Йосія – цар Юдеї
1 Йосія мав вісім років, коли він став царем, і тридцять один рік владарював у Єрусалимі. Ім’я його матері було Єдіда, дочка Адаї з Боцкати.
2 Він чинив те, що було до вподоби Господу, – в усьому дотримувався дороги свого прабатька Давида, не відступаючи ні праворуч, ні ліворуч.
3 Так сталося, що у вісімнадцятому році владарювання Йосії, цар послав писаря Шафана, сина Ацалії, внука Мешуллама, до Господнього Храму, з наказом:
4 Піди до первосвященика Хілкії, й скажи, щоб він перерахував гроші, принесені до Господнього Храму, які придверники при вході в Храм зібрали від людей,
5 і нехай передадуть їх підрядникам (прорабам ), призначеним для виконання праці (ремонту ) з пошкодженнь Господнього Храму, аби вони могли розраховуватись із робітниками, що виконують ці роботи, в Господньому Храмі, зокрема:
6 теслярам, каменярам-мулярам, а також здійснювати придбання дерева і тесаного каміння, для ремонту Храму.
7 Однак, не вимагайте від них звіту за передане їм срібло, адже вони завжди чесно працюють й виправдовують довір’я.
Первосвященик Хілкія знаходить Книгу Закону у Храмі
8 Первосвященик Хілкія повідомив писарю Шафану: Я знайшов у Господньому Храмі Сувій (Книгу ) Закону. І Хілкія дав Книгу Шафанові, а той її прочитав.
9 Після цього писар Шафан прийшов до царя Йосії. Доповідаючи про виконання доручення, він сказав: Твої слуги зібрали гроші, які були знайдені в Храмі, і передали їх підрядникам, відповідальним за виконання праці в Господньому Храмі.
10 Потім писар Шафан доповів цареві про те, що священик Хілкія передав йому Книгу. І Шафан прочитав її перед царем.
11 Коли ж цар вислухав слова із Книги Закону, сталося так, що він роздер свої шати.
12 Цар прикликав священика Хілкію, Ахікама, сина Шафана, Ахбора, сина Міхея, писаря Шафана та царського урядовця Асаю, й наказав:
13 Ідіть і запитайте у Господа щодо мене та народу, а також щодо всієї Юдеї, у зв’язку зі змістом знайденої Книги, адже великий Господній гнів мав би розгорітися проти нас через те, що наші батьки не прислухалися до слів цієї Книги, й не дотримувались усього написаного там для нас!
14 Отже, священик Хілкія, Ахікам, Ахбор, Шафан та Асая пішли до пророчиці Хулди, дружини Шаллума, сина Тікви, онука Хархоса, що доглядав одежу, – а вона мешкала в Новому місті Єрусалима, – й розмовляли з нею.
15 А вона їм переказала слова Господа, Бога Ізраїлю: Скажіть чоловікові, котрий послав вас до мене,
16 що говорить Господь: Ось Я спроваджу нещастя на це місто та на його мешканців, згідно з усіма словами Книги, яку прочитав Юдейський цар,
17 через те, що Мене залишили й кадили ладаном перед іншими богами, викликаючи своїми вчинками Мій гнів. Тому й палає Мій гнів щодо цього місця, і вже не погасне!
18 А Юдейському цареві, котрий вас послав запитати в Господа, то передайте йому, що для нього говорить Господь, Бог Ізраїлю: Провіщення, яке ти почув з Книги, здійсниться.
19 Оскільки ж твоє серце пом’якшало, й ти впокорився перед Господом; почувши, що Я сказав про це місто та про його мешканців, які стануть жахом для інших людей і прокляттям ти, розідравши свої шати, заплакав переді Мною, то Я почув тебе, – говорить Господь.
20 Тому Я прилучу тебе до твоїх батьків, і ти зійдеш у свою гробницю з миром, аби твої очі не бачили усього того лиха, яке Я спроваджу на це місце! Повернувшись , вони переказали всі ті слова цареві.
Знайдення Книги Закону
1 Йосія був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі тридцять і один рік. А ім’я його матері Єдида, дочка Адаї з Боцкату.
2 І робив він угодне в Господніх очах, і ходив усією дорогою свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч.
3 І сталося вісімнадцятого року царя Йосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, Мешулламового сина, писаря, до Господнього дому, говорячи:
4 “Піди до Хілкійї, первосвященика, і нехай перелічить те срібло, що знесене до Господнього дому, що зібрали від народу сторожі порога.
5 І нехай дадуть його на руку виконавцям роботи, поставленим у Господньому домі, а ті нехай дадуть його тим, хто працює в Господньому домі, щоб направляти ушкодження храму, —
6 теслярам, і будівничим, і мулярам, щоб купувати дерево та тесане каміння на направу храму.
7 Тільки нехай не облічуються з ними про те срібло, що дане на їхню руку, бо чесно вони роблять”.
8 І сказав Хілкійя, первосвященик, до писаря Шафана: “Я знайшов у Господньому домі Книгу Закону!” І дав Хілкійя ту Книгу Шафанові, і той перечитав її.
9 І ввійшов писар Шафан до царя, і приніс цареві вістку, і сказав: “Раби твої висипали те срібло, що знайдене в домі, і дали його на руку виконавцям роботи, поставленим у Господньому домі”.
10 І доніс писар Шафан цареві, говорячи: “Священик Хілкійя дав мені книгу”. І Шафан перечитав її перед царем.
11 І сталося, як цар почув слова Книги Закону, то роздер свої шати…
12 І наказав цар священикові Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Ахборові, Міхаїному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царевому слузі, говорячи:
13 “Ідіть, зверніться до Господа про мене й про народ, та про всього Юду, про слова цієї знайденої книги. Великий‑бо гнів Господній, що запалився на нас за те, що батьки наші не слухалися слів цієї книги, щоб робити все, що написано про нас”.
14 І пішов священик Хілкійя, і Ахікам, і Ахбор, і Шафан, і Асая до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Тікви, сина Хархасового, сторожа шат, — вона сиділа в Єрусалимі, на Новому Місті , — і говорили до неї.
15 А вона сказала до них: “Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене:
16 Так говорить Господь: Ось Я наведу лихо на оце місце та на мешканців його, усі слова тієї книги, що читав Юдин цар,
17 за те, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, щоб гнівити Мене всім ділом своїх рук. І розпалився Мій гнів на це місце, — і він не погасне!
18 А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, — ті слова, які ти чув:
19 За те, що зм’якло твоє серце, і ти впокорився перед Господнім лицем, коли почув, що Я говорив про це місце та про мешканців його, що вони стануть спустошенням та прокляттям, і що ти роздер шати свої та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, — говорить Господь.
20 Тому‑то Я прилучу тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилучений до гробів своїх у мирі, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наводжу на оце місце”. І вони принесли цю вістку цареві.