Восьма кара: сарана
1 Господь сказав Мойсеєві: Піди знову до фараона. Я зробив непоступливим серце його і серце його рабів, щоб здійснити ці ознаки Мої серед них.
2 Щоб ти оповідав своїм синам і своїм онукам, що Я учинив єгиптянам, та які Мої ознаки Я виявив серед них. І ви будете пам’ятати, що Я – Господь!
3 Тож Мойсей та Аарон прийшли до фараона й промовили до нього, що сказав Господь, Бог євреїв: Доки ти відмовлятимешся коритися Мені? Відпусти Мій народ, – нехай вони поклоняться Мені.
4 Якщо ти все ж не захочеш відпустити Мій народ, то завтра Я наведу сарану на твій край.
5 Вона вкриє поверхню землі, так що не можна буде побачити землі. Сарана поз’їдає усі рештки того, що вціліло у вас після граду, об’їсть кожне дерево, яке росте у вас на полях.
6 Вона наповнить твої будинки, житла всієї твоєї прислуги, і оселі всіх єгиптян. Такого не бачили ні твої батьки, ні їхні прадіди з того дня як оселились на цій землі, і аж донині! Мойсей відвернувся, і вийшов від фараона.
7 Тоді слуги фараона сказали йому: Доки він буде нас мучити? Відпусти тих людей, нехай вони вже поклоняться Господу, своєму Богові! Хіба ти ще не збагнув, що Єгипет знищений?
8 Тож завернули Мойсея та Аарона до фараона, і той сказав їм: Підіть поклоніться Господу, вашому Богові. Але хто ті, котрі підуть?
9 Мойсей відповів: Ми підемо з нашими юнаками і нашими похилого віку людьми, з нашими синами і дочками нашими, підемо з нашими вівцями і всією нашою худобою. Адже в нас свято для Господа.
10 Тоді фараон сказав їм: Нехай ваш Господь буде з вами, але невже ви думаєте , що я так просто відпущу всіх вас з вашими дітьми? Бачу, що ви задумали щось лихе!
11 Так не буде! Хай підуть одні лише чоловіки і поклоняться Господу, як ви самі цього домагаєтесь! Після цього прогнали їх від фараона.
12 Тоді Господь сказав Мойсеєві: Простягни свою руку над єгипетською землею, щоб навести сарану. Нехай вона налетить на єгипетський край і пожере усю рослинність землі – усе, що вціліло після граду.
13 І простягнув Мойсей свій посох над єгипетською землею, і Господь навів на землю східний вітер, який не вщухав увесь той день і наступну ніч. Настав ранок, і цей східний вітер нагнав сарану.
14 Сарана налетіла на весь єгипетський край. У дуже великій кількості вона осіла на всіх єгипетських землях. Ніколи раніше не було такої сарани, та й після цього такої не буде.
15 Вона вкрила всю земну поверхню, так що земля потемніла. Сарана поїла всю рослинність землі й усі плоди на деревах, які уціліли після граду. Не залишилось жодної зелені ні на деревах, ні на рослинах у полі в усій єгипетській землі.
16 Фараон з поспіхом покликав Мойсея та Аарона, і сказав: Згрішив я перед Господом, вашим Богом, і перед вами.
17 Тож тепер простіть мій гріх ще й на цей раз, і помоліться Господу, вашому Богові. Нехай лише забере цю смерть від мене.
18 Мойсей вийшов від фараона і помолився до Господа.
19 І Господь змінив напрямок сильного вітру зі східного на західний. Вітер підняв сарану вгору, і кинув її в Червоне море. Не залишилося жодної особини сарани в усьому єгипетському краю.
20 Та Господь зробив непоступливим серце фараона, і той не відпустив Ізраїльтян.
Дев’ята кара: темрява
21 Тоді Господь сказав Мойсеєві: Простягни свою руку до неба, і настане така сильна темрява у єгипетському краї, що її можна буде відчути.
22 Мойсей простягнув свою руку до неба, і три дні була густа темрява по всій єгипетській землі.
23 Люди не могли бачити один одного, і тому три дні ніхто не залишав свого місця. А в усіх Ізраїльтян було світло в їхніх оселях.
24 І фараон закликав Мойсея, і каже: Ідіть вже, поклоніться Господу. Тільки ваші вівці та іншу вашу худобу залишіть. Діти ваші також нехай ідуть з вами.
25 Та Мойсей відповів: Але ж ти маєш дозволити нам взяти тварин для жертов і всепалення, щоб ми могли принести їх Господу, Богові нашому.
26 Тож наша худоба також піде з нами, не залишимо й копита. Адже саме з них ми будемо брати для служіння Господу, Богові нашому. Ми ж наперед не можемо знати, яким чином будемо поклонятися Господу, аж поки не прийдемо туди.
27 І знову непоступливим зробив Господь серце фараона, і він не захотів їх відпустити.
28 Фараон закричав на Мойсея : Геть від мене! Стережися! Не намагайся більше побачити моє обличчя, бо того дня, коли мене побачиш, помреш!
29 А Мойсей відповів: Ти слушно сказав. Я більше не намагатимуся побачити твоє обличчя.
Восьма кара: сарана
1 І сказав Господь до Мойсея: “Увійди до фараона, бо Я зробив запеклим серце його та серце рабів його, щоб показати ці ознаки Мої серед нього,
2 і щоб ти розповідав в уші сина свого та онука свого, що зробив Я в Єгипті, та про ознаки Мої, що вчинив я серед них. І ви будете знати, що Я — Господь!”
3 І ввійшли Мойсей та Аарон до фараона, та й сказали йому: ”Так сказав Господь, Бог євреїв: Аж доки ти будеш відмовлятися впокоритися передо Мною? Відпусти Мій народ, — і нехай вони служать Мені!
4 Бо коли ти відмовишся відпустити народ Мій, то ось Я взавтра спроваджу сарану на твій край.
5 І покриє вона поверхню землі, і не можна буде бачити землі. І поїсть вона решту вцілілого, позосталого вам від граду, і поїсть вона кожне дерево, що росте вам з землі.
6 І переповняться нею доми ваші, і доми всіх рабів ваших, і доми всього Єгипту, чого не бачили батьки ваші та батьки батьків твоїх від дня існування їх на землі аж до сьогодні!” І він відвернувся, і вийшов від фараона.
7 І сказали раби фараона до нього: “Аж доки цей буде нам пасткою? Відпусти цих людей, — і нехай вони служать Господеві, Богові своєму. Чи ти ще не знаєш, що знищений Єгипет?”
8 І повернено Мойсея та Аарона до фараона, а він їм сказав: “Ідіть, служіть Господеві, Богові вашому. Хто та хто піде?”
9 І відповів Мойсей: “Ми підемо з молоддю нашою та з старими нашими, з синами нашими та з дочками нашими, з дрібною нашою худобою та з великою нашою худобою підемо, — бо в нас свято Господнє”.
10 А він відказав: “Нехай буде так Господь із вами, як я відпущу вас і дітей ваших!.. Та глядіть, бо щось лихе перед вами.
11 Тож нехай ідуть самі чоловіки, та й служіть Господеві, бо того ви бажаєте”. І вигнано їх від лиця фараонового.
12 І сказав Господь до Мойсея: “Простягни свою руку на єгипетську землю сараною, і нехай вона найде на єгипетський край, і нехай поїсть усю земну траву, усе, що град позалишав”.
13 І простяг Мойсей свою палицю на єгипетську землю, — і Господь навів східній вітер на землю, цілий день той і цілу ніч. Настав ранок, — і східній вітер наніс сарани!
14 І найшла сарана на всю єгипетську землю, і залягла в усім єгипетськім краї, дуже багато! Перед нею не було такої сарани, як вона, і по ній не буде такої!
15 І покрила вона поверхню всієї землі, і потемніла земля! І поїла вона всю земну траву та ввесь плід дерева, що град позоставив. І не зосталось ніякої зелені ані на дереві, ані на польовій рослинності в усім єгипетськім краї!
16 І поспішив фараон покликати Мойсея та Аарона, та й сказав: ”Згрішив я Господеві, Богові вашому, та вам!
17 А тепер пробач же мій гріх тільки цього разу, і помоліться до Господа, вашого Бога, — і нехай тільки відверне від мене цю смерть!”
18 І він вийшов від фараона й молився до Господа.
19 І повернув Господь західній дуже сильний вітер назад , і він поніс сарану, та й укинув її до Червоного моря. Не позосталась жодна сарана в усім єгипетськім краї.
20 Та Господь учинив запеклим фараонове серце, — і він знов не відпустив Ізраїлевих синів.
Дев’ята кара: темрява
21 І сказав Господь до Мойсея: “Простягни свою руку до Неба, — і станеться темрява на єгипетській землі, і нехай буде темрява, щоб відчули її”.
22 І простяг Мойсей свою руку до неба, — і сталася густа темрява по всій єгипетській землі три дні.
23 Не бачили один одного, і ніхто не вставав з свого місця три дні! А Ізраїлевим синам було світло в їхніх садибах.
24 І покликав фараон Мойсея, та й сказав: “Ідіть, служіть Господеві! Тільки дрібна ваша худоба та ваша худоба велика нехай позостанеться. Також дітвора ваша нехай іде з вами!”
25 Та Мойсей відказав: “Дай в наші руки також жертви та цілопалення, і ми спорядимо жертву Господеві, Богові нашому.
26 І також худоба наша піде з нами, — не зостанеться ані копита, бо з нього ми візьмемо на служення Господеві, Богові нашому. Бо ми не знаємо, поки прибудемо туди, чим будемо служити Господеві”.
27 І вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не хотів відпустити їх.
28 І сказав йому фараон: “Іди від мене! Стережися, щоб ти не бачив більше лиця мого, бо того дня, коли побачиш лице моє, ти помреш!”
29 А Мойсей відказав: “Так сказав ти… Я більш уже не побачу лиця твого!”