішив, але хоча б вшануй мене перед старійшинами мого народу і перед Ізраїлем, – повернімось разом, аби я поклонився Господу, твоєму Богові!
31 Тож Самуїл повернувся, й пішов за Саулом, – і Саул поклонився Господу.
32 Після того Самуїл сказав: Приведіть до мене амалекітянського царя Аґаґа! Тремтячи, Аґаґ підійшов до нього, і сказав: Сподіваюсь, мене минула гіркота смерті ?
33 Але Самуїл сказав: Так само, як твій меч позбавляв матерів їхніх дітей, так нехай твоя матір буде позбавлена сина! І Самуїл скарав Аґаґа там же перед Господом у Ґілґалі.
34 І повернувся Самуїл до Рами, а Саул пішов до свого дому в Гіву Саулову.
35 З того часу Самуїл більше не зустрічався з Саулом аж до своєї смерті, хоча й Самуїл уболівав за Саулом. А Господь жалкував, що поставив Саула царем над Ізраїлем.
За Саулів гріх Бог відвертається від нього
1 І сказав Самуїл до Саула: “Господь послав був мене помазати тебе на царя над народом Його, над Ізраїлем. А тепер послухайся голосу Господніх слів.
2 Так сказав Господь Саваот: Я згадаю, що зробив був Амалик Ізраїлеві, що клав йому перешкоду на дорозі, коли він виходив із Єгипту.
3 Тепер іди, і поб’єш Амалика, і вчиниш закляттям усе, що його, і не змилосердишся над ним. І позабиваєш усе , від чоловіка аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, від вола й аж до штуки дрібної худобини, від верблюда й аж до осла”.
4 І Саул оповістив народ, і перелічив їх у Телаїмі, — двісті тисяч піхоти та десять тисяч мужів Юди.
5 І прийшов Саул аж до Амаликового міста, та й засів у долині.
6 І сказав Саул кенеянам: “Ідіть, відокремтесь, вийдіть з‑поміж Амаликитянина, щоб я не долучив вас до них, бо ви зробили були милість усім ізраїльтянам, коли вони виходили з Єгипту”. І відокремився Кенеянин з‑поміж Амалика.
7 А Саул побив Амалика від Хавіли аж до місця , де йдеш до Шуру, що навпроти Єгипту.
8 І зловив він Аґаґа, амалицького царя, живого, а ввесь народ зробив закляттям, та й побив вістрям меча.
9 Та змилосердився Саул і народ над Аґаґом, і над найліпшим з його худоби дрібної, й з худоби його великої, та з товару вгодованого, і над вівцями, та над усім добром, і не хотіли зробити їх закляттям. А все маловарте й худе — його зробили закляттям.
10 І було Господнє слово до Самуїла й казало:
11 “Жалкую, що Я настановив Саула за царя, бо він відвернувся від Мене, а слів Моїх не виконав”. І запалився гнів Самуїлів, і він кликав до Господа цілу ніч.
12 А рано‑вранці Самуїл устав, і пішов назустріч Саулові. І Самуїлові донесли, говорячи: “Саул прийшов до Кармелу, і ось ставить собі пам’ятника, а потому повернувся й пішов, і зійшов до Ґілґалу”.
13 І прийшов Самуїл до Саула, а Саул сказав йому: “Благословенний ти в Господа! Я виконав слово Господнє”.
14 А Самуїл сказав: “А що це за мекання цієї отари в ушах моїх, та рик великої худоби, що я чую?”
15 І сказав Саул: “Від Амаликитянина привели їх, бо народ змилосердився над найліпшим із худоби дрібної та з худоби великої, щоб зарізати в жертву для Господа, Бога твого, а позостале вчинили закляттям”.
16 А Самуїл сказав до Саула: “Покинь, а я розповім тобі, що Господь говорив мені цієї ночі”. А той сказав йому: “Говори”.
17 І сказав Самуїл: “Хоч ти малий був в очах своїх, — чи ж ти не голова Ізраїлевих племен? Чи ж не помазав тебе Господь на царя над Ізраїлем?
18 І послав тебе Господь дорогою, і сказав: Іди, і вчиниш закляттям нечестивих амаликитян, і будеш воювати з ними, аж поки ти не вигубиш їх.
19 І чому ти не послухався Господнього голосу, але кинувся на здобич, і зробив оце зло в Господніх очах?”
20 І сказав Саул до Самуїла: “Та я послухався Господнього голосу, і пішов дорогою, якою послав був мене Господь, — і привів я Аґаґа, царя амалицького, а Амалика зробив закляттям.
21 А народ узяв зі здобичі худобу дрібну та худобу велику, як початок закляття, щоб приносити в жертву Господеві, Богові твоєму, в Ґілґалі”.
22 І сказав Самуїл: “Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке , як послух Господньому голосу? Таж послух ліпший від жертви, покірливість — краща від баранячого лою!
23 Бо непокірливість — як гріх ворожбитства, а свавільство — як провина та служба бовванам. Через те, що ти відкинув Господні слова, то Він відкинув тебе, щоб не був ти царем”.
24 І сказав Саул до Самуїла: “Прогрішився я, бо переступив накази Господні та слова твої, — бо я боявся народу, та послухався його голосу.
25 А тепер прости ж мій гріх, і вернися зо мною, — і я поклонюсь Господеві”.
26 Та Самуїл сказав до Саула: “Не вернуся з тобою, бо ти погордив Господнім словом, а Господь погордив тобою, щоб не був ти царем над Ізраїлем”.
27 І повернувся Самуїл, щоб піти, а Саул схопив полу плаща його, та й відірвав.
28 І сказав до нього Самуїл: “Господь відірвав сьогодні від тебе Ізраїлеве царство, та й передав його твоєму ближньому, ліпшому від тебе!
29 І також Ізраїлева Слава не скаже неправди та не буде каятися, бо Він не людина, щоб каятись”.
30 А Саул сказав: “Прогрішився я! Але вшануй мене перед старшими мого народу та перед Ізраїлем, і вернися зо мною, а я поклонюся Господеві, Богові твоєму”.
31 І вернувся Самуїл за Саулом, і Саул поклонився Господеві.
32 І сказав Самуїл: “Підведіть до мене Аґаґа, царя амалицького”. І пішов до нього Аґаґ весело. І сказав Аґаґ: “Справді, — відступилася гіркота смерти!”
33 А Самуїл сказав: “Як твій меч позбавляв жінок дітей, так позбавиться дітей твоя мати між жінками”. І посік Самуїл Аґаґа перед Господнім лицем у Ґілґалі.
34 І пішов Самуїл до Рами, а Саул зійшов до дому свого, до Саулової Ґів’ї.
35 І більше не бачив Самуїл Саула аж до дня його смерти, та Самуїл сумував за Саулом. А Господь жалкував, що настановив був Саула царем над Ізраїлем.