Давид помазаний царем над Юдиним племенем
1 Після цього Давид звернувся до Господа й запитав: Чи йти мені в якесь Юдине місто? І Господь сказав йому: Йди! Тоді Давид запитав: Куди мені йти? Він же відповів: У Хеврон.
2 І Давид вирушив туди з обома своїми жінками, – із Ахіноамою з Єзреела та Авігеєю, колишньою дружиною Навала, кармелійця.
3 Привів Давид із собою і людей, котрі були з ним разом з їхніми родинами. Всі вони розселилися в околицях Хеврона.
4 Там зібрались Юдейські мужі й помазали Давида царем над Юдиним племенем. Коли ж повідомили Давидові, розповідаючи, як мешканці Явеша Гілеадського поховали Саула,
5 то Давид направив посланців до старійшин Явеша Гілеадського з такими словами: Благословенні ви Господом за той милосердний учинок, який виявили ви щодо вашого володаря Саула, поховавши його!
6 Тепер же нехай Господь виявить до вас милосердя і справедливість! Що ж до мене, то я також виявлятиму до вас доброту за цей благородний учинок.
7 Тепер же нехай зміцнюються ваші руки, будьте мужніми людьми, хоч і загинув ваш володар Саул! Мене ж Юдине плем’я помазало царем над собою…
Ішбошет поставлений царем над Ізраїлем
8 Тим часом Авнер, син Нера, начальник війська Саула, взяв Саулового сина Ішбошета, спровадив його в Маханаїм
9 і поставив його царем над Гілеадом, над Ашуреянином, над Єзреелем, над Єфремом і над Веніяміном, – фактично над усім Ізраїлем.
10 Ішбошету, сину Саула, було сорок років, коли він став царем над Ізраїлем і царював він два роки. Проте Юдине плем’я було за Давидом.
11 Період царювання Давида в Хевроні над Юдиним племенем становив сім років і шість місяців.
Війна між родом Саула та родом Давида
12 Якось Авнер, син Нера, на чолі воїнів Ішбошета, сина Саула, виступив з Маханаїма на Ґівеон.
13 Так само і Йоав, син Церуї, вирушив з військом Давида; вони зіткнулись між собою неподалік ґівеонського ставу. Одні зайняли позиції з одного боку ставу, а інші – з другого боку ставу.
14 Тоді Авнер запропонував Йоаву: Нехай окремі воїни вступлять у двобій перед нами! А Йоав відповів: Нехай вступають!
15 Тож піднялися і вступили у двобій дванадцять воїнів з племені Веніяміна, від Ішбошета, сина Саула, і дванадцять воїнів Давида.
16 І схопив кожен свого супротивника за голову, а свій меч устромив йому в бік, так що всі вони попадали разом. З того часу те місце назвали: Хелкат-Гаццурім (Поле мечів ), що в Ґівеоні.
17 У той день розгорілась дуже жорстока битва, й Авнер разом з Ізраїльськими воїнами зазнали повної поразки від воїнів Давида.
18 Там воювали і три сина Церуї: Йоав, Авішай та Асаїл. Але Асаїл був найбільш швидконогим, наче польова сарна.
19 Тож Асаїл погнався за Авнером, і, наздоганяючи Авнера, не ухилявся ні вправо ні вліво.
20 Озирнувшись назад, Авнер гукнув: Чи це ти, Асаїле? А той відповів: Я!
21 Тоді Авнер сказав йому: Поверни собі вправо чи вліво, упіймай когось із воїнів і відбери собі у нього зброю! Але Асаїл не захотів припинити за ним погоні .
22 І Авнер знову звернувся до Асаїла: Відступись від мене! Для чого я мав би тебе пришити до землі! Як же пізніше дивитимусь в очі твоєму брату Йоаву?
23 Коли ж той відмовився відступити, то Авнер вдарив його ратищем (держаком ) списа в живіт, і спис пройшов наскрізь, так що він упав, і помер на місці. Після того кожен, хто лише проходив повз того місця, де лежав Асаїл мертвим, то призупинявся.
24 Але Йоав і Авішай далі переслідували Авнера. Коли вже зайшло сонце, вони прибули до пагорба Амма, що навпроти (джерела ) Ґіяху, по пустельній дорозі в Ґівеон.
25 Там веніямінці згуртувались навколо Авнера, об’єднавшись в єдиний загін, й зайняли верхів’я одного з пагорбів.
26 Тоді Авнер заволав до Йоава, говорячи: Невже повіки має пожирати меч? Хіба ти не знаєш, яким гірким буде кінець? Коли ти нарешті, скажеш своїм людям, аби вони зупинились, і не переслідували своїх братів?
27 А Йоав відповів: Як живий Бог, запевняю, якби ти не заговорив, то лише під ранок кожен воїн припинив би погоню за своїм братом .
28 Тож Йоав засурмив у ріг, усе військо зупинилось, й далі не переслідувало воїнів Ізраїлю. Таким чином війна припинилась.
29 Авнер зі своїми воїнами йшли Йорданською Долиною всю ту ніч, переправились через Йордан, пройшли весь Бітрон (ущелину ) й прибули в Маханаїм.
30 Що ж до Йоава, то він, вернувшись з погоні за Авнером, зібрав усе своє військо. В лавах Давидового війська, крім Асаїла, недорахувались дев’ятнадцять чоловік,
31 тоді як воїни Давида знищили з загону Авнера триста шістдесят веніямінців, які полягли в бою.
32 Після цього, взяли Асаїла й поховали його в батьківській гробниці у Вифлеємі. А Йоав зі своїми воїнами йшов цілу ніч, і лише на світанку прибув у Хеврон.
Поразка Саулових прихильників
1 І сталося потому, і запитався Давид Господа, говорячи: “Чи йти мені в одне з Юдиних міст?” А Господь відказав йому: “Іди!” І сказав Давид: “Куди я піду?” А Він відказав: “У Хеврон!”
2 І ввійшов туди Давид, а також дві жінки його: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелянина Навала.
3 І людей своїх, що були з ним, привів Давид кожного та дім його, і вони осілися по хевронських містах.
4 І посходилися Юдині мужі, і помазали там Давида царем над Юдиним домом. А Давидові розповіли, кажучи: “Люди ґілеадського Явешу поховали Саула”.
5 І послав Давид людей до ґілеадського Явешу, і сказав до них: “Благословенні ви для Господа, що зробили цю милість зі своїм паном, із Саулом, та поховали його!
6 А тепер нехай Господь зробить вам милість та правду, і я теж зроблю вам те добро за те, що ви зробили цю річ.
7 А тепер нехай зміцняться ваші руки, і будьте мужні, бо помер пан ваш Саул, а також Юдин дім помазав мене царем над собою”.
8 А Авнер , Нерів син, провідник Саулового війська, узяв Іш‑Бошета, Саулового сина, та й привів його до Маханаїму.
9 І він настановив його царем над Ґілеадом, і над Ашуреянином, і над Їзреелем, і над Єфремом, і над Веніямином, і над усім Ізраїлем.
10 Іш‑Бошет, Саулів син, був віку сорока літ, коли зацарював над Ізраїлем, і царював два роки, — тільки дім Юди був за Давидом.
11 А число днів , що Давид був царем у Хевроні над Юдиним домом, — сім літ і шість місяців.
12 І вийшов Авнер, Нерів син, та слуги Іш‑Бошета, Саулового сина, з Маханаїму до Ґів’ону.
13 А Йоав, син Церуї, та Давидові слуги вийшли й зустріли їх разом при ґів’онському ставі. І засіли вони — ті з того боку ставу, а ті з цього боку ставу.
14 І сказав Авнер до Йоава: “Нехай встануть ці юнаки, і побавляться перед нами!” І сказав Йоав: “Нехай встануть”.
15 І встали, і перейшли в числі дванадцяти для Веніямина та для Іш‑Бошета, Саулового сина, та дванадцять із Давидових слуг.
16 І схопили один одного за голову, та й всадили свого меча до боку один одного, — і попадали разом. І назвали ім’я тому місцю: Хелкат‑Гаццурім , що в Ґів’оні.
17 І знявся того дня дуже жорстокий бій, і був побитий Авнер та Ізраїлеві люди Давидовими слугами.
18 І були там три сини Церуї: Йоав, і Авішай, і Асаїл. А Асаїл був легкий в ногах своїх, як польова та газеля.
19 І гнався Асаїл за Авнером, і не збочував, ані праворуч, ані ліворуч із погоні за Авнером.
20 І обернувся Авнер позад себе, й сказав: “Чи це ти, Асаїле?” А той відказав: “Я”.
21 І сказав йому Авнер: “Збоч собі на правицю свою чи на лівицю свою, і схопи собі одного із слуг, і візьми собі зброю його”. Та не хотів Асаїл спинити погоні за ним.
22 А Авнер знов говорив до Асаїла: “Спинися в гонитві за мною! Нащо я вб’ю тебе? І як зведу я обличчя своє до брата твого Йоава?”
23 А той відмовився спинитися. І вдарив його Авнер заднім кінцем списа в живіт, — і спис вийшов іззаду його! І впав він там, і помер на місці… І сталося, — кожен, хто приходив до того місця, де впав Асаїл та помер, то спинявся.
24 І гналися Йоав та Авішай за Авнером. І сонце зайшло, а вони прийшли до згір’я Амма, що навпроти Ґіаху, на дорозі до Ґів’онської пустині.
25 І зібралися Веніяминові сини при Авнері, і склали один відділ, та й спинилися на верхів’ї одного взгір’я.
26 І кликнув Авнер до Йоава, й сказав: “Чи завжди меч буде жерти? Чи ти не знаєш, що гіркота буде наостанку? І аж доки ти не скажеш народові спинитися в гонитві за своїми братами?”
27 А Йоав відказав: “Як живий Бог, — коли б ти не сказав був іншого , то ще від ранку народ був би перестав гнатися за братом своїм”.
28 І засурмив Йоав у сурму, і спинився ввесь народ, і не гналися вже за Ізраїлем, і більше вже не воювали.
29 А Авнер та люди його йшли степом усю ту ніч, і перейшли Йордан, і пройшли ввесь Бітрон, і прийшли до Маханаїму.
30 І Йоав вернувся з погоні за Авнером, і зібрав увесь народ, і забракло з Давидових слуг дев’ятнадцяти чоловік та Асаїла.
31 А Давидові слуги побили з Веніямина та з людей Авнера, — три сотні й шістдесят чоловік, що померли.
32 І винесли Асаїла, і поховали його в гробі батька його, що у Віфлеємі. І йшли цілу ніч Йоав та люди його, а розсвіло їм у Хевроні.