Гріхопадіння людини
1 Змій був найхитрішим з усіх польових звірів, яких створив Господь Бог. Він промовив до жінки: Чи справді Бог звелів: Не їжте з жодного дерева саду?
2 Жінка відповіла змієві: Плоди з дерев саду ми можемо їсти,
3 і лише плоди дерева, що посеред саду, – Бог сказав: Не їжте з нього, і не доторкайтеся до нього, а то помрете.
4 І сказав змій жінці: Ні! Ви не помрете!
5 Адже знає Бог, що того дня, коли скуштуєте з нього, відкриються ваші очі, і станете ви, як Бог, одержавши пізнання добра і зла.
6 Побачила жінка, що дерево придатне для їжі й на вигляд воно приємне, оскільки було бажання одержати знання. Тож вона взяла плід, з’їла його і дала також своєму чоловікові, що був із нею, і він з’їв.
7 І відкрилися їм обом очі, й зрозуміли вони, що були нагі, тож вони зшили листя смоківниці й поробили собі пояси.
8 Почувши голос Господа Бога, Який ходив у саду в час денної прохолоди, Адам і його жінка сховалися від Господа Бога серед дерев раю.
9 Тоді покликав Господь Бог Адама, і запитав його: Де ти?
10 Той відповів Йому: Я почув Твій голос у саду, – і злякався, бо я нагий, тому й сховався.
11 Промовив до нього Бог : Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти з того дерева, з якого Я наказав тобі не їсти?
12 Адам відповів: Жінка, яку Ти дав, щоби була зі мною, це вона мені дала з дерева, і я їв.
13 Тоді запитав Бог жінку: Що ж ти наробила? А жінка відповіла: Змій мене обманув, і я їла.
14 Тож сказав Господь Бог змієві: За те, що ти таке вчинив, проклятий ти з-поміж усіх тварин і з-поміж усіх диких звірів. На череві своєму ти повзатимеш, і землю їстимеш по всі дні свого життя.
15 Я покладу ворожнечу між тобою й жінкою, між твоїм насінням і її насінням. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту.
16 А жінці сказав: Вельми помножу твої болі й твої муки під час народження дітей. До твого чоловіка відчуватимеш потяг, а він над тобою пануватиме.
17 Адамові Бог сказав: Оскільки ти послухав голосу своєї жінки і з’їв з дерева, з якого Я наказав тобі не їсти, – проклята через тебе земля! В тяжкій праці харчуватимешся з неї в усі дні свого життя.
18 Тернину й будяки родитиме тобі, і будеш їсти польову траву.
19 У поті свого чола їстимеш свій хліб, доки не повернешся в землю, звідки ти був узятий. Бо ти – порох, і до пороху вернешся.
20 Адам дав своїй жінці ім’я Єва, бо вона стала матір’ю всіх людей.
21 А Господь Бог зробив Адамові та його жінці одяг зі шкур – і зодягнув їх.
22 Тоді сказав Господь Бог: Оце став чоловік немов один з Нас, знаючи добро й зло. Тож тепер, аби лишень він не простягнув своєї руки і не взяв ще й з дерева життя, не спожив, і не став жити вічно.
23 Тому вислав його Господь Бог з Едемського саду, щоб обробляти землю, з якої він був узятий.
24 Тож вигнав Бог людину і поставив на сході Едемського саду херувимів та полум’яного меча, що обертався у всі сторони, аби стерегти дорогу до дерева життя.
Прабатьківський гріх
1 Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: “Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?”
2 І відповіла жінка змієві: “З плодів дерева раю ми можемо їсти,
3 але з плодів дерева, що в середині раю, — Бог сказав: “Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, — щоб вам не померти”.
4 І сказав змій до жінки: “Умерти — не вмрете!
5 Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючі добро й зло”.
6 І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з’їла, і разом дала теж чоловікові своєму, — і він з’їв.
7 І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі.
Божий присуд і обітниця Спасителя
8 І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю.
9 І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: “Де ти?”
10 А той відповів: “Почув я Твій голос у раю — і злякався, бо нагий я, — і сховався”.
11 І промовив Господь : “Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?”
12 А Адам відказав: “Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була , вона подала мені з того дерева, — і я їв”.
13 Тоді Господь Бог промовив до жінки: “Що це ти наробила?” А жінка сказала: “Змій спокусив мене, — і я їла”.
14 І до змія сказав Господь Бог: “За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свого життя.
15 І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту”.
16 До жінки промовив: “Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, — а він буде панувати над тобою”.
17 І до Адама сказав Він: “За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: “Від нього не їж”, — проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свого життя.
18 Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову.
19 У поті свого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, — і до пороху вернешся”.
Вигнання з еденського раю
20 І назвав Адам ім’я своїй жінці: Єва , бо вона була мати всього живого.
21 І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну — і зодягнув їх.
22 І сказав Господь Бог: “Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з’їв, — і не жив повік‑віку”.
23 І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був.
24 І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум’яного , який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.