Єгорам – цар Ізраїля
1 Єгорам, син Ахава, зійшов на царський престол Ізраїлю у вісімнадцятому році царювання Юдейського царя Йосафата, й царював у Самарії дванадцять років.
2 Він чинив зло перед Господом, хоча й не такою мірою, як його батько та його матір. Він навіть зруйнував Ваалового боввана, якого спорудив його батько.
3 Проте він міцно тримався гріхів Єровоама, Неватового сина, в які той втягнув Ізраїль, і не залишав їх.
Війна з Моавом
4 Моавський цар Меша мав великі отари овець і давав Ізраїльському цареві, як данину , сто тисяч овець і сто тисяч нестрижених баранів .
5 Так сталося, що після смерті Ахава, моавський цар збунтувався проти царя Ізраїльського.
6 У той самий час цар Єгорам вирушив із Самарії, і перелічив увесь Ізраїль.
7 Він направив послів до Юдейського царя Йосафата з такими словами: Моавський цар збунтувався проти мене. Чи не підеш зі мною воювати з Моавом? А той відповів: Піду! Як ти, так і я; як мої воїни, так і твої воїни; як мої коні, так і твої коні.
8 Але запитав: Якою дорогою підемо? А Єгорам відповів: Дорогою, що веде через Едомську пустелю.
9 Отже, вирушили разом: Ізраїльський цар, Юдейський цар і цар едомський. Після семи днів подорожі обхідною дорогою, забракло води для війська, як і для худоби, що була з ними.
10 Тоді Ізраїльський цар сказав: О, горе! Напевно Господь зібрав цих трьох царів, аби видати їх у руки Моава!
11 Але Йосафат запитав: Чи немає тут Господнього пророка, щоб ми через нього запитали в Господа, у чому річ ? Тоді, відізвавшись, один із слуг Ізраїльського царя сказав: Є тут Єлисей, Сафатів син, який поливав воду на руки Іллі .
12 Тоді Йосафат сказав: У нього справді є Господнє слово. Отже, Ізраїльський цар разом з Йосафатом і царем Едому пішли до нього.
13 І Єлисей промовив до Ізраїльського царя: Що спільного у нас з тобою? Йди до пророків твого батька та до пророків твоєї матері! Але Ізраїльський цар заперечив йому: Не говори так ! Невже Господь зібрав цих трьох царів, аби видати їх у руки Моава?
14 Тоді Єлисей сказав: Як живий Господь Саваот, Якому я служу, що, якби не присутність тут Йосафата, Юдейського царя, я не звернув би на тебе уваги й навіть не подивився на тебе!
15 Тепер же покличте мені музиканта на гуслах. І коли гусляр заграв, доторкнулась до Єлисея Господня рука,
16 і він сказав, що говорить Господь: Викопайте в цій долині підряд кілька рівчаків, – один за одним!
17 Адже так говорить Господь: Ви не відчуєте вітру й не побачите дощу, але ця долина наповниться водою так, що будете пити ви з вашим військом, ваші отари та інша ваша худоба.
18 Але й це ще не все в Господніх очах, – Він також видасть у ваші руки моавійців.
19 Ви зруйнуєте їхні укріплені міста, а також головні міста, повирубуєте всі плодові дерева та перекриєте всі водні джерела, й закидаєте їх камінням, зробивши непридатними всі плодючі ділянки поля.
20 Вранці наступного дня під час принесення жертви сталось неймовірне: по едомській дорозі ринула вода, й наповнила околиці.
21 Щойно моавійці дізнались, що виступили царі, аби з ними воювати, то скликали всіх, здатних носити зброю, моавійців і розташувались на своєму кордоні.
22 Коли вони прокинулись уранці, як почало підійматись над водою сонце, та вода видалась моавійцям червоною, наче кров.
23 Тож вони закричали: Це кров! Напевно, царі зітнулися між собою в битві й знищили один одного! Тож тепер за здобиччю, Моаве!
24 Але, коли вони підійшли до Ізраїльського табору, Ізраїльтяни піднялись, і так ударили моавійців, що ті рятувались від них утечею. Ізраїльтяни ж наздоганяли моавійців у їхній країні і всіх знищили.
25 Вони руйнували їхні міста, й на кожну родючу ділянку кожен воїн кидав по каменю, поки не закидали її; засипали також усі водні джерела та позрубували всі плодові дерева, аж поки не залишилися лише мури фортеці Кір-Харесету, яку оточили пращники і здобули її.
26 Моавський цар, зрозумівши, що далі воювати – даремна річ, зібрав навколо себе сімсот чоловік, озброєних мечем, аби пробитися до едомського царя, але це йому не вдалось.
27 Тоді він узяв свого первородного сина, який мав зійти на престол після нього, й приніс його у жертву всепалення на стіні. Це викликало велике обурення проти Ізраїльтян, так що вони відступили від нього, й повернулись у свій край.
Війна з Моавом
1 А Єгорам, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, у вісімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював дванадцять років.
2 І чинив він лихо в Господніх очах, тільки не так , як батько його та мати його, — він викинув Ваалового боввана, що зробив був батько його.
3 Проте гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, він тримався, і не відставав від них.
4 А Меша, цар моавський, розводив дрібну худобу, і давав Ізраїлевому цареві сто тисяч ягнят та сто тисяч рунних баранів.
5 І сталося, як помер Ахав, то збунтувався моавський цар проти Ізраїлевого царя.
6 І вийшов того дня цар Єгорам із Самарії, і перелічив усього Ізраїля.
7 І пішов він, і послав до Йосафата, царя Юдиного, говорячи: “Збунтувався проти мене цар моавський. Чи підеш зо мною на війну до Моаву?” А той відказав: “Вийду. Я — як ти, мій народ — як твій народ, мої коні — як твої коні!”
8 І сказав: “Котрою дорогою підемо?” А той відказав: “Дорогою едомської пустині”.
9 І пішов цар Ізраїлів, і цар Юдин, і цар едомський, і йшли обхідною дорогою сім день. І не було води таборові та худобі, що була при них.
10 І сказав Ізраїлів цар: “Ах, Господь викликав трьох оцих царів, щоб віддати їх у руку Моава”.
11 І сказав Йосафат: “Чи нема тут Господнього пророка, щоб через нього вивідати слово Господа?” І відповів один із слуг Ізраїлевого царя й сказав: “Тут є Єлисей, Шафатів син, що служив Іллі”.
12 І сказав Йосафат: “Слово Господнє з ним!” І зійшли до нього цар Ізраїлів, і Йосафат, і цар едомський.
13 І сказав Єлисей до Ізраїлевого царя: “Що тобі до мене? Іди до пророків батька свого та до пророків своєї матері!” А Ізраїлів цар відказав йому: “Ні, бо Господь покликав трьох цих царів, щоб віддати їх у руку Моава”.
14 І сказав Єлисей: “Як живий Господь Саваот, що я стою перед лицем Його, — коли б я не зважав на Йосафата, Юдиного царя, не споглянув би на тебе, і не побачив би я тебе.
15 А тепер приведіть мені гусляра”. І сталося, коли грав гусляр, то на Єлисеї була Господня рука,
16 і він сказав: “Так сказав Господь: Накопайте на цій долині яму за ямою!
17 Бо так сказав Господь: Не побачите вітру, і не побачите дощу, а потік цей буде наповнений водою. І будете пити ви, та череди ваші, та ваша худоба.
18 Та буде цього мало в Господніх очах, — і Він видасть і Моава в вашу руку.
19 І ви поб’єте всяке укріплене місто та всяке місто вибране, і всяке добре дерево повалите, і всі водні джерела загатите, і всяку добру польову ділянку завалите камінням”.
20 І сталося ранком, коли приноситься хлібна жертва, аж ось полилася вода з едомської дороги. І наповнилася земля водою.
21 А ввесь Моав почув, що ті царі вийшли воювати з ними. І вони скликали всіх, хто носить пояса й старше, і поставали на границі.
22 І повставали вони рано‑вранці, і сонце засвітило над водою. І побачили моавляни навпроти воду, червону, як кров.
23 І казали вони: “Це кров, — рубаючися, порубалися царі мечами, і позабивали один одного. А тепер на здобич, Моаве!”
24 І прийшли вони до Ізраїлевого табору. І встав Ізраїль та й побив моавлян, і ті повтікали перед ними. І вони ввійшли до них, і били моавлян,
25 а міста руйнували, і на всяку добру польову ділянку — усі кидали свого каменя й закидали її, і всяке джерело води загачували, і валили всяке добре дерево, й аж тільки в Кір‑Харешеті позоставили каміння його. І оточили тарани, та й били його.
26 І побачив моавський цар, що бій перемагає його, і взяв він сім сотень чоловік, що орудують мечем, щоб продертися до едомського царя, та не зміг.
27 І він узяв свого перворідного сина, що мав царювати замість нього, і приніс його цілопаленням на мурі… І повстав великий гнів на Ізраїля, — і вони відступили від нього, і вернулися до свого краю.