1 Рахиль, побачивши, що не народила дитини Якову, почала заздрити своїй сестрі, й сказала Якову: Дай мені дітей! Якщо ж ні, я помру!
2 Обурився Яків на Рахиль і сказав: Хіба ж я можу бути замість Бога, Який позбавив тебе плоду лона?
3 Вона сказала: Ось моя рабиня Білга. Ввійди до неї, і нехай вона народить на мої коліна, тож матиму і я дитину від неї.
4 І дала свою рабиню Білгу йому за дружину. І ввійшов до неї Яків.
5 Білга завагітніла й народила Якову сина.
6 Рахиль сказала: Бог розсудив на мою користь, почув мій голос і дав мені сина. Тому й дала йому ім’я Дан.
7 Завагітніла рабиня Рахилі знову, і народила Білга другого сина Якову.
8 Тоді Рахиль сказала: Підняв Він мене, бо я змагалася з моєю сестрою і перемогла. Тож назвала його Нефталимом.
9 Побачила Лія, що перестала народжувати, тому й вона дала свою рабиню Зілпу Якову за дружину.
10 Зілпа, Ліїна рабиня, також народила Якову сина.
11 Тож Лія вигукнула: Яке щастя! Вона дала йому ім’я Ґад.
12 Незабаром Ліїна рабиня Зілпа народила Якову другого сина.
13 Лія сказала: Я щаслива, бо жінки називатимуть мене блаженною. Тому назвала його Асиром.
14 Якось під час жнив пшениці Рувим вийшов і знайшов у полі мандраґорові яблука; він дав їх своїй матері Лії. Рахиль сказала Лії: Дай мені мандраґорів твого сина.
15 А та відповіла: Хіба тобі мало того, що ти забрала мого чоловіка? Невже і мандраґорові яблука мого сина забереш? Рахиль же відповіла: Гаразд, нехай за мандраґорові яблука твого сина цієї ночі чоловік спить з тобою.
16 Коли Яків увечері прийшов з поля, Лія вийшла йому назустріч і сказала: Сьогодні заходь до мене, тому що я найняла тебе за мандраґорові яблука мого сина. Тому тієї ночі Яків спав з нею.
17 Вислухав Бог Лію, вона завагітніла й народила Якову п’ятого сина.
18 Після цього Лія сказала: Бог винагородив мене за те, що я дала мою рабиню своєму чоловікові. І дала йому ім’я Іссахар.
19 Знову Лія завагітніла і народила Якову шостого сина.
20 Лія сказала: Отримала я від Бога чудовий дар. На цей раз мій чоловік цінитиме мене, адже я народила йому шістьох синів. Тож вона назвала його Завулоном.
21 Після цього Лія народила ще дочку і дала їй ім’я Діна.
22 Згадав Бог і про Рахиль, вислухав її і відкрив її лоно.
23 Завагітнівши, вона народила сина й сказала: Бог зняв з мене ганьбу.
24 Дала вона синові ім’я Йосиф, кажучи: Нехай дасть мені Бог ще й іншого сина.
Домовленість Якова з Лаваном
25 Коли народила Рахиль Йосифа, Яків сказав Лаванові: Відпусти мене, аби я пішов на батьківщину до свого краю.
26 Віддай моїх дружин і дітей, задля яких я на тебе працював, щоб я відійшов. Адже ти знаєш ту нелегку працю, яку я виконував у тебе.
27 Лаван же відповів йому: Якщо я знайшов у твоїх очах ласку, дозволь мені сказати . Оскільки я зауважив, що через тебе Господь поблагословив мене,
28 скажи мені, скільки тобі платити, – промовив він, – і я дам.
29 Яків відповів йому: Ти знаєш, як я для тебе працював і як намножилась твоя худоба зі мною.
30 Адже те мале, що було в тебе до мого приходу , стало численним. Поблагословив тебе Господь з моїм прибуттям. А тепер скажи , коли я подбаю за власний дім?
31 А Лаван запитав: Що я мав би тобі дати? – Не давай мені нічого, – відповів йому Яків, – я згоден повернутися, пасти і стерегти твоїх овець, якщо зробиш мені те, що я скажу.
32 Сьогодні я обійду всю твою отару і вилучу звідти кожну чорну, крапчасту та строкату вівцю і кожну темну овечку з-поміж овець, а також кожну строкату і крапчасту тварину між козами. Оце й буде моя платня.
33 Завтра і в наступні часи свідчитиме про мене перед тобою моя справедливість, коли ти прийдеш, аби пересвідчитись щодо моєї платні, – вона буде перед тобою; все, що не крапчасте й не строкате серед кіз та не темне серед овець, якщо таке знайдеться, те мною вкрадене.
34 На те Лаван відповів: Нехай буде за твоїм словом.
35 І відокремив він того дня крапчастих та строкатих козлів, і всіх крапчастих та рябих кіз, – все, що мало в собі біле. Все, що не було рябе і чорне серед овець – все передав у руки своїх синів.
36 І розділив їх з Яковом на відстань у три дні ходи. Тож Яків продовжував пасти ту отару Лавана, яка залишилася.
37 Яків зрізав зелені палиці з тополі, з мигдалевого дерева і з платана; зняв з них кору так, щоб утворились на них білі пасма підлуб’я.
38 Тоді поклав ці смугасті палиці у корита-пійла для води; коли вівці приходили пити, то під час водопою перед смугастими палицями вони парувалися.
39 Тож парування при смугастих галузках сприяло народжуванню рябих, строкатих та крапчастих ягнят.
40 Таких ягнят Яків відділяв до своєї отари , а перед стадом Лавана продовжував ставити все строкате і чорне. Свою отару він не змішував з отарою Лавана.
41 Щоразу, коли злучалися між собою сильні вівці, Яків клав строкаті палиці в коритах перед вівцями, аби вони злучались перед цими палицями.
42 Коли ж злучались вівці слабкі, то смугастих палиць вже не клав. Таким чином у Лавана були слабкі вівці, а в Якова – сильні.
43 Отже, надзвичайно розбагатів цей чоловік. Було в нього багато отар, служниць і рабів, верблюдів і ослів.
1 І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: “Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!”
2 І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: “Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?”
3 І сказала вона: “Ось невільниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей”.
4 І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків.
5 І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.
6 І сказала Рахіль: “Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина”. Тому назвала ймення йому: Дан .
7 І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.
8 І сказала Рахіль: “Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, — і перемогла”. І назвала ймення йому: Нефталим .
9 І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала її Якову за жінку.
10 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, Якову сина.
11 І сказала Лія: “Прийшло щастя”, і назвала ймення йому: Ґад .
12 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.
13 І промовила Лія: “То на блаженство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну”. І назвала ймення йому: Асир .
14 І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: “Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!”
15 А та відказала їй: “Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого?” І сказала Рахіль: “Тому‑то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!”
16 І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: “Увійдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого”. І лежав він із нею ночі тієї.
17 І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п’ятого сина.
18 І промовила Лія: “Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові”. І назвала ймення йому: Іссахар .
19 І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.
20 І промовила Лія: “Обдарував мене Бог добрим подарунком, — цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів”. І назвала ймення йому: Завулон .
21 А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.
22 І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.
23 І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: “Бог забрав мою ганьбу!”
24 І назвала ймення йому: Йосип , кажучи: “Додасть Господь мені іншого сина!”
Заплата Якову за службу в Лавана
25 І сталося, коли Рахіль породила Йосипа, то сказав Яків до Лавана: “Відпусти мене, і нехай я піду до свого місця й до Краю свого.
26 Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі”.
27 І промовив до нього Лаван: “Коли я знайшов милість в очах твоїх , побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе”.
28 І далі казав: “Признач собі заплату від мене, — і я дам”.
29 А той відказав: “Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.
30 Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відколи нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?”
31 І сказав Лаван : “Що ж я тобі дам?” А Яків промовив: “Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.
32 Я сьогодні перейду через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й переполасу, і кожну овечку чорну — з‑поміж овець, і переполасе й крапчасте з‑поміж кіз, — і це буде заплата мені.
33 І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли прийдеш глянути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з‑поміж кіз і не чорне з‑поміж овець, — крадене воно в мене”.
34 А Лаван відказав: “Так, — нехай буде за словом твоїм!”
35 І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.
36 І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.
37 І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.
38 І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як приходили пити.
39 І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.
40 І відділяв Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.
41 І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.
42 А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше — Якову.
43 І дуже‑дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.