Повішання Гамана
1 Отже, цар разом з Гаманом прибули на бенкет до цариці Естер.
2 На другий день бенкетування, попиваючи вино, цар знову запитав Естер: Яке твоє бажання, царице Естер? Твоє прохання буде виконане, навіть до половини царства!
3 Відповідаючи, цариця Естер промовила: Якщо я знайшла милість в очах царя, і цар бажає виконати моє прохання, то нехай мені буде подароване моє життя, а також, за моїм проханням – життя мого народу.
4 Адже я і мій народ продані на знищення, – приречені на вигублення й цілковите знищення! Якби нас продали за рабів і невільниць, я мовчала б, оскільки через таке лихо не варто було б турбувати царя…
5 Тоді цар Ахашверош запитав царицю Естер: Хто він такий, і де той, що наважився таке вчинити?
6 Естер відповіла: Таким гнобителем і ворогом є цей злобний Гаман! І Гаман затремтів перед царем і царицею.
7 Розлючений цар рвучко піднявся від бенкетного столу з вином і вийшов у сад біля палацу. Залишившись, Гаман почав благати царицю Естер за своє життя, оскільки розумів, що цар вже визначив його долю.
8 Повернувшись із саду біля палацу, в дім, де вони бенкетували з вином, цар побачив, що Гаман припав до ложа, де знаходилась Естер, і злісно вигукнув: Невже він має намір ще й зґвалтувати царицю в моєму домі? Щойно цар сказав ці слова, як покрили обличчя Гамана.
9 Тоді один з царедворців-євнухів, Харвона, промовив до царя: Он і шибениця заввишки п’ятдесят ліктів, стоїть перед домом Гамана. Адже Гаман приготував її для Мордехая, добрі слова якого врятували життя царя. І цар сказав: Повісьте його на ній!
10 Отже, повісили Гамана на шибениці, яку він приготував для Мордехая. Після цього гнів царя вгамувався.
Загибель Гамана
1 І прийшов цар та Гаман на гостину цариці Естер.
2 І сказав цар до Естери також другого дня при питті вина: “Яке жадання твоє? І буде тобі дане. І яке прохання твоє? Якщо побажаєш аж до половини царства, то буде зроблено!”
3 І відповіла цариця Естер та й сказала: “Якщо знайшла я ласку в очах твоїх, о царю, і якщо це цареві вгодне, нехай буде дане мені життя моє на жадання моє, а народ мій — на прохання моє!
4 Бо продані ми, я та народ мій, на вигублення, на забій та на погибіль… Та коли б ми були продані на рабів та на невільниць, мовчала б я, бо цей утиск був би не вартий царевого занепокоєння”…
5 Тоді сказав цар Ахашверош, і повів до цариці Естери: “Хто то він, і де той, що його серце наповнило його відвагою чинити так?”
6 І сказала Естер: “Ненависник та ворог — це злий Гаман!” І Гаман перелякався перед обличчям царя та цариці…
7 А цар у своїй лютості устав від гостини, і вийшов до палацового саду. А Гаман став просити царицю Естер за життя своє, бо побачив, що загрожує йому лихо від царя…
8 І цар вернувся з палацового саду до дому пиття вина, а Гаман припав до ліжка, що на ньому була Естер. І цар сказав: “Чи хочеш також збезчестити царицю в мене в домі?” Як тільки це слово вийшло з царевих уст, то закрили Гаманове обличчя…
9 І сказав Харвона, один з евнухів перед царевим обличчям: “Та ось шибениця, яку зробив Гаман для Мордехая, що говорив добре на царя, яка стоїть у Гамановому домі, висока на п’ятдесят ліктів”. І сказав цар: “Повісьте його на ній!”
10 І повісили Гамана на шибениці, яку він приготовив був для Мордехая, а лютість царева втихла…