Давид вдруге щадить Саула
1 Мешканці Зіфа прийшли до Саула в Гіву й сказали: Давид ховається на узгір’ї Хахіла, що навпроти пустелі.
2 Тож Саул піднявся і, взявши з собою три тисячі відбірних Ізраїльських воїнів, подався в пустелю Зіф, щоб шукати в пустелі Зіф Давида.
3 Прибувши, Саул отаборився на узгір’ї Хахіла, що на краю пустелі, біля дороги, тоді як Давид у той час перебував у пустелі. Почувши, що Саул прийшов за ним у пустелю,
4 Давид послав розвідників, і переконався, що Саул, дійсно, знаходиться поряд.
5 Тоді Давид вирушив, і підійшов до місця, де Саул отаборився. Давид зауважив місце, де спали Саул і начальник його війська Авнер, син Нера. Отже, спав Саул посеред табору, а військо розташувалось довкола нього.
6 Давид звернувся до Ахімелеха, хеттейця, та Авішая, сина Церуї, брата Йоава й запитав: Хто піде зі мною до Саула в табір? І Авішай відповів: Я піду з тобою!
7 Коли Давид і Авішай підійшли до війська вночі, то побачили , що Саул спить посеред табору, а його спис устромлений у землю біля його голови. Авнер та все військо також спали довкола нього.
8 Тоді Авішай сказав до Давида: Сьогодні Бог видає твого ворога у твої руки! Дозволь мені, і я пришпилю його одним ударом списа до землі, – і в другому потреби не буде!
9 Але Давид сказав Авішаю: Не вбивай його! Адже хто будь-коли підіймав свою руку на Господнього помазаника, й при цьому залишався непокараним?
10 Далі Давид додав: Як живий Господь, – лише Він, Господь, його може уразити: або прийде його день, і він помре, або вирушить на битву, і там загине.
11 Нехай мене боронить Господь, щоб я підняв свою руку на Господнього помазаника! Тому зараз візьми списа, що біля його голови, та посуд з водою, й ходімо до своїх.
12 Тож Давид узяв списа і посуд з водою, що були біля його голови, й вони пішли до своїх. Ніхто того не зауважив, і не знав про це, тому що жоден з них не пробудився; адже усі спали, оскільки їх подолав міцний сон від Господа.
13 Після того Давид перейшов на інший бік, і став на певній віддалі, – на вершині гори, – так що між ними був великий простір.
14 Тоді Давид заволав до війська, і, зокрема, до Авнера, сина Нера, промовляючи: Авнере, відгукнися! Відповідаючи, Авнер запитав: Хто ти такий, що тривожиш сон царя?
15 Тоді промовив Давид до Авнера: Хіба ти не той муж, якому немає рівного в Ізраїлі? Чому ж ти не бережеш свого володаря, царя? Адже хтось із народу пробрався у ваш табір , щоб убити царя – твого володаря!
16 Ні, не добра то справа, як ти повівся! Як живий Господь, ти заслуговуєш смерті за те, що не стеріг свого володаря, Господнього помазаника! Ану подивись, де є спис царя і посуд з водою, що були біля його голови?
17 Упізнавши голос Давида, Саул заволав: Невже це твій голос, сину мій, Давиде? Давид відповів: Так, це мій голос, мій володарю, царю!
18 І він продовжив говорити: Чому мій володар і далі переслідує свого слугу? У чому моя провина, і що такого поганого я тобі зробив?
19 Тож тепер послухай, мій володарю, царю, що скаже твій слуга: Якщо це Господь спонукав тебе проти мене, то нехай буде приємною Йому ця жертва, але якщо причетні до цього люди, то вони прокляті перед Господом за те, що сьогодні вони мене прогнали, позбавивши мене Господньої спадщини, бо цим вони говорять: Йди та служи чужим богам!
20 Нехай же моя кров не проллється на землю тут, далеко від Господа, адже Ізраїльський цар вийшов шукати якусь блоху, подібно до того як ганяються по горах за однією куріпкою.
21 Після цього Саул відповів: Згрішив я! Повернися ж, мій сину, Давиде, адже я більше ніколи не чинитиму тобі зла за те, що моє життя сьогодні було для тебе таким дорогим. Я ж був нерозумним і глибоко помилявся!‥
22 Відповідаючи, Давид сказав: Ось спис царя, – нехай прийде сюди один з царських слуг і візьме його.
23 А Господь відплатить кожному за Своєю справедливістю і Своєю вірністю, адже Господь справді сьогодні видавав тебе в мої руки, але я не захотів підняти свою руку на Господнього помазаника.
24 Тому, як сьогодні було дороге для мене твоє життя, так нехай буде дорогим моє життя в Господніх очах, і нехай Він мене врятує від усякої біди!
25 І Саул промовив до Давида: Благословенний ти, мій сину, Давиде! Ти й справді, багато чого здійсниш і неодмінно матимеш успіх. Після цього Давид вирушив своєю дорогою, а Саул повернувся до свого дому .
Давид викрадає списа в Саула
1 І прийшли зіфеяни до Саула до Ґів’ї, говорячи: “Он Давид ховається на взгір’ях Гахіли навпроти Єшімону!”
2 І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловік, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф.
3 І таборував Саул на згір’ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі. А Давид пробував у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині.
4 І послав Давид підглядачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов.
5 А Давид устав, і прийшов до місця, де таборував Саул. І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авнер, син Нерів, керівник його війська. А Саул лежав у таборі, а народ таборував навколо нього.
6 І звернувся Давид, і сказав до хіттеянина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: “Хто зійде зо мною до Саула до табору?” І сказав Авішай: “Я зійду з тобою!”
7 І прийшов Давид та Авішай до Саулового народу вночі, аж ось Саул лежить, — спить у таборі, а спис його встромлений у землю в приголів’ї його, а Авнер та народ лежать навколо нього.
8 І сказав Авішай до Давида: “Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю йому!”
9 І сказав Давид до Авішая: “Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього помазанця, і був невинний?”
10 І сказав Давид: “Як живий Господь, — тільки Господь уразить його: або прийде день його — і він помре, або він піде на війну і загине.
11 Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього помазанця! А тепер візьми цього списа, що в приголів’ї його, та горня води, і ходімо собі!”
12 І взяв Давид списа та горня води з Саулового приголів’я, та й пішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа.
13 І перейшов Давид на той бік, і став здалека на верховині гори, а між ними — велика просторінь.
14 І крикнув Давид до народу та до Авнера, Нерового сина, говорячи: “Чи ж не відповіси, Авнере?” А Авнер відповів та сказав: “Хто ти, що кликав до царя?”
15 І сказав Давид до Авнера: “Чи ти не муж? І хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо приходив один із народу, щоб погубити царя, твого пана.
16 Не добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, — ви повинні померти , бо не пильнували ви пана свого, Господнього помазанця! А тепер побач, де царів спис, та де горня води, що були в приголів’ї його?”
17 І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: “Чи це твій голос, сину мій Давиде?” А Давид сказав: “Мій голос, пане мій, царю!”
18 І далі сказав: “Нащо то пан мій ганяється за своїм рабом? Бо що я зробив, і яке зло в моїй руці?
19 А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашною жертвою, а якщо людські сини, — прокляті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спадку, говорячи: “Іди, служи іншим богам!”
20 А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропатву в горах!”
21 І сказав Саул: “Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню вже тобі зла за те, що дороге було моє життя в очах твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помилявся”.
22 А Давид відповів та й сказав: “Ось царів спис, — і нехай прийде один із слуг, і нехай його візьме.
23 А Господь відплатить кожному за його справедливість та правду його, — що Господь дав тебе сьогодні в руку мою , та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього помазанця.
24 І ось, — яке велике було життя твоє цього дня в очах моїх, таке велике нехай буде моє життя в очах Господа, і нехай Він урятує мене від усякого утиску!”
25 І сказав Саул до Давида: “Благословенний ти, сину мій Давиде! І ти дійсно зробиш, і дійсно зможеш ти!” І пішов Давид на свою дорогу, а Саул вернувся на своє місце.