Шість виконавців Божого вироку
1 Після цього дуже голосно Він заволав, щоб я почув, говорячи: Наближаються до міста виконавці вироку зі знаряддями покарання в своїх руках!
2 І ось вийшло з Горішньої Брами, з боку півночі, шестеро чоловіків, і в руках кожного з них було знаряддя знищення. Серед них вирізнявся один, одягнутий в лляні шати, зі спеціальним приладом писаря на поясі. Вони вийшли і стали неподалік мідного жертовника.
3 І ось слава Ізраїлевого Бога піднялася від херувима, на якому вона перебувала, в бік порогу Храму. І Господь покликав чоловіка, одягнутого в лляні шати, з приладом для писання на своєму поясі.
4 І сказав йому Господь: Пройди посеред міста, тобто посеред Єрусалима, і зроби знак на чолах людей, котрі страждають та сумують з приводу всіх гидот, що діються у ньому.
5 А іншим сказав так, щоб і я почув: Йдіть за ним у місто і вбивайте, не жаліючи нікого і не виявляючи милосердя!
6 Вбивайте й знищуйте навіть людей похилого віку, юнаків і дівчат, дітей і жінок, але не наближайтеся до жодного з тих людей, які мають на собі знак! І розпочинайте від Мого Святилища. Тож вони розпочали від людей похилого віку, котрі були при Храмі.
7 Потім Він сказав до них: Оскверніть Храм і наповніть його подвір’я вбитими. Отже, вирушайте! Вони пішли і почали губити місто.
8 Так сталося, що поки вони знищували, я залишався один, тому впав долілиць і закричав, волаючи: О, Владико Господи! Невже Ти вигубиш увесь залишок Ізраїлю, виливаючи Свій гнів на Єрусалим?
9 А Він мені сказав: Провина Ізраїлевого роду та Юди справді велика, дуже велика, – країна сповнилася крові, місто переповнене беззаконням, адже вони кажуть: Господь залишив край, Господь не бачить!
10 Через те Я не змилуюсь, і Я не виявлю пощади. Я покладу їхні вчинки на їхню ж голову!
11 В цей час той, хто був одягнутий у лляні шати, і в якого на поясі був прилад писаря, відзвітував, кажучи: Я зробив так, як Ти мені наказав.
Шість карателів нищать Єрусалим
1 І кликнув Він в уші мої сильним голосом, кажучи: “Наблизьте карателів міста, і кожен нехай має в своїй руці свої нищівні знаряддя”.
2 І ось прийшли шість чоловік з дороги горішньої брами, що звернена на північ, і кожен мав у своїй руці свої знаряддя розбивання, а серед них один чоловік був одягнений в льняне, а писарський каламар був при стегнах його. І вони прийшли, і стали при мідяному жертівнику.
3 А слава Ізраїлевого Бога піднялася з‑над Херувима, що була над ним, до порога дому. І закликав Він чоловіка, одягненого в льняне, що писарський каламар був при стегнах його.
4 І сказав Господь до нього: “Перейди серединою міста, серединою Єрусалиму, і зроби знака на чолах людей, що зідхають та стогнуть над усіма тими гидотами, що робляться в його середині”.
5 А до інших Він сказав при мені: “Ходіть за ним у місті, і вбивайте; нехай ваше око не має милосердя, і ви не змилуйтеся!
6 Старого, юнака, і дівчину, і дітей та жінок позабивайте дощенту, а до кожної людини, що на ній цей знак, не підійдете; а зачнете від Моєї святині”… І зачали вони від тих старих людей, що були перед домом.
7 І сказав Він до них: “Занечистіть цей дім, і наповніть подвір’я трупами, і вийдіть!” І вони повиходили, і вбивали в місті.
8 І сталося, коли вони вбивали, то я позостався, і впав на своє обличчя, і кликав та казав: “О Господи, Боже, чи Ти вигубиш увесь останок Ізраїлів, виливаючи гнів Свій на Єрусалим?”
9 І сказав Він до мене: “Провина дому Ізраїля й Юди дуже‑дуже велика, і земля наповнена душогубствами, а місто повне кривди. Бо вони кажуть: Господь покинув цей Край, і Господь не бачить…
10 І також Я, — не змилосердиться око Моє, і не змилуюсь Я, їхню дорогу Я дам на їхню голову!”
11 І ось чоловік, одягнений в льняне, що каламар був при стегнах його, приніс відповідь, кажучи: “Я зробив, як мені наказав Ти!”