1 Пам’ятай свого Творця за днів твого молодого віку, поки не настали лихі дні й не наблизились роки, про які ти говоритимеш: Не приносять вони мені задоволення.
2 Поки не почне меркнути сонце, і світло, і місяць, і зірки, та як після дощу почнуть насуватися хмари…
3 А будуть це дні, коли тремтітимуть вартові дому та зігнуться хоробрі мужі, а ті, що мелють, втомляться від праці, бо їх буде мало, як і ті, що виглядають через вікна, потемніють;
4 коли зачиняться двері на вулицю, і зменшиться гуркіт млина, – хоч будеш прокидатись від першого голосу птаха, – тоді як затихнуть усі співучі дочки;
5 коли боятимешся висоти, і буде страшно вирушити в дорогу; коли зацвіте мигдаль, і коник стане важким та розсиплеться каперс , – адже людина наближається до свого вічного дому, а по вулиці вже ходитимуть в очікуванні плакальниці .
6 А вже коли обірветься срібний шнурок, розколеться золота чаша, й розіб’ється глечик біля криниці, тоді зламане колесо впаде в криницю.
7 Таким чином порох повернеться в землю, з якої вийшов, а дух повернеться до Бога, Який його дав…
8 Отака марнота марнот, – підсумував Еклезіаст, – усе марнота.
Обов’язки людини
9 І все ж, володіючи мудрістю, Еклезіаст навчав народ знанню. Всебічно досліджуючи, він уклав багато притч.
10 Еклезіаст намагався підібрати належні вислови, старався правильно написати слова істини.
11 Висловлювання мудреців, як стрекала і збірки притч, як міцно вбиті цвяхи, – вони дані єдиним Пастирем.
12 І тому, мій сину, будь обережний, – укладанню багатьох книг не буде кінця, а надмірне навчання – мука для організму.
13 Тож вислухай підсумок усього сказаного: Бійся Бога, і дотримуйся Його Заповідей, бо саме у цьому сутність справжньої людини.
14 Адже Бог приведе на суд кожну справу, і навіть утаємничену, – добра вона, чи злочинна.
І вернеться порох у землю
1 І пам’ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні й не наступлять літа, про які говорити ти будеш: “Для мене вони неприємні!”,
2 аж поки не стемніє сонце, і світло, і місяць, і зорі, і не вернуться хмари густі за дощем,
3 у день, коли затремтять ті, хто дім стереже, і зігнуться мужні, і спинять роботу свою млинарі, бо їх стане мало, і потемніють ті, хто в вікно визирає,
4 і двері подвійні на вулицю замкнені будуть, як зменшиться гуркіт млина, і голос пташини замовкне, і затихнуть всі дочки співучі,
5 і будуть боятись високого місця, і жахи в дорозі їм будуть , і мигдаль зацвіте, й обтяжіє кобилка, і загине бажання, бо людина відходить до вічного дому свого, а по вулиці будуть ходити довкола голосільники,
6 аж поки не пірветься срібний шнурок, і не зломиться кругла посудина з золота, і при джерелі не розіб’ється глек, і не зламається коло, й не руне в криницю…
7 І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!
8 Наймарніша марнота, — сказав Проповідник, — марнота — усе!..
Хто був Проповідник
9 Крім того, що Проповідник був мудрий, він навчав ще народ знання. Він важив та досліджував, склав багато приповістей.
10 Проповідник пильнував знаходити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова.
Підсумок усього: Бога бійся!
11 Слова мудрих — немов оті леза в ґірлизі, і мов позабивані цвяхи, складачі ж таких слів , — вони дані від одного Пастиря.
12 А понад те, сину мій, будь обережний: складати багато книжок — не буде кінця, а багато навчатися — мука для тіла!
13 Підсумок усього почутого: Бога бійся, і чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!
14 Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, — чи добре воно, чи лихе!