Повернення Якова до Бетелю
1 Тоді Бог промовив до Якова: Встань і йди до місцевості Бетель; оселися там і побудуй жертовника Богові, Який з’явився тобі, коли ти втікав від свого брата Ісава.
2 Тож сказав Яків своїм домашнім, усім що жили з ним: Викиньте чужих богів, які є у вас, очистіться і змініть ваш одяг.
3 А тепер вставайте й підемо до Бетеля. Там я споруджу жертовник Богові, Який мені відповів у день моєї скрути і був зі мною в дорозі, якою я йшов.
4 Тож віддали Якову всіх чужих богів, які були в них, а також сережки, що в їхніх вухах. І закопав усе це Яків під модриною, що біля Сихема.
5 Вони вирушили, а страх від Бога охопив навколишні міста, через що й не переслідували синів Якова.
6 Отже , Яків з усім народом, який був з ним, прибули до Луза, що в ханаанській землі, тобто в Бетель.
7 Яків збудував там жертовник і назвав місцевість Ел-Бетель, тому що, коли він утікав від свого брата, саме там йому з’явився Бог.
8 Там померла Девора, годувальниця Ревеки, і була похована нижче Бетеля, під дубом. Назвав його Яків Дубом Плачу.
9 Бог знову з’явився Якову, коли він повернувся в Падан-Арама, і поблагословив його.
10 І сказав йому Бог: Твоє ім’я – Яків, але не будуть тебе називати Яковом, бо надалі твоє ім’я буде Ізраїль. Тож дав йому ім’я Ізраїль.
11 Після цього Бог сказав йому: Я – Бог Всемогутній! Зростай чисельністю і розмножуйся; цілі народи і громади народів походитимуть від тебе. Навіть царі вийдуть з твоїх нащадків.
12 Адже землю, яку Я колись віддав Авраамові й Ісаакові, даю тобі. Так само Я дам цю землю і твоїм нащадкам після тебе.
13 З того місця, де з ним відбувалась ця розмова, Бог піднявся від Якова вгору.
14 Саме на тому місці, де Бог розмовляв з Яковом, він поставив кам’яний стовп і вилив на нього вино та олію, як жертву.
15 Ось чому назвав Яків місце, де Бог розмовляв з ним, Бетель.
Смерть та поховання Рахилі
16 Вони вирушили з Бетеля, і, коли ще залишалося пройти деяку відстань до Ефрати, почала народжувати Рахиль. Її роди були вельми тяжкі.
17 Під час цих тяжких родів повитуха сказала їй: Кріпися, бо й цей також у тебе син.
18 Так сталося, коли залишало її життя, оскільки вона вмирала, то дала йому ім’я: Беноні. Батько ж назвав його Веніяміном.
19 Отже , Рахиль померла. Її поховали по дорозі до Ефрати, тобто до Вифлеєму.
20 І поставив Яків стовп на її могилі. Це надмогильний пам’ятник Рахилі, який існує до сьогодні.
21 Ізраїль вирушив далі й поставив свій намет за Міґдал-Едером.
22 Коли поселився Ізраїль у тій землі, увійшов Рувим до Білги, наложниці свого батька. І довідався про це Ізраїль. Було ж на той час у Якова вже дванадцять синів.
Дванадцять синів Якова
23 Сини Лії: Рувим, первенець Якова, а також Симеон, Левій, Юда, Іссахар і Завулон.
24 Сини Рахилі: Йосиф і Веніямін.
25 Сини Рахилиної рабині Білги: Дан і Нефталим.
26 Сини Ліїної невільниці Зілпи: Ґад і Асир. Це усі сини Якова, які народилися в нього в Падан-Арамі.
Смерть та поховання Якова
27 Тож прийшов Яків до свого батька Ісаака, до Мамре, в Кір’ят-Арбу, тобто в Хеврон, де мешкали Авраам та Ісаак.
28 Було ж віку Ісаака сто вісімдесят років.
29 Він упокоївся, помер і приєднався до свого роду в похилому віці, в повноті днів. Поховали Ісаака його сини Ісав та Яків.
Переселення Якова до Бет‑Елу
1 І сказав Бог до Якова: “Уставай, вийди до Бет-Елу, і там осядься, і зроби там жертівника Богові, що явився тобі, як ти втікав був перед Ісавом, братом своїм”.
2 І сказав Яків до дому свого, до всіх, хто був із ним: “Усуньте чужинних богів, які є серед вас, і очистьтеся, і змініть свою одіж.
3 І встаньмо, і підім до Бет‑Елу, і зроблю я там жертівника Богові, що відповів мені в день мого утиску , і був зо мною в дорозі, якою ходив я”.
4 І вони віддали Якову всіх чужинних богів, що були в їх руках, і сережки, що в їхніх ушах, а Яків сховав їх під дубом, що перед Сихемом.
5 І вирушили вони. І великий жах обгорнув ті міста, що навколо них, і вони не гналися за синами Якова.
6 І прибув Яків до Лузу, що в землі ханаанській, цебто до Бет-Елу, він і ввесь народ, що був з ним.
7 І збудував він там жертівника, та й назвав те місце: Ел Бет-Ел , бо там явився йому Бог , коли він утікав перед своїм братом.
8 І вмерла Девора, мамка Ревеки, і була похована нижче Бет-Елу під дубом, а він назвав ім’я йому: Аллон‑Бахут .
9 І ще явився Бог до Якова, коли він прийшов був із Падану арамейського, і поблагословив його.
10 І сказав йому Бог: “Ім’я твоє Яків. Не буде вже кликатися ім’я твоє Яків, але Ізраїль буде ім’я твоє”. І назвав ім’я йому: Ізраїль.
11 І сказав йому Бог: “Я Бог Всемогутній! Плодися й розмножуйся, — народ і громада народів буде з тебе, і царі вийдуть із стегон твоїх.
12 А той Край, що я дав його Авраамові та Ісакові, — дам його тобі, і нащадку твоєму по тобі дам Я той Край”.
13 І вознісся Бог з‑понад нього в місці, де з ним говорив.
14 І поставив Яків пам’ятника на тому місці, де Він говорив з ним, пам’ятника кам’яного, і вилив на нього винне лиття, і полив його оливою.
15 І назвав Яків ім’я місцю, що там говорив із ним Бог: Бет‑Ел.
Смерть Рахілі
16 І він рушив із Бет‑Елу. І була ще ківра землі до Ефрати, а Рахіль породила, і були важкі її пологи.
17 І сталося, коли важкі були її пологи, то сказала їй баба‑сповитуха: “Не бійся, бо й це тобі син”.
18 І сталося, коли виходила душа її, бо вмирала вона, то назвала ім’я йому: Бен‑Оні , а його батько назвав його: Веніямин .
19 І вмерла Рахіль, і була похована на дорозі до Ефрати, це є Віфлеєм .
20 І поставив Яків пам’ятника на гробі її, — це надгробний пам’ятник Рахілі аж до сьогодні.
21 І рушив Ізраїль, і розтягнув намета свого далі до Міґдал-Едеру .
22 І сталося, коли Ізраїль перебував у тім краї, то Рувим пішов і ліг із Білгою, наложницею батька свого. І почув Ізраїль, і було це злим йому.
Нащадки Якова
А в Якова було дванадцятеро синів.
23 Сини Ліїні: перворідний Якова Рувим, і Симеон, і Левій, і Юда, і Іссахар, і Завулон.
24 Сини Рахілині: Йосип і Веніямин.
25 А сини Білги, невільниці Рахілиної: Дан і Нефталим.
26 А сини Зілпи, невільниці Ліїної: Ґад і Асир. Оце сини Якова, що йому народжено в Падані арамейському.
27 І прибув Яків до Ісака, свого батька, до Мамре, до Кир’ят‑Арби, цебто Хеврону, що там жив Авраам та Ісак.
28 І були Ісакові дні сто літ і вісімдесят літ.
29 І впокоївся Ісак та й помер, і прилучився до своєї рідні, старий та нажившись. І поховали його Ісав та Яків, сини його.