Ознака вигнання і полону
1 І знову було до мене Господнє слово такого змісту:
2 Сину людський, ти живеш серед бунтівливого роду. Є в них очі, щоб дивитись, але вони не бачать, мають вуха, аби слухати, але не чують, – а це тому, що вони – бунтівничий рід.
3 Ти ж, сину людський, приготуй собі клунки для переселення і посеред дня, на їхніх очах, йди у вигнання. Залишивши місце свого проживання, подайся на інше місце так, щоб вони бачили. Може, побачивши це, усвідомлять, що вони бунтівливий рід.
4 Винось свої клунки вигнанця вдень на їхніх очах, – сам же вийдеш увечері, як ті, кого забирають у полон, – але так, аби вони бачили.
5 В усіх на виду своїми руками пробий собі отвір у стіні й крізь нього вийдеш.
6 У них на очах поклади речі на свої плечі й виходь у сутінках, закривши своє обличчя, аби не бачити краю. Адже Я учинив тебе ознакою для Ізраїлевого роду.
7 Я зробив так, як мені наказано: вдень я виніс свої клунки, як речі вигнанця, а ввечері, зробивши своїми руками вилом у стіні, вийшов у сутінках, несучи на плечах клунки так, щоб усі бачили.
8 Наступного ранку було до мене Господнє слово такого змісту:
9 Сину людський, чи не питав тебе Ізраїлів рід, – це бунтівливе покоління, – що це ти робиш?
10 Тож скажи їм, що говорить Владика Господь: Це провіщення про володаря в Єрусалимі та про всіх Ізраїльтян, які там мешкають.
11 А ще їм скажи: Я для вас ознака, – те, що зробив я, станеться з вами, – вас чекає вигнання і полон.
12 А щодо володаря, що між ними, то він візьме на плечі свої пожитки і в сутінках вийде через зроблений у стіні вилом, аби через нього втекти. Він закриє своє обличчя, щоб не дивитись своїми очима на власну країну.
13 Але Я розставлю на нього Мою сіть, і він потрапить у Мою пастку. Я запроваджу його в халдейський край, до Вавилону, хоч він його не побачить; там він і помре.
14 А все його навколишнє оточення, – його помічників і все його військо Я розпорошу на всі вітри і переслідуватиму їх мечем.
15 І зрозуміють вони, що Я – Господь, коли Я розпорошу їх між народами і розвію їх по різних країнах.
16 І лише небагатьох з них збережу від меча, від голоду і від моровиці, щоб вони розповідали поміж народами серед яких перебуватимуть, про свої мерзенні вчинки, – аби ті пізнали, що Я – Господь.
Затримки виконання провіщень не буде
17 Знову було до мене Господнє слово такого змісту:
18 Сину людський, свій хліб їж з тремтінням, а воду свою пий з тривогою і страхом.
19 Провіщай народові краю, що говорить Владика Господь відносно всіх мешканців Єрусалима та Ізраїльської землі: Свій хліб вони їстимуть у страху і питимуть свою воду з тривогою, адже їхній край буде цілком спустошений через насильство, яке чинять усі його мешканці.
20 Їхні багатолюдні міста будуть зруйновані, а край буде спустошеним, – і ви зрозумієте, що Я – Господь.
21 Було до мене Господнє слово такого змісту:
22 Сину людський, що це за приказка ходить в Ізраїлевому краю, мовляв: Дні затягуються, а видіння не збуваються?
23 Через те їм скажи, що говорить Владика Господь: Я покладу край цій приказці й так більше не говоритимуть в Ізраїлі! При цьому запевни їх: Наближаються дні, коли сповниться кожне видіння,
24 позаяк вже не буде серед Ізраїлевого роду жодного фальшивого видіння та різних принадних провіщень.
25 Тому що Я, Господь, говоритиму Слово, – і що Я провіщу, те станеться, і затримки більше не буде. Адже ще за ваших днів, бунтівничий роде, скажу Слово і виконаю його, – говорить Владика Господь.
26 Тому знову було до мене Господнє слово такого змісту:
27 Сину людський, ось Ізраїлів дім говорить: Видіння, яке він (Єзекіїль ) бачить, – це провіщення про далеке майбутнє.
28 Тому скажи їм, що говорить Владика Господь: Не буде затримки жодному Моєму слову, – що скажу, те збудеться! Таке слово Владики Господа.
1 І було мені слово Господнє таке:
2 “Сину людський, ти живеш серед дому ворохобного, — вони мають очі, щоб бачити, та не бачать, мають вуха, щоб слухати, та не чують, бо вони дім ворохобний.
3 А ти, сину людський, пороби собі речі для мандрівки, і йди на вигнання вдень на їхніх очах, і підеш на вигнання з свого місця до іншого місця на їхніх очах, може, побачать вони, що вони дім ворохобности.
4 І повиносиш свої речі, як речі для мандрівки, удень на їхніх очах, а ти вийдеш увечорі на їхніх очах, як виходять вигнанці.
5 На їхніх очах пробий собі дірку в стіні, і повиносиш нею.
6 На їхніх очах на рамені повиносиш, винесеш потемки, закриєш обличчя своє, і не побачиш землі, бо Я поставив тебе знаком для Ізраїлевого дому”.
7 І зробив я так, як наказано мені: речі свої я повиносив удень, а ввечері пробив собі рукою дірку в стіні, потемки повиносив, — на рамені носив на їхніх очах.
8 А ранком було мені слово Господнє таке:
9 “Сину людський, чи ж не сказав до тебе дім Ізраїлів, дім ворохобности: Що ти робиш?
10 Скажи до них: Так сказав Господь Бог: Це пророцтво про начальника Єрусалиму та ввесь Ізраїлів дім, що в ньому вони.
11 Скажи: Я ваш знак. Як зробив Я, так буде зроблено їм, — підуть на вигнання в полон!
12 А той начальник, що серед них, на рамені буде нести потемки й вийде; у стіні проб’ють дірку , щоб вивести його; обличчя своє він закриє, щоб не бачити землі очима.
13 І розтягну на нього сітку Свою, і він буде схоплений в пастку Мою, і відведу його до Вавилону, до халдейського краю, та його він не побачить, і там помре.
14 А все, що навколо нього, його помічники та всі війська його, розпорошу на всі вітри, і витягну за ними меча…
15 І пізнають вони, що Я — Господь, коли розвію їх поміж народами та розпорошу їх по країнах!
16 А нечисленних з них людей збережу від меча, від голоду та від зарази, щоб вони оповідали про свої гидоти серед народів, куди поприходять. І вони пізнають, що Я — Господь!”
17 І було мені слово Господнє таке:
18 “Сину людський, їж свій хліб у дрижанні, а воду свою пий у тремтінні та в журбі.
19 І скажеш до народу цього Краю: Так говорить Господь Бог на мешканців Єрусалиму, на Ізраїлеву землю: Вони хліб свій в журбі будуть їсти, а воду свою будуть пити в остовпінні, бо спустошів їхній Край від своєї повні за насилля всіх, що мешкають у ньому.
20 І поруйнуються населені міста, а Край стане спустошенням, і пізнаєте ви, що Я — Господь!”
21 І було мені слово Господнє таке:
22 “Сину людський, що це в вас за приповістка така в Ізраїлевій землі: “Продовжаться дні, — і зникне всіляке видіння?”
23 Тому скажи їм: Так говорить Господь Бог: Припиню Я цю приповістку, і більше не будуть її приповісткувати в Ізраїлі, але говори їм: “Наблизилися оті дні й слово всякого видіння”.
24 Бо не буде вже жодного марного видіння та підлесливого чарування в Ізраїлевім домі.
25 Бо Я, Господь, буду говорити, а яке слово говоритиму, то буде воно здійснене, не відтягнеться вже, бо за ваших днів, доме ворохобности, буду говорити слово, і його виконаю, говорить Господь Бог”.
26 І було мені слово Господнє таке:
27 “Сину людський, ось говорить Ізраїлів дім: Те видіння, яке він бачить, воно про далекі дні, і про далекі часи він пророкує.
28 Тому їм скажи: Так говорить Господь Бог: Не відтягнуться вже всі слова Мої, — яке слово говоритиму, те буде виконане, говорить Господь Бог!”