Йонатан попереджує Давида про наміри Саула
1 Саул умовляв свого сина Йонатана та всіх своїх слуг, що потрібно вбити Давида. Однак Йонатан, син Саула, дуже любив Давида.
2 Тому Йонатан повідомив про цей намір Давида, мовляв: Батько мій, Саул, хоче тебе вбити! Тому особливо будь обережним завтра вранці, – заховайся і не виходь зі схованки.
3 Я також вийду, стану біля свого батька в полі, де ти будеш , й поговорю зі своїм батьком про тебе. Побачу, що з того вийде й повідомлю тебе.
4 Звернувшись до свого батька Саула, Йонатан почав доброзичливо говорити про Давида: Нехай цар не грішить проти свого слуги Давида, адже він нічим не провинився перед тобою; навпаки, усі його вчинки щодо тебе були дуже доброзичливими.
5 Наражаючи своє життя на небезпеку, він убив филистимця, завдяки чому Господь дарував велику перемогу для всього Ізраїлю. Ти був цьому свідком і радів; то чому ж тепер ти мав би згрішити проти невинної крові, вбивши без причини Давида!?
6 І Саул прислухався до слів Йонатана, присягнувшись: Як живий Господь, Він не помре!
7 Тож Йонатан покликав Давида. Йонатан розповів про свою розмову з царем , після чого Йонатан привів Давида до Саула, і Давид залишився з ним, як і раніше.
8 Коли знову розпочалася війна, Давид вирушив на поле битви, воював проти филистимців й розгромив їх, завдавши їм дуже великої поразки, так що вони втекли від нього.
Втеча Давида в Раму
9 Але Саулом знову оволодів злий дух від Господа. Він сидів у своєму домі зі списом у своїй руці, а Давид у цей час грав, перебираючи пальцями по струнах.
10 Саул знову намагався вразити Давида списом й прибити його до стіни, але Давид відхилився від Саула, і його спис устромився в стіну. Рятуючись, тієї ж ночі Давид утік.
11 Далі було так : Саул послав гінців до дому Давида, аби вони підстерегли його, і вранці вбили його. Але Мелхола, Давидова дружина, його попередила, сказавши: Якщо протягом ночі ти не врятуєш свого життя, то завтра тебе вб’ють!
12 Тож Мелхола спустила Давида через вікно, і він пішов геть, – утік і врятувався.
13 Мелхола взяла домашнього ідола й поклала його на ліжко, а зверху голови причепила шматок козячої шкіри із шерстю й накрила все це ковдрою.
14 Коли ж Саул послав слуг, щоб схопити Давида, вона сказала: Він хворий.
15 Тоді Саул знову послав слуг, щоб оглянули Давида, звелівши: Принесіть його до мене на ліжку, і я його вб’ю!
16 Посланці прийшли й побачили на ліжку домашнього ідола з козячою шерстю на його голові.
17 Тоді Саул сказав Мелхолі: Чому ти так мене обманула, випустивши мого ворога, щоб він урятувався? А Мелхола відповіла Саулові: Він мені загрожував, мовляв: відпусти мене, бо інакше я тебе вб’ю!
18 Отже, Давид врятувався втечею. Він прийшов до Самуїла в Раму й розповів йому все, що з ним чинить Саул. Після цього він разом із Самуїлом пішли й поселились в Найоті .
Саул серед пророків
19 Коли ж Саулові повідомили, що Давид у Найоті, що неподалік Рами,
20 то Саул послав гінців, аби схопили Давида. Коли ті побачили громаду пророків, що пророкували на чолі з самим Самуїлом, то на посланців Саула зійшов Божий Дух, і вони також почали пророкувати.
21 Про це повідомили Саулові, тому він послав інших гінців, але й вони також почали пророкувати. Та Саул, не заспокоївшись , послав третю групу гінців, але й вони пророкували.
22 Нарешті він сам подався до Рами. Прийшовши до великої криниці, яка була біля Сеху, він запитав: Де Самуїл і Давид? А йому відповіли: Вони в Найоті, що неподалік Рами!
23 І коли він підходив до Найота, що біля Рами, на нього також зійшов Божий Дух, тому він далі йшов, пророкуючи, аж до свого приходу в Найот, що біля Рами.
24 Він аж зняв свій одяг, і так пророкував перед Самуїлом. Потім він голим упав на землю і лежав увесь той день і цілу ніч. Тому це стало серед людей приповідкою: Невже і Саул між пророками?
Давид утікає від Саула до Рами
1 І говорив Саул до свого сина Йонатана та до всіх своїх рабів, щоб убити Давида. Та Йонатан, син Саулів, дуже кохав Давида.
2 І розповів Йонатан Давидові, говорячи: “Батько мій Саул хоче вбити тебе. А тепер уранці стережися, — сиди в укритті, і сховайся.
3 А я вийду, і стану при своєму батькові на полі, де ти будеш , і я буду говорити про тебе до свого батька. І що побачу, те розповім тобі”.
4 І говорив Йонатан своєму батькові Саулові добре про Давида, і сказав йому: “Нехай не згрішить цар проти раба свого, проти Давида, бо не згрішив він проти тебе, а вчинки його дуже добрі для тебе.
5 І наражав він на небезпеку життя своє, і вбив филистимлянина, — і Господь учинив велике спасіння для всього Ізраїля. Ти це бачив та радів. І для чого згрішиш ти проти невинної крови, бажаючи вбити Давида безпричинно?”
6 І послухався Саул Йонатанового голосу. І Саул присягнув: “Як живий Господь, — не буде той убитий!”
7 І покликав Йонатан Давида, і переказав йому Йонатан усі ті слова. І привів Йонатан Давида до Саула, і він був перед ним, як давніше.
8 А війна була далі. І вийшов Давид, і воював з филистимлянами, та й завдав їм велику поразку, — і вони повтікали перед ним.
9 А злий дух від Господа був на Саулі, і він сидів у своїм домі, і спис його — в руці його, а Давид грав рукою.
10 А Саул хотів ударити списом у Давида, прибити його до стіни, та відхилився той перед Саулом, і він увігнав списа в стіну, а Давид утік, і був урятований тієї ночі.
11 І послав Саул посланців до Давидового дому, щоб стерегли його й щоб убили його вранці. І розповіла Давидові його жінка Мелхола, говорячи: “Якщо ти не врятуєш свого життя цієї ночі, то взавтра ти будеш забитий”.
12 І Мелхола спустила Давида через вікно, і він пішов, і втік, і врятувався.
13 І взяла Мелхола домашнього божка, і поклала до ліжка, а подушку з козячого волосу поклала в головах його, та й прикрила плащем.
14 І послав Саул посланців, щоб узяти Давида, а вона сказала: “Він хворий!”
15 І послав Саул тих посланців побачити Давида, говорячи: “Принесіть його в ліжку до мене, щоб забити його!”
16 І ввійшли ті посланці, аж ось у ліжку домашній божок, а в головах його — подушка з козячого волосу!
17 І сказав Саул до Мелхоли: “Нащо ти так обманила мене, і відпустила мого ворога, і він урятувався?” А Мелхола відказала Саулові: “Він сказав мені: Відпусти мене, бо інакше вб’ю тебе!”
18 А Давид утік і врятувався. І прийшов він до Самуїла до Рами, і розповів йому все, що зробив йому Саул. І пішов він та Самуїл, та й осілися в Найоті.
19 І розповіджено Саулові, говорячи: “Ось Давид у Найоті в Рамі”.
20 І послав Саул посланців, щоб узяли Давида. І вони побачили громаду пророків, що пророкувала, а Самуїл стояв над ними. І на Саулових посланців злинув Дух Божий, і пророкували й вони.
21 І розповіли про це Саулові. І послав він інших посланців, та пророкували також і вони. А Саул послав посланців ще третіх, та пророкували й вони.
22 І пішов і він до Рами, і прийшов аж до великої ями, що в Сеху, і запитав, і сказав: “Де Самуїл та Давид?” А запитаний відказав: “Ось у Найоті в Рамі”.
23 І пішов він туди до Найоту в Рамі. І злинув Божий Дух також на нього, — і він усе пророкував, аж поки не прийшов у Найот у Рамі.
24 І зняв і він одежу свою, і пророкував і він перед Самуїлом, і лежав нагий цілий той день та цілу ніч. Тому‑то й говорять: “Чи й Саул між пророками?”