1 Однак, ще довго тривала війна між родом Саула та родом Давида. Проте влада Давида дедалі більше зміцнювалась, а рід Саула поступово слабшав.
Сини Давида
2 У Хевроні в Давида народились сини: його первістком був Амнон від Ахіноами, єзреелітки;
3 його другим сином був Кілеав від Авігеї, колишньої дружини кармелійця Навала; третій – Авесалом, син Маахи, дочки гессурського царя Талмая;
4 четвертий – Адонія, син Хаґґіти; п’ятий – Шефатія, син Авітали,
5 а шостий – Їтреам, від Давидової дружини Еґли. Всі вони народились у Давида в Хевроні.
Союз Давида з Авнером
6 Тим часом, поки точилась війна між родом Саула й між родом Давида, Авнер все більше зміцнював свою владу над родиною Саула.
7 У Саула була наложниця, на ім’я Ріцпа, дочка Айя. Якось Ішбошет дорікнув Авнеру: Як ти посмів увійти в інтимні стосунки з наложницею мого батька?
8 Авнер від цих слів Ішбошета дуже розлютився, й сказав йому: Хіба я – всього лише собача голова серед Юдиних нащадків? У той час коли я чиню добродійство родині твого батька Саула, його братам та його приятелям, й не допускаю, аби ти потрапив у руки Давида, ти сьогодні мене дорікаєш через якусь жінку!?
9 Тож нехай зробить Бог Авнерові це, та ще додасть, якщо я не учиню Давидові того, в чому Господь йому присягнувся, а саме :
10 відняти царство від роду Саула й піднести над Ізраїлем та над Юдою трон Давида від Дана й аж до Вірсавії.
11 Ішбошет не наважився більше суперечити Авнерові, оскільки боявся його.
12 Тим часом Авнер відрядив від себе особисто до Давида послів зі словами: Кому належить край? – і додав: Уклади зі мною союз, і я сприятиму тобі, аби привернути до тебе весь Ізраїль.
13 Добре, – відповівДавид , – я укладу з тобою союз, лише ставлю перед тобою одну умову, а саме: Ти не побачиш мого обличчя, поки не спровадиш до мене дочку Саула, Мелхолу, тоді й ти прийдеш, аби зустрітись зі мною.
14 Після цього Давид направив до Саулового сина Ішбошета посланців з такими словами: Віддай мені мою дружину Мелхолу, яку я собі викупив за сто крайніх обрізань филистимців!
15 Ішбошет послав й відібрав Мелхолу від її чоловіка, Палтіїла, Лаїшового сина.
16 Проводжаючи, її чоловік постійно плакав за нею аж до самого Бахуріма. Там Авнер промовив до нього: Досить, повертайся! І той повернувся.
17 Авнер звернувся також до старійшин Ізраїлю зі словами: Ви вже давно бажали, аби Давид царював над вами.
18 Тому зробіть це зараз, оскільки Господь сказав про Давида такі слова: Рукою мого слуги Давида Я врятую мій народ, Ізраїль, від влади филистимців та від рук всіх інших їхніх ворогів.
19 Розмовляв Авнер також з веніямінцями. Після цього Авнер пішов у Хеврон, щоб розповісти Давидові про все, що було б добрим для всього Ізраїлю, а також для всього племені Веніяміна.
20 Коли ж Авнер, разом із двадцятьма мужами, прийшов до Давида в Хеврон, Давид влаштував для Авнера та людей, які були з ним, бенкет.
21 Тоді Авнер промовив до Давида: Я готовий піти й зібрати до мого володаря царя весь Ізраїль, і нехай вони укладуть з тобою Заповіт, аби ти царював над усіма, чого якраз бажає і твоя душа. Давид відпустив Авнера, і той з миром пішов.
Йоав вбиває Авнера
22 Тим часом повернулись з походу воїни Давида на чолі з Йоавом, й принесли з собою велику здобич. Але Авнера вже не було у Давида в Хевроні, позаяк він відпустив його, і той пішов з миром.
23 Щойно Йоав з усім військом повернулись, як Йоавові повідомили, мовляв: Приходив до царя Авнер, син Нера, а він його відпустив, і той з миром пішов.
24 Тоді Йоав прийшов до царя, і сказав: Що ти наробив? Ось до тебе приходив Авнер, – навіщо ти його відпустив, дозволивши відійти?
25 Адже ти добре знаєш Авнера, сина Нера, – він приходив, аби тебе обманути й дізнатись про твої плани, вивідати, що маєш намір робити!
26 Вийшовши від Давида, Йоав відправив за Авнером посланців, які його завернули від криниці Сіри. Давид же про це не знав.
27 Коли Авнер повернувся в Хеврон, Йоав відізвав його вбік на середині брами, буцімто поговорити з ним наодинці. Там, щоб помститися за кров свого брата Асаїла, вдарив Авнера в живіт, і той помер.
28 Коли пізніше довідався про це Давид, то сказав: Невинуватий ні я, ні моє царство перед Господом повіки за кров Авнера, сина Нера.
29 Нехай вона впаде на голову Йоава та на весь дім його батька; нехай у родині Йоава не переведуться ті, котрі страждають течивістю і проказою, котрі ходять на милицях, котрі гинуть від меча, та вмирають з голоду!
30 Отже, Йоав зі своїм братом Авішаєм убили Авнера за те, що той позбавив життя їхнього брата Асаїла, під час битви в Ґівеоні .
Давид оплакує Авнера
31 Після цього Давид наказав Йоаву і всім воїнам, що були з ним: Розірвіть ваш одяг і вдягніться у веретище, й оплакуйте Авнера! Сам цар Давид йшов за похоронними марами.
32 Коли в Хевроні ховали Авнера, цар плакав, голосно ридаючи над могилою Авнера; його оплакував і весь народ.
33 Ридаючи над Авнером, цар примовляв: Хіба Авнер повинен був померти смертю негідника?
34 Адже твої руки не були зв’язані, твої ноги не були закуті в кайдани. Ти загинув як той, хто падає від нанесеного удару злочинця! Слухаючи це, весь народ плакав ще більше.
35 І коли весь озброєний люд, ще за дня зібрався, вмовляючи Давида, аби він щось з’їв, то Давид присягнувся, говорячи: Нехай так і так учинить зі мною Бог, та ще й додасть, якщо я до заходу сонця скуштую хліба або щось інше!
36 А коли весь народ країни про це довідався, то схвалив дії царя; як і все, що робив цар, було до вподоби всіх людей.
37 У той день усе військо, як і весь Ізраїль, зрозуміли, що цар непричетний до вбивства Авнера, сина Нера.
38 Звертаючись до своїх воїнів і наближених , цар сказав: Пам’ятайте, що сьогодні в Ізраїлі загинув великий і мужній чоловік!
39 Я сьогодні ще слабкий, хоч і помазаний на царя, а ці мужі, сини Церуї, потужніші за мене. Тож нехай Господь відплатить кожному, хто чинить лихе, як учинив зло Йоав .
Смерть Авнера
1 І була довга та війна між домом Сауловим та між домом Давидовим. А Давид усе зміцнювався, а Саулів дім усе слабнув.
2 І в Хевроні народилися Давидові сини, — і був його первісток Амнон, від їзреелітки Ахіноам;
3 а другий син його — Кіл’ав від Авіґаїл, колишньої жінки кармелянина Навала; а третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;
4 а четвертий — Адонійя, син Хаґґіт, а п’ятий — Шефатія, син Авітал,
5 а шостий — Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, — оці народилися Давидові в Хевроні.
6 І сталося, коли була війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авнер тримався Саулового дому.
7 І мав Саул наложницю, а ім’я їй Ріцпа, дочка Айї. І сказав Іш -Бошет до Авнера: “Чого ти прийшов до наложниці батька мого?”
8 І дуже запалився Авнерові гнів на слова Іш‑Бошетові, і він сказав: “Чи я псяча юдська голова? Сьогодні я роблю ласку домові твого батька Саула, його братам та його приятелям, і не віддав тебе в Давидову руку, а ти сьогодні згадав на мені гріх цієї жінки?
9 Нехай так зробить Бог Авнерові, і нехай ще додасть йому, якщо я не зроблю Давидові так, як Господь присягнув був йому,
10 щоб перенести царство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви”.
11 І той не міг уже відповідати Авнерові ані слова, бо боявся його.
12 І послав Авнер замість себе послів до Давида сказати: “Чия це земля?” І ще сказати: “Склади ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб привернути до тебе всього Ізраїля”.
13 А Давид відказав: “Добре, я складу з тобою умову! Тільки однієї речі я жадаю від тебе, а саме: ти не побачиш обличчя мого, якщо ти не приведеш Мелхи, Саулової дочки, коли ти прийдеш побачити мене”.
14 І послав Давид послів до Іш-Бошета, Саулового сина, говорячи: “Віддай жінку мою Мелху, яку я заручив був собі за сотню крайніх плотів филистимських”.
15 І послав Іш‑Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.
16 І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: “Іди, вернися!” І той вернувся.
17 А Авнерове слово з Ізраїлевими старшими було таке: “Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою.
18 А тепер зробіть це , бо Господь сказав був до Давида, говорячи: “Рукою Мого раба Давида Я спасу народ Мій, Ізраїля, від руки филистимлян та від руки всіх ворогів його”.
19 І говорив Авнер також до ушей Веніяминових. І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевроні, — усе, що добре в очах Ізраїля та в очах усього дому Веніяминового.
20 І прийшов Авнер до Давида до Хеврону, а з ним двадцятеро люду. І Давид зробив прийняття Авнерові та людям, що з ним.
21 І сказав Авнер до Давида: “Нехай я встану й піду, і приведу до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складуть із тобою умову, і ти будеш царювати над усім, чого буде жадати душа твоя”. І відпустив Давид Авнера, і він пішов із миром.
22 Аж ось прийшли слуги Давидові та Йоав із походу, і принесли з собою велику здобич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром.
23 А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли. І розповіли Йоаву, говорячи: “Приходив Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, — і той пішов із миром”.
24 І прийшов Йоав до царя та й сказав: “Що ти зробив? Ось приходив до тебе Авнер, — нащо ти відпустив його, і він відійшов?
25 Ти знаєш Авнера, Нерового сина, — він приходив, щоб намовити тебе, та щоб вивідати твій вихід та вхід твій, і щоб вивідати все, що ти робиш”.
26 І вийшов Йоав від Давида, і послав посланців за Авнером, і вони завернули його з Бор‑Гассіри , а Давид про те не знав.
27 І вернувся Авнер до Хеврону, а Йоав відвів його в середину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, — і той помер за кров брата його Асаїла.
28 А потім почув про це Давид і сказав: “Невинний я та царство моє перед Господом аж навіки в крові Авнера, Нерового сина.
29 Нехай вона спаде на голову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течивий, і прокажений, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!”
30 А Йоав та брат його Авішай убили Авнера за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів’оні в бою.
31 І сказав Давид до Йоава та до всього народу, що був з ним: “Роздеріть вашу одежу, і опережіться веретищем, та й голосіть за Авнером!” А цар Давид ішов за марами.
32 І поховали Авнера в Хевроні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авнеровим гробом, і плакав увесь народ.
33 І заспівав цар жалобну пісню над Авнером, та й сказав: “Чи Авнер мав загинути смертю негідного?
34 Твої руки були не пов’язані, не забиті були твої ноги в кайдани, — ти впав, як від неправедних падають!” І ввесь народ ще більше плакав над ним.
35 І прийшов увесь народ, щоб намовити Давида покріпитися хлібом ще того дня, та присягнув Давид, говорячи: “Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед заходом сонця скуштую хліба або чого‑будь!”
36 А ввесь народ довідався про це , і це було добре в їхніх очах, як і все, що робив цар, було добре в очах усього народу.
37 І того дня довідалися ввесь народ та ввесь Ізраїль, що то не було від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового.
38 І сказав цар своїм слугам: “Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня!
39 А я сьогодні слабий, хоч помазаний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене. Нехай відплатить Господь злочинцеві за його зло!”