Настанова про рабів-євреїв
1 А ось настанови, які викладеш перед ними.
2 Якщо купиш раба-єврея, то нехай він шість років працює, а на сьомий нехай він вийде на свободу без викупу.
3 Якщо він сам-один прийшов, то нехай сам і вийде. Якщо ж мав дружину, то нехай і його дружина вийде з ним.
4 Якщо ж господар дасть йому дружину, і та народить йому синів чи дочок, то дружина і її діти хай залишаються у господаря, а він нехай вийде сам.
5 Але якщо раб у відповідь скаже: Я люблю свого господаря, мою дружину і дітей, тому не хочу виходити на волю.
6 То в такому разі нехай його господар приведе його в Божу присутність, підведе його до одвірка дверей і проколе його господар шилом йому вухо, і той служитиме йому повік.
7 Якщо ж хтось продасть свою дочку як невільницю, то вона не вийде так, як виходять раби.
8 Якщо вона не до вподоби своєму господареві, який придбав її для себе, то нехай дозволить викупити її. Він не має права продати її чужому народові, бо зрадив би її.
9 Коли ж він заручив її синові, то нехай обходиться з нею згідно з правами дочок.
10 Якщо ж візьме йому ще й іншу, то нехай не позбавляє першої харчів, одягу і подружнього співжиття.
11 А коли він цих трьох речей щодо неї не дотримається, то вона має право піти від нього без викупу.
Настанови про побої
12 Якщо хтось ударить іншого так, що той помре, то такий неодмінно також має померти.
13 А коли нещастя станеться ненароком; якщо хтось не хотів убивати, але Бог допустив, щоб інший потрапив під його руку, то Я визначу тобі місце, куди він має утекти.
14 Коли ж хтось з почуттям злості накинувся на свого ближнього, аби підступно його вбити, то такого треба забрати навіть від Мого жертовника і покарати смертю.
15 Хто вдарить свого батька чи свою матір, той неодмінно має бути покараний смертю.
17 Хто проклинатиме свого батька чи свою матір, того неодмінно покарати смертю.
16 Коли хто викраде людину й продасть її, або вона буде знайдена у нього, то такий неодмінно має померти.
18 Коли люди сваряться, і один з них вдарить іншого каменем чи кулаком, але той не помре, а зляже в ліжко,
19 однак згодом встане і, хоча б з палицею, вийде надвір, то той, хто вдарив, буде невинним. Він лише повинен заплатити у зв’язку з втратою через його непрацездатність й неодмінно оплатити все лікування.
20 Якщо хтось вдарить свого раба чи свою невільницю палицею так, що ті помруть від його руки, то господар має бути неодмінно покараний.
21 Проте, коли раб чи невільниця після удару господаря проживуть один чи два дні, то господар не буде покараний, оскільки вони – його власність.
22 Якщо б’ються чоловіки, і штовхнуть вагітну жінку, так що вона передчасно народить, але без іншої шкоди для здоров’я, то винуватець неодмінно понесе покарання: він заплатить згідно з вимогою чоловіка жінки за рішенням суддів.
23 А якщо станеться нещастя, то даси життя за життя,
24 око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу,
25 опік за опік, рану за рану, синець за синця.
26 Якщо хтось виб’є око своєму рабові чи око своїй невільниці так, що воно буде цілковито зруйноване, то нехай через це око відпустить його (її) на волю.
27 Коли виб’є зуб своєму рабові або своїй невільниці, то він має через вибитий зуб відпустити його (її) на волю.
Настанови про тварин
28 Якщо віл рогами вдарить чоловіка чи жінку так, що ті помруть, то вола обов’язково слід побити камінням насмерть. Його м’яса не можна їсти, а власник вола невинний.
29 Якщо ж віл був битливим учора й третього дня, і про це було відомо , а його власника попереджали, проте той не пильнував його, то коли такий віл вб’є чоловіка чи жінку, то віл буде побитий камінням, а його власник також має бути покараний насмерть.
30 Коли ж на нього накладуть викуп, то нехай за своє життя він дасть викуп, – усе, що на нього буде накладене.
31 Якщо віл рогами вб’є сина чи дочку, то нехай вчинять з ним за цим же приписом.
32 Коли ж віл вб’є рогами раба чи невільницю, то нехай власник вола заплатить господареві раба тридцять шеклів срібла, а вола слід побити камінням.
33 Коли хто відкриє яму чи викопає криницю і не закриє, а туди впаде віл чи осел,
34 то власник ями має відшкодувати втрату, – господареві тварини він повинен повернути гроші, а те, що загинуло, буде його.
35 Якщо чийсь віл рогами заколе сусідського вола, і той загине, то живого вола слід продати і розділити порівну його вартість. Так само нехай поділять і мертвого вола.
36 Але, коли було відомо, що віл був битливим учора і третього дня, але його власник не пильнував його, то він обов’язково має віддати вола за вола, а мертвий віл буде його.
37 Якщо хтось украде вола чи вівцю і заріже їх чи продасть, то він повинен віддати за вола п’ять волів, а за одну вівцю – чотири вівці.
Про рабів
1 А оце закони, що ти викладеш перед ними: 2 Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде дармо на волю.
3 Якщо прийде він сам‑один, нехай сам‑один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його.
4 Якщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів або дочок, — та жінка та діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам‑один.
5 А якщо раб той щиро скаже: “Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, — не вийду на волю”,
6 то нехай його пан приведе його до суддів, і підведе його до дверей або до бічних одвірків, та й проколе пан його вухо йому шилом, — і він буде робити йому повіки!
7 А коли хто продасть дочку свою на невільницю, — не вийде вона, як виходять раби.
8 Якщо вона невгодна в очах свого пана, який призначив був її собі, то нехай позволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу чужого, коли зрадить її.
9 А якщо призначить її для сина свого, то зробить їй за правом дочок.
10 Якщо візьме собі іншу, то не зменшить поживи їй, одежі їй і подружнього пожиття їй.
11 А коли він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде дармо, без окупу.
Про тяжкі переступи
12 Хто вдарить людину, і вона вмре, той конче буде забитий.
13 А хто не чатував, а Бог підвів кого в його руку, то дам тобі місце, куди той утече.
14 А коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, — візьмеш його від жертівника Мого на смерть.
15 А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий.
16 А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, той конче буде забитий.
17 І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий.
18 А коли будуть сваритися люди, і вдарить один одного каменем або кулаком, і той не вмре, а зляже на постелю,
19 якщо встане й буде проходжуватися надворі з опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за прогаяння часу його та справді вилікує.
20 А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той.
21 Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він — його гроші.
22 А коли будуть битися люди, і вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів.
23 А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу,
24 око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу,
25 опарення за опарення, рану за рану, синяка за синяка.
26 А коли хто вдарить в око раба свого, або в око невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око його.
27 А якщо виб’є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї, той на волю відпустить того за зуба його.
Про битливого вола
28 А коли віл ударить чоловіка або жінку, а той умре, конче буде вкаменований той віл, і м’ясо його не буде їджене, а власник того вола невинний.
29 А якщо віл був битливим і вчора, і третього дня, і було те засвідчене у власника його, а той його не пильнував, і заб’є той віл чоловіка або жінку, — буде він укаменований, а також власник буде забитий.
30 Якщо на нього буде накладений викуп, то дасть викупа за душу свою, скільки буде на нього накладене.
31 Або вдарить віл сина, або вдарить дочку, — буде зроблено йому за цим законом.
32 Коли вдарить той віл раба або невільницю, то власник дасть панові того тридцять шеклів срібла, а віл той буде вкаменований.
33 А коли хто розкриє яму, або викопає яму й не закриє її, і впаде туди віл або осел,
34 власник ями відшкодує, — верне гроші власникові його, а загинуле буде йому.
35 А коли чийсь віл ударить вола його ближнього, і згине той, то продадуть вола живого, а гроші за нього поділять пополовині, і також загинулого поділять пополовині.
36 А коли буде відоме, що віл був битливим і вчора й третього дня, а власник його не пильнував його, то конче нехай відшкодує вола за того вола, а забитий буде йому.
37 Коли хто вкраде вола або овечку, і заріже його або продасть його, то відшкодує п’ять штук великої худоби за вола того, а чотири дрібної худоби за ту овечку.