Повернення Авесалома до Єрусалиму
1 Йоав, син Церуї, зауважив, що серце царя не байдуже до Авесалома.
2 Тому Йоав послав до міста Текої, аби привели звідти мудру жінку і сказав до неї: Вдавай, що перебуваєш у жалобі, – одягнися в одежу скорботи, не намащуйся єлеєм та прикинься жінкою, яка вже давно перебуває у жалобі за померлим;
3 тоді підеш до царя і говоритимеш з ним. Далі Йоав підмовив її, які слова вона має сказати цареві.
4 Отже, увійшовши, жінка з Текої, перш ніж звернутись до царя, впала долілиць, поклонилася і заволала: Допоможи мені, царю!
5 Цар запитав її: Що трапилось? Вона ж відповіла: Ой, – я жінка вдовиця; мій чоловік помер.
6 У твоєї слугині було два сина, – вони побились між собою на полі, де не було нікого, хто би їх розборонив, – тому один так вдарив іншого, що вбив його.
7 Тепер уся родина повстала проти твоєї слугині, й домагається: Видай братовбивцю, і ми його стратимо за смерть його брата, якого він убив! Хоч він єдиний спадкоємець, усе одно має вмерти! Так вони хочуть загасити ту останню іскорку, яка в мене ще жевріє, аби не залишилось після мого чоловіка ні імені, ні нащадків на цій землі!
8 Тоді цар сказав жінці: Повертайся до свого дому, а я дам розпорядження щодо твоєї справи.
9 Однак жінка з Текої відповіла цареві: Володарю мій, царю, нехай на мене ляже та провина, та на рід мого батька, а цар та його престол хай будуть невинні!
10 І цар сказав: Того, хто говорив би щось проти тебе, приведи його до мене, і він більше не торкнеться тебе!
11 Вона ж наполягала: Нехай цар згадає про Господа, Бога свого, щоб месники за кров не множили насильства, і щоб не погубили мого сина! Тоді цар сказав: Як живий Господь, жодна волосинка з голови твого сина не впаде на землю!
12 Після цього жінка сказала: Дозволь твоїй слугині сказати ще одне слово до мого володаря, царя. А він відповів: Говори!
13 І жінка сказала: Для чого зараз мислиш усупереч Божого народу ? Адже, прийнявши зараз таке рішення, ти певною мірою сам є винуватцем, оскільки досі цар не повернув власного вигнанця.
14 Адже, безперечно, ми всі помремо, оскільки ми, як та вода, що розлита на землю, і якої вже неможливо зібрати. Разом з тим Бог не відбирає життя, але обмірковує спосіб, як би приречений вигнанець перестав бути вигнанцем.
15 А те, що я тепер прийшла розповісти про цю справу моєму володарю цареві, так це тому, що люди наганяють на мене страх. От і подумала твоя слугиня: Порозмовляю з царем, – може цар якимось чином виконає прохання своєї слугині.
16 Адже цар вислухає, і врятує свою слугиню з рук людини, яка хотіла би знищити мене разом з моїм сином з Божої спадщини.
17 Твоя слугиня вирішила: Нехай же слово мого володаря царя заспокоїть мене, оскільки мій володар цар, наче Божий ангел, аби вислухати й визначити , що добре, а що зле, а Господь, твій Бог, нехай буде з тобою.
18 Відповідаючи, цар промовив до тієї жінки: Не приховай від мене того, про що я тебе запитаю. А жінка відповіла: Нехай мій володар, цар, питає.
19 І цар запитав: Чи за всією цією справою часом не стоїть рука Йоава? Відповідаючи, жінка промовила: Так певно, як ти живий, мій володарю, царю, ніхто не зможе відхилитись ні вправо, ні вліво в усьому, що сказав мій володар, цар, – як правда й те , що твій слуга Йоав наказав мені це зробити; він же підмовив твою слугиню, які слова я маю сказати.
20 Твій слуга Йоав це вчинив, аби до цієї справи підійти з іншого боку. Що ж до мого володаря, то він мудрий, як Божий ангел, і знає про все, що діється на землі!
21 Після цього цар сказав Йоаву: Гаразд, я зроблю, як ти пропонуєш! Тож іди, і поверни того юнака, Авесалома!
22 Упавши долілиць, Йоав поклонився і поблагословив (подякував ) царя, після чого Йоав сказав: Тепер твій слуга зрозумів, що здобув довір’я (ласку ) у тебе, мій володарю царю, адже цар виконав прохання свого слуги.
23 Отже, Йоав вирушив до Гессуру й спровадив звідти Авесалома в Єрусалим.
24 Цар наказав: Нехай повертається до свого дому, але мені на очі не показується! Тож, повернувшись до свого дому, Авесалом з царем не зустрічався.
25 Проте в усьому Ізраїлі не було вродливішого й більш вихваленого чоловіка, ніж Авесалом, – від голови й до п’ят не було в ньому жодної фізичної вади.
26 А коли він стриг волосся на своїй голові, – а зазвичай він стригся щороку, оскільки волосся у нього було дуже важке, і він був змушений стригтись, – то волосся його голови важило двісті шеклів , за усталеною царем вагою.
27 Авесалому народилося три сини й одна дочка на ім’я Тамара. Вона також була дуже вродливою жінкою.
28 Протягом двох років Авесалом мешкав у Єрусалимі, але з царем так і не бачився.
Давид прощає Авесалома
29 Якось Авесалом послав, аби покликали Йоава, щоб послати його до царя, але той не захотів прийти до нього. Тоді послав до нього другий раз, але він знову відмовився прийти.
30 Тож він сказав своїм слугам: Дивіться, ось ділянка поля Йоава межує з моїм полем, і там у нього поспіває ячмінь, – підіть і підпаліть його! Слуги Авесалома підпалили ту ділянку, й вона згоріла.
31 Після цього Йоав прийшов до дому Авесалома і запитав його: Навіщо твої слуги спалили моє поле?
32 Авесалом же пояснив Йоаву, що він посилав за ним з проханням: Прийди до мене, адже я хочу послати тебе до царя, аби запитати, для чого я повернувся з Гессуру? Краще було би мені залишатись там. Я, справді, хочу побачитись з царем! Якщо я і досі залишаюсь винуватим, то нехай він стратить мене!
33 Йоав пішов до царя і все йому переказав. Після цього цар покликав Авесалома, і той прийшов до царя та поклонився йому, впавши долілиць перед царем. Цар же поцілував Авесалома.
Повернення Авесалома до Єрусалиму
1 А Йоав, син Церуї, пізнав, що цареве серце прихилилося до Авесалома.
2 І послав Йоав до Текої, і взяв звідти мудру жінку, та й сказав до неї: “Удавай жалобу, і вберись у жалобні шати, і не намащуйся оливою, і будеш, як та жінка, що багато днів у жалобі за померлим.
3 І прийдеш ти до царя, та й скажеш до нього таке‑то слово”. І Йоав поклав ці слова в її уста.
4 І говорила та текоїтянка до царя, і впала на обличчя своє на землю, і вклонилася, та й сказала: “Поможи, царю!”
5 І сказав до неї цар: “Що тобі?” А та відказала: “Та я жінка вдова, а чоловік мій помер.
6 А в невільниці твоєї двоє синів. І посварилися вони обидва в полі, а рятівника між ними не було, — і вдарив один одного, та й убив його.
7 А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть: Видай убійника свого брата, і ми вб’ємо його за душу його брата, якого він убив, і вигубимо також спадкоємця. І погасять вони останню іскру мою, яка позосталася, щоб не лишити моєму чоловікові ані ймення, ані нащадків на поверхні землі”…
8 І сказав цар до тієї жінки: “Іди до свого дому, а я накажу про тебе”.
9 І сказала та текоїтянка до царя: “На мене, пане мій царю, той гріх, та на дім мого батька, а цар та трон його невинні”.
10 І сказав цар: “Того, хто буде говорити на тебе, приведеш його до мене, і він більш уже не займе тебе”.
11 Та вона відказала: “Нехай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не помножити на згубу месника за кров та щоб вони не погубили мого сина”. А він відказав: “Як живий Господь, — не впаде на землю й волосина сина твого!”
12 І сказала та жінка: “Нехай‑но невільниця твоя скаже слово до свого пана царя!” А він відказав: “Говори!”
13 І сказала та жінка: “А чому ти так думаєш проти Божого народу? Бо цар, коли сказав таке слово, сам себе обвинуватив, бо цар не вертає свого вигнанця.
14 Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він задумав не відвернути від Себе відігнаного.
15 І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві оцю справу, бо той народ настрашив мене. І сказала твоя невільниця: Нехай скажу я цареві, — може, виконає цар слово своєї невільниці.
16 Бо цар вислухає, щоб урятувати свою невільницю з руки того чоловіка, що хоче вигубити мене та мого сина разом із Божого спадку.
17 І сказала твоя невільниця: Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені, бо мій пан цар як Ангол Божий, і розуміє добре та зле. А Господь, Бог твій, буде з тобою!”
18 А цар відповів та й сказав до тієї жінки: “Не заховай передо мною нічого, про що я спитаю тебе”. І сказала та жінка: “Нехай же говорить пан мій цар!”
19 І цар сказав: “Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому?” І відповіла та жінка та й сказала: “Як жива душа моя, пане мій царю, — не можна відхилитися ані праворуч, ані ліворуч від усього, що говорив мій пан цар, бо твій раб Йоав — він наказав мені це , і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова.
20 Щоб змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав зробив оцю річ. А пан мій мудрий, як мудрий Божий Ангол, щоб знати про все, що на землі”.
21 І сказав цар до Йоава: “Ось зробив ти цю річ, тож піди, поверни того юнака, Авесалома!”
22 І впав Йоав на обличчя своє на землю, і поклонився, та й поблагословив царя. І сказав Йоав: “Сьогодні раб твій пізнав, що знайшов ласку в очах твоїх, пане мій царю, бо цар виконав прохання свого раба”.
23 І встав Йоав, і пішов до Ґешуру, і привів Авесалома до Єрусалиму.
24 А цар сказав: “Нехай він вернеться до свого дому, але обличчя мого не побачить”. І вернувся Авесалом до дому свого, та царського обличчя не бачив.
25 А такого вродливого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хвалений, — від стопи ноги його й аж до верху голови його не було в ньому вади.
26 А коли він голив свою голову, — а голив він щороку, бо тяжке було волосся на ньому, тому голив його — то важив волосся голови своєї на двісті шеклів царської ваги.
27 І народилися Авесаломові троє синів та одна дочка, а ім’я їй Тамара. Вона була жінка вродлива з вигляду.
Примирення Давида з Авесаломом
28 І сидів Авесалом в Єрусалимі два роки часу, а царського обличчя не бачив.
29 І послав Авесалом до Йоава, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. І послав він іще другий раз, та той не хотів прийти.
30 І сказав він до своїх слуг: “Погляньте на Йоавову ділянку поля, що поруч мого, а в нього там ячмінь, — ідіть і підпаліть його огнем”. І Авесаломові слуги підпалили ту ділянку поля огнем.
31 Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому, та й сказав йому: “Нащо слуги твої підпалили огнем ту мою ділянку поля?”
32 І сказав Авесалом до Йоава: “Я ж посилав до тебе, говорячи: Прийди сюди, і нехай я пошлю тебе до царя сказати: Чого я прийшов із Ґешуру? Добре було б мені ще лишатися там. А тепер нехай я побачу царське обличчя, а якщо є на мені гріх, то нехай уб’є мене”…
33 І прийшов Йоав до царя, і розповів йому те . І покликав він Авесалома, а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі. А цар поцілував Авесалома…