Молитва Анни
1 Анна ж молилася, говорячи: Радіє моє серце в Господі! Мій ріг піднявся в Господі. Свої уста я широко відкриваю щодо своїх ворогів, адже я радію Твоїм спасінням.
2 Ніхто не є таким святим, як Господь, – немає нікого, окрім Тебе! Немає такої скелі, як наш Бог!
3 Не намножуйте зарозумілих речей! Нехай не виходить з ваших уст зухвальство, оскільки Господь є Богом, Котрий досліджує вчинки.
4 Луки могутніх зламаються, а немічні оперізуються силою.
5 Ситі йдуть у найми за шматок хліба, а ті, що голодували, відпочивають, адже неплідна народжує сімох, а багатодітна марніє силами.
6 Господь учиняє смерть, але й повертає до життя; принижує до шеолу, але й підіймає до небес .
7 Від Господа зубожіння і багатство, – Він понижує і підносить угору.
8 З пороху Він підносить бідного, з болота підіймає нужденного, щоб його посадити з можновладцями й дати йому у спадщину престол слави. Адже всі опори землі Господні, й на них Він установив усесвіт.
9 Він оберігає кроки вірних Йому, а нечестиві гинуть у темряві, адже не власною силою стає могутньою людина.
10 Хто бореться з Господом, буде переможений, – Всевишній з неба їх розгромить, адже Він судитиме світ від краю й до краю! Він дає потугу Своєму цареві й високо підносить ріг Свого помазаника…
11 Отже, Елкана повернувся до свого дому, в Рамі, а хлопчик залишився служити Господеві під наглядом священика Ілія.
Негідні сини Ілія
12 Проте сини Ілія були негідними людьми й не дбали про служіння Господу.
13 Вони не дотримувались ні священицьких обов’язків, ні правил щодо народу. Коли людина приносила жертву, і як м’ясо вже варилось, то приходив слуга священика з тризубою вилкою в руках,
14 і встромляв її у великий котел, чи в каструлю, або в казан, чи в горщик, – і все, що потрапляло на вилку, священик забирав собі. Так вони чинили стосовно всіх Ізраїльтян, котрі приходили в Шіло.
15 Навіть ще до того, як спалювали на жертовнику жир, приходив слуга священика й говорив до того, хто приносив жертву: Дай мені м’яса на печеню для священика; вареного м’яса він не приймає, а лише сире!
16 А коли той чоловік говорив: Спочатку потрібно спалити жир, а вже тоді візьмеш, що забажаєш, – то слуга заперечував: Ні, віддавай зараз, а якщо ні, то візьму силою!
17 Тому гріх перед Господом тих обох молодиків був дуже тяжкий, адже вони зневажливо ставились до Господніх жертвоприношень…
Служіння Самуїла в дитинстві
18 А хлопчина Самуїл, одягнутий у лляний ефод, служив перед Господом.
19 Його матір виготовляла для нього малий одяг за зростом, і щороку приносила йому, коли приходила зі своїм чоловіком задля принесення щорічної жертви.
20 Ілій щоразу благословляв Елкану та його дружину, говорячи: Нехай Господь нагородить тебе нащадком від цієї жінки замість випрошеного й відданого Господу. Після цього вони повертались до своєї місцевості.
21 Тож Господь зглянувся на Анну: вона знову й знову вагітніла і ще народила трьох синів та дві дочки, в той час як хлопчик Самуїл зростав із Господом.
22 Хоча Ілій був у дуже похилому віці, він чув про все, що його сини витворяли з усіма Ізраїльтянами, і знав, як вони віддаються розпусті з жінками, які прислуговували при вході до Намету Зустрічі.
23 Він говорив їм: Чому ви робите такі речі? Адже я чую про ваші злі вчинки від усього народу.
24 Ні, так не повинно бути , сини мої! Недобрі речі я чую про вас, – ви спроваджуєте народ до відступлення від Господа!
25 Якщо людина згрішить проти людини, то в молитві віддають цю справу Богові; але якщо людина грішить проти Господа, то хто за неї заступиться в молитві? Проте вони (сини ) не слухали застережень свого батька, тому Господь вирішив їх знищити.
26 А тим часом підліток Самуїл поступово підростав, здобуваючи прихильність як у Господа, так і повагу серед людей.
Пророцтво щодо роду Ілія
27 Одного разу прийшов до Ілія Божий чоловік, і переказав йому слова Господа: Хіба Я, насправді, не об’являвся родові твого прабатька, коли вони були ще в Єгипті, в краю фараонів!
28 Я обрав його (Левія ) з-поміж усіх Ізраїльських племен Собі як священика, аби він міг наближатись до Мого жертовника, звершувати кадіння ладаном й носити ефод переді Мною; Я дав також поколінню твого прабатька всі жертвоприношення Ізраїльських дітей, що проходять через вогонь.
29 Для чого ж ви зневажаєте Мої жертви та Мої приношення, які Я призначив для Святині? Адже ти поважаєш своїх синів більше, ніж Мене; ви жирієте від кращих первоплодів усіх жертв Мого народу, Ізраїлю!?
30 Тому ось таке рішення Господа, Бога Ізраїлю: Хоч Я, справді, обіцяв твоїм нащадкам, як і нащадкам твого прабатька, що повіки будете ходити переді Мною, проте тепер приречення Господа інше: Так не буде! Адже лише тих, котрі шанують Мене, вшаную і Я, але ті, котрі Мене зневажають, будуть зневажені!
31 Оце наближається час, коли Я відітну твоє рамено (силу ) від рамена твого батьківського роду, аби не доживала в твоєму поколінні людина до похилого віку.
32 Ти з досадою, як супротивник, дивитимешся на Моє місцеперебування, – на все те добро, яке Я чинитиму Ізраїлю, але в твоєму роду ніколи не буде людини похилого віку.
33 І все ж декого з твоїх нащадків не відкину від Мого жертовника, аби було прикро твоїм очам і страждала твоя душа. Ось чому кожен, хто народжуватиметься серед твоїх нащадків, вмиратиме в розквіті сил.
34 Ознакою для тебе буде те, що станеться з обома твоїми синами, Хофні та Пінхасом. Вони обидва загинуть в один день.
35 А для Себе Я поставлю вірного священика, який діятиме за бажанням Мого серця та буде Мені до душі. Я збудую йому надійний дім. Він ходитиме перед Моїм Помазаником постійно.
36 Буде так, що кожен, хто залишиться з твого роду, прийде, аби Йому поклонитись й, очікуючи від нього якусь монету, або буханець хліба, скаже: Признач мене хоч на якесь служіння, аби мати хоч шматок хліба .
Аннина пісня‑молитва
1 І молилася Анна та й проказала: “Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі! Розкрилися уста мої на моїх ворогів, бо радію з спасіння Твого!
2 Немає святого, подібного Господу, немає нікого, крім Тебе, і скелі немає, як Бог наш!
3 Більше не говоріть зарозуміло, нехай з ваших уст не виходить зухвальство, бо Господь — Бог знання, і Він упляновує вчинки!
4 Лук сильних поламаний, а немічні оперезалися силою!
5 Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, аж неплідна сімох породила, а многодітна — знесиліла.
6 Господь побиває й оживлює, до шеолу знижає й підносить до неба .
7 Господь зубожує та збагачує, понижує Він та звеличує.
8 Підіймає нужденного з пороху, підносить убогого зі смітників, щоб посадити з вельможами й престол слави їм дать на спадщину, бо Господні основи землі, і на них Він поставив вселенну.
9 Він ноги святих Своїх стереже, нечестиві ж погинуть у темряві, бо сильним не з сили стає чоловік.
10 Господь — хай поламані будуть Його супротивники! У небі Господь загримить, і розсудить Він кінці землі! І Він подасть силу Своєму цареві, і рога повищить Свого помазанця!”
Провини Ілієвих синів
11 І пішов Елкана до Рами, до дому свого. А той отрок служив Господеві при священикові Ілії.
12 А сини Ілія були люди негідні, — вони не знали Господа,
13 ані звичаю священичого з народом. Коли хто приносив жертву, то, як варилося м’ясо, приходив священиків слуга, а в його руці — тризубе видельце.
14 І він із грюкотом стромляв до мідниці, або до кітла, або до горшка, або до горняти, — і все, що витягне видельце, священик собі брав. Так вони робили всьому Ізраїлеві, що приходив туди до Шіло.
15 Також поки палили лій, то приходив священиків слуга, та й говорив до чоловіка, що приносив жертву: “Дай м’яса на печеню для священика, бо він не візьме від тебе м’яса вареного, а тільки сире!”
16 А як той чоловік відповідав йому: “Нехай перше спалять і той лій, а ти потім візьми собі, скільки буде жадати душа твоя!” А той говорив: “Ні, таки зараз давай! А коли ні, візьму силою!”
17 І був гріх тих юнаків дуже великий перед Господнім лицем, бо ті люди безчестили Господню жертву.
18 А Самуїл служив перед Господнім лицем. Отрок був оперезаний лляним ефодом.
19 А малу верхню одежину робила йому його мати, і приносила йому з року на рік, коли приходила з своїм мужем приносити річну жертву.
20 А Ілій поблагословив Елкану й його жінку та й сказав: “Нехай Господь дасть тобі нащадків від цієї жінки, за відданого , що Господь узяв”. І пішли вони на місце своє.
21 І Господь згадав про Анну, і вона завагітніла, та й породила трьох синів та дві дочки. А отрок Самуїл ріс із Господом.
22 А Ілій був дуже старий. І почув він усе, що сини його роблять усьому Ізраїлеві, і що вони злягаються з жінками, які відбувають службу при вході скинії заповіту.
23 І він сказав їм: “Нащо ви робите такі речі, про які я чую? Про ваші злі вчинки я чую від усього цього народу.
24 Ні, сини мої, — недобра та чутка, що я чую, — ви відхиляєте Господній народ від Закону !
25 Якщо хто згрішить супроти людини, то помоляться за неї перед Богом. А якщо людина згрішить супроти Господа, — хто заступиться за неї?” Та вони не слухали голосу батька свого, бо Господь постановив погубити їх.
26 А отрок Самуїл усе ріс, та здобував ласку як у Господа, так і в людей.
27 І прийшов Божий чоловік до Ілія, та й сказав йому: “Так сказав Господь: Чи ж Я справді не об’явився домові твого батька, як були вони в Єгипті, у фараоновім домі?
28 Я вибрав його Собі зо всіх Ізраїлевих племен за священика, щоб він входив до Мого жертівника, щоб кадив кадило, щоб носив ефода перед Моїм лицем. І дав Я домові твого батька всі жертви Ізраїлевих синів.
29 Чого ж ви берете під ноги Мою жертву та Мою жертву хлібну, що Я заповів для скинії? І ти вшанував синів своїх більш, як Мене, щоб ви потовстіли від найкращих частин усякого Ізраїлевого дару перед лицем Моїм.
30 Тому‑то слово Господа, Бога Ізраїлевого, таке: Говорячи, сказав Я: Дім твій та дім батька твого будуть ходити перед Моїм лицем аж навіки. А тепер слово Господнє: Не буде в Мене такого, бо Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть зневажені!
31 Ось приходять дні, і Я відітну рамено твоє та рамено дому батька твого, щоб не було старого в домі твоєму.
32 І побачиш біду Мого мешкання, хоч у всьому Я добре чинив Ізраїлеві, і не буде старого в домі твоїм по всі дні.
33 Я не витну в тебе всіх від Мого жертівника, щоб вибрати очі твої, і щоб зробити біль душі твоїй, — та ввесь доріст твого дому повмирає в силі віку.
34 А оце тобі ознака, що прийде на обох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса, — обидва вони помруть одного дня.
35 А Я поставлю Собі священика вірного, — він буде робити згідно з серцем Моїм та з Моєю душею. І Я збудую йому тривалий дім, і він буде ходити перед Моїм помазанцем по всі дні.
36 І станеться, — кожен, хто полишиться в домі твоїм, прийде вклонятися йому за аґору срібла та за буханець хліба, і скаже: Долучи мене до одного з священицтв, щоб їсти кавалок хліба”.