1 Отже, розваживши в своєму серці, я дійшов висновку, що праведні та мудрі, разом з усіма своїми вчинками, в Божій руці, – як і їхня любов чи ненависть, – людина нічого не знає, що її чекає.
2 Однаково усім, як і все, визначено долею як праведнику, так і нечестивому; як чистому, так і нечистому; як тому, хто жертвує, так і тому, хто не жертвує; як доброму, так і грішнику; як тому, що присягається, так і тому, хто від присяги утримується.
3 У тому-то й полягає найбільше лихо, яке має місце під сонцем, що однакову долю можуть очікувати всі, – а тому багато людських сердець сповнені злом, і протягом свого життя їхні серця керуються безумством, після чого вони відходять до мертвих.
4 І все ж, хто належить до спільноти живих, у того є надія, бо навіть живому собаці краще, ніж мертвому левові.
5 Адже живі знають, що помруть, а мертві не знають нічого, і вже немає для них жодної частки, оскільки й пам’ять про них забувається.
6 І їхня любов, як і їхня ненависть та їхні ревнощі, – все минулося, і вже ніколи вони не братимуть участі ні в чому, що діється під сонцем.
7 Тому йди, їж із задоволенням свій хліб і пий у доброму настрої своє вино, адже Бог уже благословив твою діяльність.
8 Проте слідкуй, аби завжди твій одяг був білим, а для твоєї голови нехай ніколи не забракне єлею.
9 Насолоджуйся життям з коханою дружиною протягом усього віку твого швидкоплинного життя, яке тобі Бог дав під сонцем, в усі твої скороминучі дні, – адже це твій уділ у житті та в твоєму труді, який ти звершуєш під сонцем.
10 Усе, що тільки зможеш чинити своїми руками, те в міру своїх сил роби, бо в могилі, куди ти підеш, немає ні праці, ні мислення, ні пізнання, ні мудрості…
11 Я знову придивився, і побачив під сонцем таке: не лише найшвидшим дістається нагорода, і не найхоробрішим – перемога; як і хліб – не лише для мудреців, багатство – не лише для розумних, і переваги – не лише для знавців, – адже всі залежні від часу й випадку.
12 Проте людина свого часу не знає. Наче риби, що потрапляють у згубну сітку, і як птахи заплутуються в сильці, так само і люди бувають захоплені злим випадком, який зненацька стається з ними.
Мудрість краща за силу
13 Бачив я під сонцем ще й таку мудрість, яка видалась мені значущою:
14 Було певне маленьке місто, з невеликою кількістю людей, але проти нього виступив великий цар, – влаштував навколо облогу, насипав великий вал.
15 Та знайшовся в ньому вбогий мудрець, який своєю мудрістю врятував місто. Однак пізніше жодна людина з мешканців міста навіть не згадала про цього бідолаху .
16 І тоді я сказав самому собі: Мудрість усе ж таки краща за силу, – проте мудрістю бідного нехтують, і до його слів не прислухаються.
17 Спокійні слова мудрої людини, сказані тихо, чути краще, ніж крик ватажка нерозумних людей.
18 Мудрість навіть краща за військову зброю, але один грішник може зіпсувати багато доброго.
Однакове всім випадає
1 Отож‑бо все це я до серця свого взяв, і бачило серце моє все оце, що праведні й мудрі та їхні учинки — у Божій руці, так само любов чи ненависть: Людина не знає нічого, що є перед нею!
2 Однакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому, хто жертву приносить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто клянеться, як і тому, хто клятви боїться!..
3 Оце зле у всім, що під сонцем тим діється, — що однакове всім випадає, і серце людських синів повне зла, і за життя їхнього безумство в їхньому серці, а по тому до мертвих відходять …
Краще собаці живому, ніж левові мертвому
4 Хто знаходиться поміж живих, той має надію, бо краще собаці живому, ніж левові мертвому!
5 Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, — бо забута і пам’ять про них,
6 і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!..
Тож їж, веселися…
7 Тож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподобав Собі твої вчинки!
8 Нехай кожного часу одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оливи!
9 Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі дні марноти твоєї, — бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді, що під сонцем ним трудишся ти!
10 Все, що в силі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!
Життя наше залежне від часу й нагоди
11 Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка — у знавців, — а від часу й нагоди залежні вони!
12 Бо часу свого людина не знає, мов риби, половлені в пагубну сітку, і мов птахи, захоплені в сільце, — так хапаються людські сини за час лиха, коли воно нагло спадає на них!..
Погорджується мудрість бідного
13 Також оцю мудрість я бачив під сонцем, і велика для мене здавалась вона:
14 Було мале місто, і було в ньому мало людей. І раз прийшов цар великий до нього, і його оточив, і побудував проти нього велику облогу.
15 Але в ньому знайшлася людина убога, та мудра, і вона врятувала те місто своєю премудрістю, — та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу людину!
16 І я говорив: Краща мудрість за силу; однако погорджується мудрість бідного, і не слухаються його слів!
17 Слова мудрих, почуті в спокої, кращі від крику володаря поміж безглуздими.
18 Мудрість краща від зброї військової, але один грішник погубить багато добра…