1 Тоді Він сказав мені: Сину людський, з’їж усе, що бачиш, – з’їж цей сувій і йди та починай говорити до нащадків Ізраїля.
2 Я відкрив свій рот, і Він мене нагодував цим сувоєм,
3 приговорюючи до мене: Сину людський, нагодуй своє тіло, і наповни цим сувоєм, який Я тобі даю, свій шлунок. Коли я його їв, то він був у моїх устах солодкий, як мед.
4 Потім Він сказав мені: Сину людський, збирайся та йди до Ізраїлевого роду і передай їм Мої слова.
5 Адже ти посланий не до людей, мова яких невиразна, чи до недорікуватих, а до нащадків Ізраїля.
6 Не до тих багатьох чужомовних, зі складною мовою народів, слів яких ти не зрозумів би. Але якби навіть до таких Я тебе послав, то вони тебе вислухали б.
7 Проте рід Ізраїлів не захоче тебе слухати, тому що вони не бажають слухати Мене. Адже весь рід Ізраїлів твердолобий, із запеклим серцем.
8 Проте Я зробив тебе таким самим наполегливим, як вони уперті, а твоє чоло твердішим, ніж їхнє чоло, –
9 як діамант (алмаз ) твердіший за камінь, таким Я зробив твоє чоло. Не бійся їх і не лякайся їхньої присутності, хоч вони й бунтівний рід.
10 Далі Він сказав мені: Сину людський, усі Мої слова, які Я говоритиму тобі, прийми своїм серцем і уважно слухай своїми вухами.
11 Тож вирушай і йди до вигнанців, – до синів і дочок твого народу, говори з ними і, звертаючись до них, передай слова Владики Господа, – слухатимуть вони, чи не захочуть.
12 Після цього Дух мене підняв, і я почув за собою потужний гуркіт того, як підіймалась зі свого місця благословенна Господня слава.
13 Це був шум крил живих істот, простягнутих одне до одного, та гуркіт коліс біля них, – як рокотання потужного грому…
14 Отже, Дух мене підняв і забрав звідти. Я йшов, сповнений гіркоти й душевної розгубленості, хоч і відчував на собі могутню Господню руку.
15 І прийшов я до полонених, що жили в Тель-Авіві понад рікою Кевар. Там, разом з ними, заціплений від усього побаченого, я сидів сім днів.
Єзекіїль – вартовий Ізраїлевого дому
16 Як минуло сім днів, було до мене Господнє слово такого змісту:
17 Сину людський, Я поставив тебе вартовим Ізраїлевого дому, – тому, щойно почуєш слово з Моїх уст, ти маєш застерегти їх від Мого Імені.
18 Коли Я скажу нечестивому: Ти неодмінно помреш, – а ти його про це не попередиш, застерігаючи і вмовляючи беззаконника звернути зі своєї лихої дороги, аби він міг далі жити, – то той нечестивий помре за свій злочин, але відповідальність за його кров Я покладу на тебе.
19 Але якщо ти попереджував нечестивого, а він не залишив свого беззаконня і не зійшов зі своєї злочинної дороги, то він помре за своє беззаконня, а ти врятуєш свою душу.
20 Так само якщо праведник відступить від своєї дороги правди і чинитиме злочин, то Я покладу перед ним перешкоду, і він загине, але якщо ти не застерігав його відносно його гріха, то він помре за свій злочин, і всі його праведні вчинки, які він робив, не згадаються, проте відповідальність за його кров Я покладу на тебе.
21 Але якщо ти все ж застережеш праведника, аби праведник не грішив, і він, справді, перестане грішити, то він, безперечно, житиме, завдяки твоєму застереженню, і ти також врятуєш свою душу.
Друге видіння Господньої слави
22 І знову доторкнулась до мене Господня рука, і Він сказав мені: Встань, вийди на рівнину, і там Я розмовлятиму з тобою.
23 Я встав, вийшов на рівнину, і побачив: там стоїть Господня слава, – така сама слава, як я бачив над рікою Кевар, – і я впав долілиць.
24 Тоді зійшов на мене Дух, поставив мене на ноги і, звертаючись до мене, сказав мені: Йди й зачинись у своєму домі!
25 Оце, сину людський, до тебе застосують мотузки, зв’яжуть тебе ними, і ти більше не зможеш до них (людей ) виходити.
26 Я зроблю так, щоб твій язик прилип до піднебіння, – ти занімієш і перестанеш бути для них людиною, котра дорікає, адже вони – бунтівничий дім.
27 Але коли Я даватиму тобі доручення, то відкриватиму твої уста, і ти їм скажеш те, що говорить Владика Господь. Хто захоче слухати, нехай слухає, а хто відмовлятиметься, нехай не слухає, адже вони – бунтівничий рід.
1 І сказав Він до мене: “Сину людський, з’їж, що знайдеш! З’їж цього звоя, і йди, говори до Ізраїлевого дому!”
2 І відкрив я свої уста, і Він дав мені з’їсти цього звоя.
3 І сказав Він до мене: “Сину людський, нагодуй свого живота, і наповни своє нутро тим звоєм, що даю Я тобі!” І я з’їв. І був він в устах моїх солодкий, як мед.
Єзекіїль — вартовий Ізраїлевого дому
4 І сказав Він до мене: “Сину людський, іди, ввійди до Ізраїлевого дому, і говори до них Моїми словами.
5 Бо ти посланий не до народу чужої мови та тяжкого язика, але до Ізраїлевого дому,
6 не до численних народів чужої мови та тяжкого язика, що ти не розумієш їхніх слів. Та коли б і до них послав тебе, вони будуть слухати тебе!
7 Але Ізраїлів дім не захоче слухатися тебе, бо вони не хочуть слухатися Мене, бо ввесь Ізраїлів дім — твердолобі та жорстокосерді вони!
8 Ось Я зробив твоє обличчя твердим проти їхнього обличчя, і чоло твоє твердим проти лоба їхнього.
9 Як той діямант, твердішим від скелі, зробив Я чоло твоє, — не бійся їх, і не лякайся перед ними, бо вони дім ворохобности!”
10 І сказав Він до мене: “Сину людський, усі Мої слова, які говорю Я до тебе, візьми в своє серце та слухай вухами своїми.
11 І йди, піди до вигнанців, до синів твого народу, і будеш говорити до них, і скажеш їм: Так говорить Господь Бог, — а вони чи послухаються, чи занехають”.
12 І підійняв мене Дух, і я почув за собою гуркіт громового голосу: “Благословенна слава Господня!” із свого місця,
13 і шум крил живих істот, що дотикались одне об одне, і цокіт коліс рівночасно з ними, і гуркіт громового голосу!..
14 І Дух підійняв мене, і взяв мене, і йшов я огірчений в лютості духа свого, а Господня рука була надо мною сильна!
15 І прийшов я до вигнанців в Тел-Авіві, що сидять при річці Кевар, і там, де вони сидять, сидів і я там серед них сім день остовпілий.
16 І сталося в кінці семи день, і було слово Господнє до мене таке:
17 “Сину людський, Я настановив тебе вартовим для Ізраїлевого дому, — і як почуєш ти слово з уст Моїх, то остережи їх від Мене.
18 Коли Я скажу безбожному: “Конче помреш”, а ти не остережеш його й не будеш говорити, щоб остерегти несправедливого від його несправедливої дороги, щоб він жив, то цей безбожний помре за свою провину, а його кров Я зажадаю з твоєї руки!
19 Але ти, коли остережеш несправедливого, а він не вернеться від своєї несправедливости та від своєї несправедливої дороги, він помре за свою провину, а ти душу свою врятував.
20 А коли праведний відвернеться від своєї справедливости та зробить кривду, то я покладу спотикання перед ним, — і він помре, бо ти не остеріг його. Він за гріх свій помре, і не згадаються його праведні вчинки, які він робив, і кров його з твоєї руки Я буду жадати!
21 А ти, коли остережеш справедливого, щоб справедливий не грішив, і він не згрішив, то жити — буде він жити, бо був остережений, а ти душу свою врятував”.
Друге видіння слави Господньої
22 І була там надо мною Господня рука, і сказав Він до мене: “Устань, вийди до долини, і там Я буду говорити з тобою”.
23 І встав я, і вийшов до долини, аж ось там стояла слава Господня, як та слава, яку я бачив над річкою Кевар. І впав я на обличчя своє…
24 Та ввійшов у мене Дух, і звів мене на ноги мої. І Він говорив зо мною й сказав мені: “Увійди, замкнися в середині свого дому!
25 А ти, сину людський, — ось дадуть на тебе шнури, і зв’яжуть тебе ними, і ти не вийдеш з‑поміж них!
26 А язик твій приліплю до твого піднебіння, і ти занімієш, і не будеш їм більш докоряти, бо вони — дім ворохобний.
27 А коли Я говоритиму з тобою, то відкрию твої уста, і ти скажеш до них: “Так говорить Господь Бог”. Хто хоче слухати — нехай слухає, а хто хоче занехати — нехай занехає, бо вони дім ворохобний!