Навуходоносор бачить сон про дерево
1 Я, Навуходоносор, був спокійний у моєму домі і щасливий у своєму палаці,
2 але мені приснився сон, який мене налякав, а думки на моєму ложі та видіння, які я побачив, занепокоїли мене.
3 Тому я наказав привести до мене всіх вавилонських мудреців, аби вони пояснили мені значення сну.
4 Коли прийшли заклиначі, чаклуни, халдеї-астрологи й ворожбити, я розповів їм сон, але ніхто не міг пояснити його значення.
5 Нарешті ввійшов до мене Даниїл, на ім’я Валтасар, за ім’ям мого бога, але в якому Дух Святого Бога, – я розповів йому сон.
6 Валтасаре, начальнику ворожбитів, – сказав я , – про тебе я знаю, що в тобі Дух Святого Бога і жодна таємниця для тебе не є складною, – тож вислухай, що мені наснилося, і розтлумач його значення!
7 Так ось яке видіння я бачив на моєму ложі: Ось посеред землі стоїть дуже високе дерево.
8 Виросло це дерево і зміцніло, а його вершина сягала аж до небес, так що його було видно з усіх країв землі.
9 Розкішною була його крона, і рясними були на ньому плоди, якими живилися усі. В його тіні відпочивали польові звірі, а на його галузках гніздилися небесні птахи, – так що від нього годувалося все живе.
10 Далі я побачив у своєму видінні на моєму ложі, як аж ось зійшов з небес Святий Вартовий,
11 і голосно заволав, говорячи: Зрубайте це дерево й повідрубуйте його галузки, – обтрусіть його листя і розкидайте його плоди! Нехай повтікають з-під нього звірі, а з його галуззя – птахи!
12 Але його пень і його коріння залиште в землі серед зеленого поля закованими в залізних і мідних кайданах. Там він (пень ) нехай зрошується небесною росою, а його їжею буде трава землі з польовими звірами.
13 Його людське серце переміниться, і буде дане йому серце звіряче, аж поки не мине над ним сім часів.
14 Це рішення Небесних Вартових, – вирок Святих для того, щоб пізнали всі, що живуть на землі : Над людським царством владарює Всевишній, і дає його кому захоче, – Він може над ним поставити найприниженішого серед людей…
15 Отакий сон приснився мені, цареві Навуходоносорові, а ти, Валтасаре, розтлумач його. Адже всі мудреці мого царства не змогли розтлумачити його, – а ти можеш, бо в тобі Дух Святого Бога.
Даниїл розповідає значення сну цареві
16 Тоді Даниїл, на ім’я Валтасар, якийсь час був приголомшений почутим , і його численні думки бентежили його. Цар, порушивши мовчання, сказав Валтасарові: Нехай тебе не бентежать ні сон, ні його значення. Відповідаючи, Валтасар сказав: Володарю мій, нехай би цей сон та твоїм ненависникам, – і твоїм ворогам – його значення.
17 Отже, ти бачив дерево, що виросло і стало великим та сильним, вершина якого сягала небес, – так що його було видно по всій землі, –
18 його розкішна крона і рясні плоди були їжею для всіх, у його тіні відпочивали польові звірі, а на його галузках гніздилися небесні птахи.
19 Це – ти, царю! Адже ти, й справді , став великим і потужним, а твоя велич піднялась і досягла небес, – а твоє владарювання – до країв землі.
20 Ти, царю, бачив і Святого Вартового, Котрий зійшов з небес і сказав: Зрубайте дерево і знищіть його, але пень і коріння його залиште в землі серед зеленого поля, закованими в залізні та мідні кайдани, – й нехай він (пень ) зрошується небесною росою, а його їжею буде лугова трава разом з польовими звірами, поки не мине сім часів…
21 І ось царю, тлумачення і вирок Всевишнього щодо мого володаря, царя, такий:
22 Тебе відлучать від людей, – ти будеш мешкати з польовими звірами і, як вола, тебе годуватимуть травою, а ночами зрошуватимешся небесною росою. Так триватиме з тобою сім років, аж доки не зрозумієш, що владарює над людським царством Всевишній, і дає його тому, кому захоче.
23 Оскільки ж було наказано залишити пень з корінням дерева, то це означає , що твоє царство залишиться за тобою, поки не визнаєш небесної влади.
24 Тому, царю, нехай тобі буде до вподоби моя порада: Спокутуй твої гріхи справедливістю й провини твої милосердям до бідних, – можливо таким чином продовжиться твій добробут.
Виконання сну Навоходоносора: він відлучений від людей і живе серед звірів
25 Усе це сталося з царем Навуходоносором.
26 Через дванадцять місяців, проходжуючись по царському палацу у Вавилоні,
27 цар зі захопленням вигукнув: Хіба ж не величний цей Вавилон, який я побудував силою своєї влади, як царський Дім, на честь моєї величі?!‥
28 Ще цар не закінчив говорити, як з неба пролунав голос: До тебе говорять, царю Навуходоносоре! Царство твоє відійшло від тебе!
29 Тебе відлучать від людей, і ти житимеш з польовими звірами, – годуватимуть тебе травою, наче вола. Так триватиме з тобою сім років, аж доки не зрозумієш, що Всевишній владарює над людським царством, і дає його тому, кому хоче!
30 Тієї ж години сповнилося сказане щодо Навуходоносора, Він був відлучений від людей, і їв траву, наче віл, а його тіло ночами зрошувалось небесною росою, – аж поки волосся не стало великим, як пір’я в орла, а його нігті, – як кігті у птахів…
Навуходоносор прославляє Бога
31 Коли ж минули ті дні, я, Навуходоносор, звів свої очі до небес! Мій розум повернувся до мене, і я поблагословив Всевишнього, – прославив і звеличив Того, Котрий живе вічно, а Його влада є постійною владою, як і Його царство – з роду в рід.
32 Всі мешканці землі, порівняно з Ним, – ніщо. Він чинить за Своєю волею, як з Небесними силами , так і з тими, що живуть на землі. Немає нікого, хто міг би стримати Його руку і спитати Його: Що Ти робиш?
33 Коли мій розум повернувся до мене, то я повернувся до слави мого царства, – повернулись також моє достоїнство і мій зовнішній вигляд. Мене визнали мої радники і мої вельможі. Я знову очолив моє царство, і моя могутність зросла ще більше.
34 І тепер я, Навуходоносор, віддаю хвалу, величаю і прославляю Небесного Царя, тому що всі Його вчинки праведні, а Його стежки справедливі, – Він має силу впокорювати всіх зарозумілих!
Даниїл розв’язує другий царів сон
1 “Я, Навуходоносор, був спокійний у своєму домі, і щасливий у палаті своїй.
2 Я бачив сон, і він настрашив мене, а думки на моєму ложі та видіння моєї голови налякали мене.
3 І був виданий від мене наказ привести перед мене всіх вавилонських мудреців, щоб вони об’явили мені розв’язку сна.
4 Того часу поприходили чарівники, заклиначі, халдеї та віщуни, і я розповів перед ними сон, та вони не об’явили мені його розв’язки.
5 І аж останній прийшов перед мене Даниїл, якому ім’я Валтасар, як ім’я мого бога, і що в ньому дух Святого Бога. І я розповів йому сон та й сказав :
6 “Валтасаре, начальнику чарівників, я знаю, що в тобі дух Святого Бога, і всяка таємниця не тяжка тобі. Скажи видіння мого сну, що я бачив, та його розв’язку.
7 А видіння моєї голови на моєму ложі такі . Я бачив, аж ось дерево серед землі, а вишина його велика.
8 Це дерево стало велике та сильне, і вишина його сягала до Неба, а його обвід — до кінця всієї землі.
9 Віття його гарне, плід його великий, а в ньому пожива — для всіх. Під ним знаходила собі тінь польова звірина, а на його галуззях мешкали птахи небесні, і з нього живилося кожне тіло.
10 Бачив я у видіннях своєї голови на моєму ложі, аж ось зійшов з неба Сторож Божий та Святий.
11 І він кликнув із силою, і так проказав: “Зрубайте це дерево, і повідрубуйте галуззя його, позривайте віття його, і порозсипайте його плід. Нехай розійдеться з‑під нього звірина, а птахи — з галуззя його!
12 Та позоставте в землі пня його кореня, але в путах залізних та мідяних, на зеленій польовій траві. І небесною росою нехай він зрошується, а його частка — зі звіриною на польовій траві.
13 Його людське серце змінять, і буде дане йому серце звірине, і сім часів перейдуть над ним.
14 Через постанову Сторожів Божих це слово, а повідженням Святих — ця річ, аж прийде до того, що пізнають живі, що над людським царством панує Всевишній, і кому схоче, дає його, і низького з людей ставить над ним”.
15 Оцей сон бачив я, цар Навуходоносор, а ти, Валтасаре, скажи його розв’язку, бо всі мудреці мого царства не можуть сказати мені розв’язки, а ти можеш, бо в тобі дух Святого Бога”.
16 Тоді Даниїл, що ім’я йому Валтасар, остовпів на одну годину, і думки його перестрашили його. Цар заговорив та й сказав: “Валтасаре, нехай не страшить тебе цей сон та його розв’язка!” Валтасар відповів та й сказав: “Мій пане, на ворогів би твоїх цей сон, а його розв’язка — на твоїх би неприятелів!
17 Дерево, яке ти бачив, що було велике та міцне, і вишина його сягала до неба, а обвід його — на всю землю,
18 а віття його гарне, і плід його великий, і в ньому пожива — для всіх, під ним мешкала польова звірина, а на його галуззях перебували птахи небесні, —
19 ти, царю, той, що став великий та потужний, і твоя великість побільшилася, і сягнула аж до небес, а панування твоє — до кінців землі.
20 А що цар бачив Божого Сторожа та Святого, який сходив із небес, і сказав: Зрубайте це дерево, і знищте його, та позоставте в землі пня його кореня, але в путах залізних та мідяних, на зеленій польовій траві; і небесною росою нехай він зрошується, а його частка — з польовою звіриною, аж поки перейдуть над ним сім часів,
21 то ось розв’язка, царю, і це постанова Всевишнього, що сягає на мого пана царя:
22 І тебе виженуть від людей, і з польовою звіриною буде пробування твоє, і дадуть тобі їсти траву, як волам, і з небесної роси тебе зросять, і сім часів перейдуть над тобою, аж поки пізнаєш, що над людським царством панує Всевишній, і дає його тому, кому хоче.
23 А що сказали позоставити пня кореня дерева, — твоє царство позостанеться тобі, якщо ти пізнаєш, що панує небо.
24 Тому, царю, нехай буде до вподоби моя рада тобі, — зламай же свої гріхи справедливістю, а свої провини — милістю для вбогих, щоб твій мир був довготривалий”.
Кара на Навуходоносора
25 Усе це сталося над царем Навуходоносором.
26 На кінці дванадцяти місяців проходжувався він по царському палацу в Вавилоні.
27 Цар заговорив та й сказав: “Чи ж це не величний Вавилон, що я збудував його на дім царства міццю потуги своєї та на славу моєї пишноти?”
28 Ще це слово було в устах царських, коли з неба впав голос: “Тобі говорять, царю Навуходоносоре: Оце царство відходить від тебе!
29 І від людей тебе відлучать, і з польовою звіриною буде пробування твоє, тобі дадуть на їжу траву, як волам, і сім часів перейдуть над тобою, — аж поки не пізнаєш, що над людським царством панує Всевишній, і дає його тому, кому хоче”.
30 Тієї хвилини виконалося це слово над Навуходоносором, і він був відлучений від людей, і їв траву, як воли, і його тіло зрошувалося з небесної роси, аж його волос став великий, як пір’я орлине, а його пазурі — як у птахів.
31 “А на кінці тих днів я, Навуходоносор, звів свої очі до неба, і мій розум вернувся до мене, і я поблагословив Всевишнього, і вічно Живого хвалив я та славив, що Його панування — панування вічне, а царство Його — з покоління в покоління.
32 А всі мешканці землі пораховані за ніщо, і Він чинить за Своєю Волею серед небесного війська та мешканців землі, і немає нікого, хто спротивився б Його руці та й сказав би Йому: Що Ти робиш?
33 Того часу вернувся мій розум до мене, і я вернувся до слави царства свого, і ясність моя вернулася на мене. І шукали мене мої радники та вельможі мої, і над царством своїм я був поставлений знову , і мені була додана дуже велика величність.
34 Тепер я, Навуходоносор, хвалю й звеличую та славлю Небесного Царя, що всі чини Його — правда, а дорога Його — правосуддя, а тих, хто ходить у гордощах, Він може понизити”.