Сни Йосифа
1 Яків оселився на землі, де жив його батько, – в ханаанському краї.
2 Ось нащадки Якова. Йосиф, юнак сімнадцяти років, пас отару зі своїми братами – синами Білги та синами Зілпи, дружин свого батька. Йосиф доносив про них своєму батькові погані новини.
3 Ізраїль любив Йосифа більше за всіх своїх синів, оскільки він був сином його старості. Тож він справив Йосифу барвистий одяг.
4 Його ж брати, зауваживши, що їхній батько любить Йосифа більше, ніж усіх його братів, зненавиділи його, так що не могли з ним спокійно розмовляти.
5 Якось приснився Йосифові сон. Він розповів його своїм братам, після чого став для них ще більш ненависним.
6 Послухайте цей сон, – сказав їм Йосиф, – що мені наснилось.
7 Ось ми посеред поля в’яжемо снопи. Несподівано мій сніп піднявся і стоїть. Ваші снопи також повставали довкола мого снопа й поклонилися йому.
8 Послухавши , брати його сказали: Невже ти і справді царюватимеш над нами? Невже ти дійсно думаєш панувати над нами? Їхня ненависть до Йосифа ще більше зросла через його сни та слова.
9 Приснився йому ще один сон, якого він також розповів своїм братам. Наснився мені ще один сон, – оповідав він. – Мені вклонилися сонце, місяць і одинадцять зірок.
10 Він розповів цей сон не лише братам, а й своєму батькові. Та його батько з докором сказав йому: Що це за сон наснився тобі?! Невже й насправді я і твоя мати разом з твоїми братами прийдемо поклонитися тобі до землі?
11 Тож, якщо його брати сповнилися до нього почуттям заздрощів, то його батько усе сказане зберіг у пам’яті .
Брати продають Йосифа
12 Якось його брати пішли пасти отару свого батька в околиці Сихема.
13 Через деякий час Ізраїль сказав Йосифові: Хіба не в Сихемі пасуть твої брати? Я хочу послати тебе до них. Той відповів йому: Ось я!
14 Батько сказав йому: Піди, подивися, чи здорові твої брати, в якому стані вівці, і принеси мені відповідь. Тож послав його з Хевронської долини, і той пішов до Сихема.
15 Коли він блукав у пошуках по долині, натрапив на нього якийсь чоловік. Той чоловік запитав його: Що шукаєш?
16 Йосиф відповів: Шукаю своїх братів; чи не підкажеш мені, де вони пасуть?
17 Той чоловік відповів: Вони звідси відійшли, але я чув, як вони говорили: Ходімо в Дотан. Тож пішов Йосиф слідом за своїми братами і знайшов їх у Дотані.
18 Ті побачили його здалека, і перш ніж Йосиф наблизився до них, вони в пориві гніву змовилися його вбити.
19 Брати говорили між собою: Он іде той сновида.
20 Тому тепер підемо, вб’ємо його і вкинемо в якусь яму, і скажемо: Хижий звір загриз його; тоді побачимо, що буде з його снами.
21 Але Рувим, почувши це , визволив його з їхніх рук і сказав: Не губімо життя!
22 Не проливайте крові! Вкиньте його он в ту яму в пустелі, та рук на нього не накладайте. Це говорив їм Рувим з наміром врятувати його з їхніх рук і повернути батькові.
23 Тож, коли Йосиф підійшов до своїх братів, вони зірвали з нього барвистий одяг, який був на ньому,
24 схопили його й укинули до ями. Це був порожній колодязь, в якому не було води.
25 Самі ж сіли їсти хліб. У цей час , підвівши свої очі, вони побачили караван ізмаїльців, що рухався з Гілеаду; їхні верблюди були нав’ючені різними пахощами, бальзамом і миррою. Вони, йдучи, прямували до Єгипту.
26 Юда запропонував своїм братам: Яка користь від того, що ми вб’ємо нашого брата і скриємо його кров?
27 Давайте продамо його ізмаїльцям, а наші руки хай не будуть на ньому, адже він наш брат, наше тіло. І брати послухали його.
28 Коли ж поряд проходили люди, мідіянські купці, брати витягли Йосифа з ями і продали його ізмаїльцям за двадцять срібняків. Ті ж повезли Йосифа в Єгипет.
29 Незабаром повернувся до ями Рувим, а Йосифа в ямі нема. Він роздер на собі одяг
30 і, повернувшись до своїх братів, сказав: Хлопця нема, а я – куди я піду?
31 Вони взяли одяг Йосифа і, зарізавши козла, намочили одяг у крові.
32 Цей барвистий одяг вони відіслали своєму батькові зі словами: Це ми знайшли, впізнай: це одяг твого сина, чи ні?
33 Яків упізнав його і сказав: Так , це одяг мого сина… Напевно , хижий звір загриз Йосифа, пошматувавши його.
34 Тож Яків роздер на собі одяг, накинув на стегна мішковину і оплакував свого сина багато днів.
35 Зібралися усі його сини й дочки, аби потішити його, але, не бажаючи утішитися, він говорив: Із сумом зійду я до мого сина в шеол. Так оплакував його батько.
36 У Єгипті мідіянці продали Йосифа Потіфарові, євнухові фараона, начальникові охорони.
Брати продали Йосипа до Єгипту
1 І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському.
2 Оце оповість про Якова. Йосип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йосип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.
3 А Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання.
4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, — і зненавиділи його, і не могли говорити з ним спокійно.
5 І снився був Йосипові сон, і він розповів своїм браттям, а вони ще збільшили ненависть до нього.
6 І сказав він до них: “Послухайте‑но про той сон, що снився мені.
7 А ото ми в’яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, — та й вклоняються снопові моєму”.
8 І сказали йому його браття: “Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?” І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.
9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: “Оце снився мені ще сон, — і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені”.
10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому батько його, та й промовив до нього: “Що то за сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я, та мати твоя, та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?”
11 І заздрили йому брати його, а батько його запам’ятав ці слова.
12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.
13 І сказав Ізраїль до Йосипа: “Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!” А той відказав йому: “Ось я!”
14 І сказав він до нього: “Піди‑но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь”. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.
15 І знайшов його один чоловік, — а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: “Чого ти шукаєш?”
16 А той відказав: “Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?”
17 І сказав той чоловік: “Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну”. І пішов Йосип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.
18 А вони побачили його здалека, і поки він наблизився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.
19 І сказали вони один одному: “Ось іде той сновидець !
20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з’їв його! І побачимо, що буде з його снами”.
21 І почув це Рувим, і визволив його з руки їхньої, і сказав: “Не губімо душі його!”
22 І сказав до них Рувим: “Не проливайте крови, — киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки не кладіть на нього”, щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.
23 І сталося, коли прийшов Йосип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було .
24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була , — не було в ній води.
25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, — ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, — іде він спровадити це до Єгипту.
26 І сказав Юда до своїх братів: “Яка користь, що вб’ємо нашого брата, і затаїмо його кров?
27 Давайте продамо його ізмаїльтянам, — і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло”. І послухалися брати його.
28 І коли проходили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йосипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.
29 А Рувим вернувся до ями, — аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою…
30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: “Немає хлопця! А я, — куди я піду?”
31 А вони взяли Йосипове вбрання, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.
32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: “Оце ми знайшли. Пізнай‑но, чи це вбрання — твого сина воно, чи ні?”
33 А він пізнав його та й сказав: “Вбрання мого сина… Дикий звір його з’їв… Справді розшарпаний Йосип!”
34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув веретище на стегна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своєму…
35 І зачали всі сини його та всі дочки його потішати його. Але він не міг утішитися, та й сказав: “У жалобі зійду я до сина мого до шеолу ”. І плакав за ним його батько.
36 І мідіяніти продали Йосипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царської сторожі.