Втеча Якова від Лавана
1 Якось Яків почув розмову Лаванових синів, які говорили: Яків забрав усе, що належало нашому батькові, й з того, що належало нашому батькові, він настільки розбагатів.
2 І зауважив Яків, що Лаванове обличчя стосовно нього стало не таким, як було учора чи три дні тому.
3 Тоді Господь сказав Якову: Повертайся в край своїх батьків і до свого роду, – Я буду з тобою.
4 Тож послав Яків і покликав Лію та Рахиль на рівнину, де були його отари,
5 і сказав їм: Я бачу з обличчя вашого батька, що він не такий до мене, як був учора чи три дні тому. Та Бог мого батька був зі мною.
6 Ви знаєте, що я з усіх своїх сил працював на вашого батька.
7 А батько ваш ошукував мене й міняв мою платню десять разів, але Бог не дозволив йому заподіяти мені зло.
8 Коли він скаже: Крапчасті будуть твоєю платнею, то народжуються всі вівці крапчастими; якщо скаже: Смугасті будуть твоєю платнею, – то всі вівці народжуються смугастими.
9 Таким чином Бог забрав усю худобу від вашого батька й дав мені.
10 Одного разу, коли в отарі парувалися, то я підняв свої очі й побачив уві сні, як козли рябі, смугасті та крапчасті стрибали на кіз.
11 І звернувся до мене тоді Божий ангел уві сні: Якове! Я відповів: Ось я!
12 А він сказав: Підведи свій погляд та подивися: усі козли, що скачуть на кіз, рябі, смугасті та крапчасті. Бо Я бачу усе, що тобі чинить Лаван.
13 Я – Бог Бетеля, де ти поставив і помазав стовпа й дав Мені обітницю в молитві. Отже, тепер вставай і виходь з цього краю і повертайся в землю свого народження.
14 У відповідь Рахиль і Лія сказали йому: Хіба ми ще маємо частку або якусь спадщину в нашому батьківському домі?
15 Чи не за чужинок він почав нас вважати? Адже він продав нас і з’їв, мов страву, наші гроші.
16 Тож усе багатство, яке Бог відібрав у нашого батька, належить нам і нашим дітям. Тому роби тепер так, як сказав тобі Бог.
17 Піднявшись, Яків посадив своїх дітей та своїх дружин на верблюдів,
18 зібрав усю свою худобу і все своє майно, яке придбав, свою власну худобу, яку він набув у Падан-Арамі, – усе, що належало йому, – щоб вирушити в ханаанську землю до свого батька Ісаака.
19 Якось, коли Лаван відійшов стригти своїх овець, Рахиль вкрала домашніх божків свого батька.
20 Яків же потайки від Лавана-арамійця, не повідомивши йому, що відходить назавжди ,
21 утік з усім, що було в нього; він зібрався, перейшов ріку і попрямував до гори Гілеад.
22 Лише на третій день Лаванові повідомили, що Яків утік.
23 Узявши з собою своїх братів, він переслідував Якова сім днів і наздогнав його на горі Гілеад.
24 Але вночі Бог прийшов до Лавана-арамійця уві сні і сказав йому: Дивись, не говори Якову ні доброго, ні поганого.
25 Отже, наздогнав Лаван Якова. Яків поставив свій намет на горі. Лаван також зі своїми братами розташувався на горі Гілеад.
26 Лаван промовив до Якова: Чому ти так учинив? Чому ти обманув мене і забрав моїх дочок, мов полонених мечем?
27 Чому ти втік таємно, обманувши мене? Я відпровадив би тебе з радістю і співом, тимпанами й гуслами.
28 Ти навіть не дав мені можливості поцілувати моїх онуків і дочок. Як же нерозумно ти учинив!
29 У моїх руках сила, і я міг би накоїти вам лиха, та Бог вашого батька вчора вночі сказав мені: Дивись, не говори Якову ні доброго, ні поганого.
30 Тож тепер іди, оскільки палко захотів повернутися до дому свого батька. Але чому ти викрав моїх божків?
31 У відповідь Яків сказав Лаванові: Бо я боявся, щоби ти не відібрав у мене своїх дочок.
32 Подивись у присутності наших родичів, що є твого в мене, і забирай собі. У кого ж знайдеш своїх божків, той не житиме. Та не знав Яків, що то Рахиль їх викрала.
33 Лаван увійшов до намету Якова, а також до намету Лії, і до намету обох рабинь, але не знайшов. Вийшовши з Ліїного намету, пішов до намету Рахилі.
34 Рахиль же взяла тих божків, поклала їх під верблюже сідло і сіла на них. Тож, обшукавши весь намет, Лаван не знайшов нічого.
35 Вона сказала своєму батькові: Хай не гнівається на мене мій володар за те, що не можу встати перед тобою, оскільки в мене якраз звичайне жіноче. Тож він, обшукавши все, так і не знайшов своїх божків.
36 Лють охопила Якова, і він почав сваритися з Лаваном. Відповідаючи на звинувачення Лавана, він сказав: У чому моя провина і який мій гріх, що ти за мною гнався?
37 Ти обшукав усі мої речі. Що при цьому ти знайшов з усіх речей свого дому? Поклади тут, перед нашими родичами, – і нехай вони розсудять нас обох!
38 Я вже двадцять років з тобою. У твоїх овець і кіз не було викиднів; овець із твоєї отари я не їв;
39 розшарпаного звіром я тобі не приносив, а сам ніс ту втрату. Ти від мене домагався навіть того, що було вкрадене вдень і що було вкрадене вночі.
40 Скільки разів так бувало, що вдень мене палила спека, а вночі докучав холод, так що я не міг заснути.
41 Так двадцять років я провів у твоєму домі! Я чотирнадцять років працював на тебе за двох твоїх дочок і шість років – за твоїх овець; ти ж десять разів змінював мою платню.
42 Якби не був зі мною Бог мого батька Авраама і страх Ісаака, то нині ти відіслав би мене ні з чим. Але Бог бачив моє приниження і важку працю моїх рук, – тому й докорив тобі вчора.
Заповіт Лавана із Яковом
43 Відповідаючи, Лаван сказав Якову: Дочки – мої дочки, діти – мої діти, отари – мої отари, та й все, що ти бачиш, належить мені та моїм дочкам. Що сьогодні я можу заподіяти їм чи їхнім дітям, яких вони народили?
44 Тому давай тепер укладемо Заповіт – я і ти; і нехай він залишиться свідком між мною і тобою.
45 Взявши камінь, Яків поставив його як пам’ятник.
46 А своїм родичам Яків сказав: Назбирайте каміння. Тож назбирали вони каміння і насипали горбок ; і там на цьому межовому копці вони пообідали.
47 Лаван назвав його Єґар-Сагадута, тобто Копець Свідчення . Яків же назвав його Ґалеед.
48 Тож Лаван сказав: Цей копець нині є свідком між мною і тобою. Тому й дано йому назву: Ґалеед,
49 а також Міцпа, мовляв: Хай Бог буде на сторожі між мною і тобою, коли ми розійдемося один з одним.
50 Якщо скривдиш моїх дочок, або візьмеш інших дружин, крім моїх дочок, пам’ятай; хоч немає між нами нікого, але Бог – свідок між мною і тобою.
51 Продовжуючи, Лаван говорив до Якова: Цей межовий знак і стовп стоять між мною і тобою.
52 Свідок – цей копець, і свідок – цей стовп, що я не перейду за межі цього пагорбу до тебе, як і ти не перейдеш до мене за межі цього пагорбу і цього стовпа, щоб заподіяти якесь зло.
53 Бог Авраама і Бог Нахора, Бог батьків їхніх, буде нам суддею. І поклявся Яків страхом свого батька Ісаака.
54 Після цього Яків на горі приніс жертву і запросив своїх родичів розділити з ним їжу. Вони попоїли і там же на горі заночували.
Яків вертається на батьківщину
1 І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: “Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь…”
2 І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото — він тепер інший до нього, як був учора, позавчора.
3 І промовив Господь до Якова: “Вернися до краю батьків своїх, і до місця твого народження. А Я буду з тобою”.
4 І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї,
5 та й промовив до них: “Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною.
6 А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому батькові.
7 І батько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле.
8 Коли він говорив був отак: “Крапчасте буде заплата твоя”, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: “Пасасте буде заплата твоя”, то й котяться всі овечки та кози пасасті.
9 І відняв Бог худобу вашого батька, та й дав мені.
10 І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі.
11 І сказав мені Ангол у сні: “Якове!” А я відказав: “Ось я!”
12 Він промовив: “Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, — пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.
13 Я Бог Бет‑Елу, що ти намастив був там пам’ятника, і Мені склав там обітницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого народження”.
14 І відповіли Рахіль та Лія, та й сказали йому: “Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька?
15 Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді пожер наше срібло.
16 Бо ж усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, — воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі”.
17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.
18 І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської.
19 А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.
20 І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.
21 І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.
Погодження з Лаваном
22 А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.
23 І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській.
24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: “Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого”.
25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській.
26 І промовив Лаван до Якова: “Що ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!
27 Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.
28 І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!
29 Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: “Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого”.
30 А тепер справді підеш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але нащо ти покрав моїх богів?”
31 А Яків відповів і сказав до Лавана: “Тому, що боявся, бо я думав: Аби‑но він не забрав від мене своїх дочок!
32 При кому ж ти знайдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що твого в мене, і візьми собі”. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.
33 І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.
34 А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, — і нічого не знайшов.
35 А вона сказала до батька свого: “Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче”. І перешукав він, — та божків не знайшов.
36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: “Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,
37 що ти обмацав усі мої речі? Що ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, — і нехай вони розсудять поміж нами двома.
38 Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.
39 Розшарпаного диким звірем я не приносив до тебе, — я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що було вкрадене вдень, і що було вкрадене вночі.
40 Бувало, що вдень з’їдала мене спекота, а вночі паморозь, а мій сон мандрував від моїх очей.
41 Таке мені двадцять літ у твоїм домі… Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!
42 Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні!.. Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, — і виказав це вчора вночі”.
43 І відповів Лаван, і сказав до Якова: “Дочки — дочки мої, а діти — мої діти, а отара — моя отара, і все, що ти бачиш, — то моє. А дочкам моїм, що зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?
44 А тепер ходи, — я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою”.
45 І взяв Яків каменя, і поставив його за пам’ятника.
46 І сказав Яків браттям своїм: “Назбирайте каміння”. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі.
47 І назвав її Лаван: Еґар‑Сагадута , а Яків її назвав: Ґал‑Ед .
48 І промовив Лаван: “Ця могила — свідок між мною й між тобою сьогодні”, тому‑то й названо ймення її: Ґал‑Ед
49 і Міцпа , бо сказав: “Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від одного.
50 Коли ти будеш кривдити дочок моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не людина з нами, а дивися — Бог свідок між мною й між тобою!”
51 А Яків сказав до Лавана: “Ось ця могила, й ось той пам’ятник, якого поставив я між собою й між тобою.
52 Свідок ця могила, і свідок цей пам’ятник, що я не перейду цієї могили до тебе, і ти не перейдеш до мене цієї могили та цього пам’ятника на зле.
53 Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька”. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.
54 І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб, і ночували на горі.