Сокира спливла
1 Якось пророчі учні промовили до Єлисея: Як бачиш, місце, в якому ми живемо біля тебе, стало тісним для нас.
2 Чи не піти нам над Йордан, аби кожен з нас узяв звідти по деревині, щоб побудувати собі нове місце для проживання. А він відповів: Ідіть!
3 Та один з учнів промовив: Будь ласка, ходи й ти разом зі своїми слугами! А він відповів: Добре, я піду!
4 Отже, він пішов з ними. А коли вони прибули над Йордан, то почали зрубувати дерева.
5 Так сталося, що коли один з них зрубував деревину, сокира впала у воду. Тоді він заволав: Ой, мій добродію, та ж вона була позичена!
6 А Божий чоловік запитав: Де вона впала? І той показав йому місце. Тоді Єлисей відрубав шматок дерева, кинув його туди, й сокира спливла.
Єлисей попереджає Ізраїльського царя про сирійські засідки
7 Візьми її собі, – сказав Єлисей. Той простягнув свою руку і взяв її…
8 Щоразу, коли сирійський цар воював з Ізраїлем, він домовлявся зі своїми сановниками, куди, – в те чи в інше місце, – слід направити військо.
9 А Божий чоловік негайно посилав до Ізраїльського царя застереження: Вважай, не йди в таке-то місце, оскільки там засідка сирійців!
10 Тому Ізраїльський цар посилав попередження для мешканців того місця, про яке йому повідомляв Божий чоловік. Так траплялося багато разів.
11 Ця справа дуже обурила сирійського царя, тому, зібравши своїх сановників, сказав до них: Ви маєте мені признатись, хто з вас видає наші плани цареві Ізраїлю?
12 Тоді один із його сановників сказав: Ніхто, мій володарю, царю, але в Ізраїлі є пророк Єлисей, котрий повідомляє Ізраїльського царя навіть про ті слова, які ти говориш у своїй спальні!
Господь вразив сліпотою сирійців
13 Цар негайно наказав: Йдіть і вивідайте, де він перебуває, – і я пошлю, щоб його взяли! Йому повідомили, мовляв: Він знаходиться в Дотані!
14 Тому він послав туди кінноту, колісниці та велике військо. Вони прибули туди вночі й оточили місто.
15 І коли спозаранку слуга Божого чоловіка піднявся й вийшов, то, побачивши, що місто знаходиться в облозі війська, кінноти й колісниць, слуга сказав йому: Ой, мій господарю, що будемо робити?
16 А Єлисей відповів: Не бійся, адже тих, що з нами, більше, ніж тих, що з ними!
17 Тоді Єлисей помолився, сказавши: Господи, відкрий, будь ласка, його очі, аби він побачив! І Господь відкрив очі слуги. Він побачив, що все узгір’я навколо Єлисея повне кінноти, й вогненних колісниць.
18 І коли сирійці вирушили проти Єлисея, він помолився до Господа і попросив: Урази, будь ласка, цей народ сліпотою! І Господь за проханням Єлисея уразив їх сліпотою.
19 Після цього Єлисей сказав їм: Це не та дорога, й не те місто! Йдіть за мною, а я запроваджу вас до чоловіка, якого ви шукаєте! Тож він завів їх у Самарію.
20 Але, коли вони ввійшли в Самарію, сталося так, що Єлисей попросив: Відкрий, Господи, їм очі, й нехай вони побачать! Коли Господь відкрив їм очі, вони побачили, що знаходяться посеред Самарії.
21 Побачивши їх, цар Ізраїлю запитав Єлисея: То що, мій батеньку, може мені знищити усіх до одного?
22 Однак той відповів: Не вбивай! Хіба це ти їх взяв у полон своїм мечем, та своїм луком, щоб нищити? Поклади перед ними хліб і воду, – нехай вони наїдяться і нап’ються, після чого нехай повертаються до свого володаря!
23 Тож він справив їм великий бенкет, а коли вони наїлись і напились, він відправив їх до свого володаря. З того часу сирійські загони довго не нападали на Ізраїльський край.
Облога та голод Самарії
24 Але якось сталося так, що сирійський цар Бен-Гадад зібрав усе своє військо і, виступивши, взяв у облогу Самарію.
25 В Самарії настав великий голод, так що під час облоги дійшло до того, що ціна ослячої голови коштувала вісімдесят срібняків , а четвертина міри голубиного посліду – п’ять срібняків.
26 Коли одного разу Ізраїльський цар ходив по міській стіні, сталося так, що до нього знизу закричала жінка, благаючи: Рятуй мене, мій володарю, царю!
27 А той відповів: Якщо тебе не врятує Господь, то як можу я тебе врятувати? Хіба із току, чи із чавила?
28 Потім цар все ж запитав її: Що ти хочеш? А вона промовила: Оця жінка сказала мені: Дай твого сина, – ми його з’їмо сьогодні, а мого сина з’їмо завтра!
29 Отже, ми зварили мого сина, та з’їли його. А коли наступного дня я їй сказала: Давай твого сина, щоб ми і його з’їли, то вона заховала свого сина!
30 Як же цар почув слова тієї жінки, то сталося так, що він роздер свої шати; і коли він далі ходив по міській стіні, то люди побачили, що під сподом у нього на тілі веретище.
31 Після цього він сказав: Нехай те чи інше зробить зі мною Бог, і нехай ще додасть, якщо голова Шафатового сина, Єлисея, ще сьогодні залишиться у нього на плечах.
32 Тимчасом як Єлисей знаходився у своєму домі, а старійшини сиділи перед ним, цар послав попереду себе посланця. Але перш ніж той чоловік прийшов до Єлисея, він сказав старійшинам: Чи ви знаєте, що цей син убивці послав, аби стяти мені голову? Майте на увазі, що коли прийде той посланець, то замкніть двері й затримайте його під дверима. Хіба ви не чуєте звуків кроків його володаря за ним?
33 Він ще не закінчив розмови з ними, як прибув до нього царський посланець, який сказав : Дивись, яке лихо маємо від Господа! Чого ще далі нам чекати від Господа?
Чудесне добуття сокири з води
1 І сказали пророчі сини до Єлисея: “Ось те місце, де ми сидимо перед тобою, затісне для нас.
2 Ходім аж до Йордану, і візьмімо звідти кожен по одній деревині, і зробимо собі місце, щоб сидіти там”. А він сказав: “Ідіть”.
3 І сказав один: “Будь же ласкавий, і ходи зі своїми рабами!” А він сказав: “Я піду”.
4 І пішов він із ними, і вони прийшли до Йордану, і рубали дерево.
5 І сталося, коли один валив деревину, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: “Ох, пане мій, таж вона позичена!”
6 І сказав Божий чоловік: “Куди вона впала?” А той показав йому те місце. І він відрубав кусок дерева й кинув туди, — і випливла сокира!..
7 І він сказав: “Витягни собі!” А той простяг свою руку і взяв…
Чудесна перемога над Сирією
8 Сирійський цар воював з Ізраїлем. І радився він зі слугами своїми, говорячи: “На такому‑то й такому‑то місці буде моє таборування”.
9 А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: “Стережися переходити оце місце, бо там сходяться сиріяни!”
10 І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остерігав його; і він стерігся там не раз і не два.
11 І сильно занепокоїлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: “Чи не розповісте мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем?”
12 І сказав один з його слуг: “Ні, пане мій царю, це не наш , а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доносить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти говориш у спальні своїй!”…
13 А він відказав: “Ідіть, і подивіться, де він, — і я пошлю й візьму його!” І донесено йому, кажучи: “Ось він у Дотані!”
14 І послав він туди коні, і колесниці та військо. І прийшли вони вночі й оточили те місто.
15 А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось військо оточує місто, і коні, і колесниці! І сказав його слуга до нього: “Ох, пане мій, що будемо робити?”
16 А той відказав: “Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними”.
17 І молився Єлисей, і говорив: “Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!” І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора, повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея!..
18 І зійшли сирійці до нього, а Єлисей помолився до Господа й сказав: “Удар цей люд сліпотою!” І Він ударив їх сліпотою за Єлисеєвим словом…
19 І сказав до них Єлисей: “Це не та дорога й не те місто. Ідіть за мною, і я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте”. І він завів їх у Самарію.
20 І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: “Господи, відкрий оці очі, і нехай вони побачать!” І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, — аж ось вони в середині Самарії!..
21 І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: “Чи побити їх , чи побити, мій батьку?”
22 А той відказав: “Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мечем та своїм списом? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п’ють, і нехай ідуть до свого пана”.
23 І справив цар для них велику гостину, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські орди вже більш не входили до Ізраїлевого Краю.
Єлисеєва прозорливість
24 І сталося по тому, і зібрав Бен‑Гадад, сирійський цар, увесь свій табір, і він зійшов і обліг Самарію.
25 І був великий голод у Самарії. І ось ті облягали їх, а осляча голова коштувала вісімдесят шеклів срібла, а чвертка каву голубиного помету п’ять шеклів срібла.
26 І сталося, проходив Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: “Поможи, пане царю!”
27 А він відказав: “Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу тобі? Чи з току, або з чавила?”
28 І сказав до неї цар: “Що тобі?” А та відказала: “Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з’їмо його сьогодні, а мого сина з’їмо взавтра.
29 І зварили ми мого сина та й з’їли його… І сказала я до неї другого дня: Дай сина свого, і ми з’їмо його, та вона сховала свого сина”.
30 І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі. І народ побачив, — аж ось веретище на тілі його зі споду!
31 І він сказав: “Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позостанеться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні!”
32 А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші. І послав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старших: “Чи ви бачите, що цей син убивника послав зняти мою голову? Глядіть, як прийде цей посол, то замкніть двері, — і притиснете його в дверях. Ось і шарудіння ніг пана його за ним”.
33 Ще він говорив із ними, аж ось приходить до нього посланець. І він сказав: “Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?”