Йосиф відкривається своїм братам
1 Далі Йосиф не міг вже стримуватись при всіх, що стояли перед ним, і закричав: Вийдіть від мене усі, крім них. Тож, коли Йосиф відкрився своїм братам, біля нього не було більше нікого.
2 І заридав він так, що почули єгиптяни. Почув увесь дім фараона.
3 Йосиф заволав до своїх братів: Я – Йосиф, чи живий ще мій батько? Його брати перед ним оторопіли і не могли йому нічого відповісти.
4 Та Йосиф заговорив знову до своїх братів: Підійдіть же до мене! І коли вони наблизилися, він продовжив: Я – ваш брат Йосиф, якого ви продали в Єгипет.
5 Однак тепер не сумуйте і хай не здається вам жорстоким те, що ви мене сюди продали; це заради збереження вашого життя Бог послав мене перед вами.
6 Нині лише другий рік голоду на землі, й залишилося ще п’ять років, коли не буде ні оранки, ні жнив.
7 Тож послав мене Бог перед вами, щоб залишився наш останок на землі, – зберегти ваше життя завдяки великому спасінню.
8 Отже, не ви послали мене сюди, а Бог. Це Він зробив мене наче батьком фараонові й управителем над усім його домом та володарем усієї єгипетської землі.
9 Тож поспішайте! Йдіть до мого батька і скажіть йому: Так сказав твій син Йосиф: Бог зробив мене володарем усього Єгипту, тому приходь до мене й не барися.
10 Ти поселишся в землі Ґошен і будеш неподалік від мене, – ти й твої сини, сини твоїх синів, твої вівці й твої воли, – все, що в тебе є.
11 Я годуватиму тебе там, – бо попереду ще п’ять років голоду, – щоби ти, твій дім і все, що тобі належить, не зазнали втрати.
12 Ось ваші очі та очі мого брата Веніяміна бачать, що це я своїми устами промовляю до вас.
13 А ще розкажіть моєму батькові про всю мою славу в Єгипті та про все, що ви бачили, і, не гаючись, припровадите мого батька сюди.
14 Він впав на шию свого брата Веніяміна й заплакав; Веніямін плакав також в обіймах Йосифа.
15 Йосиф цілував усіх своїх братів і плакав разом з ними; тільки після цього його брати заговорили з ним.
16 Дійшла чутка й до дому фараона про те, що прибули брати Йосифа. Це було приємно як для фараона, так і для його слуг.
17 Тож фараон промовив до Йосифа: Скажи своїм братам, що вони мають зробити: нав’ючте своїх тварин і вирушайте до ханаанського краю.
18 Заберіть свого батька та всіх своїх домашніх і приходьте до мене. Я дам вам добру єгипетську землю, і ви споживатимете найкращі дари землі.
19 Вважай, що ти отримав наказ. Зробіть так! Візьміть з єгипетського краю вози для себе, для своїх дітей та своїх жінок, заберіть свого батька і прибувайте!
20 І не шкодуйте за вашими особистими речами, оскільки всі блага Єгипту будуть ваші.
21 Сини Ізраїля так і зробили. А Йосиф дав їм вози, відповідно з наказом фараона. Дав їм також харчів на дорогу.
22 Кожному з братів Йосиф видав одежу на зміну; Веніямінові ж дав триста срібних монет і п’ять змін одягу.
23 Те саме він передав і своєму батькові. Послав також десять ослів, нав’ючених єгипетським добром, і десять ослиць, нав’ючених зерном, хлібом і їжею, – батькові на дорогу.
24 Тож відіслав Йосиф своїх братів; коли ж вони вирушали, він наказав їм: Не сваріться дорогою!
25 Отже, вони вийшли з Єгипту і прибули до свого батька Якова в ханаанську землю.
26 Брати сповістили йому, сказавши: Йосиф ще живий і панує над усією єгипетською землею. Від згадки про Йосифа його серце завмерло, проте він не міг повірити їм.
27 Вони ж переказали йому всі слова Йосифа, які той говорив їм. Побачивши вози, котрі послав Йосиф, аби його забрати, їхній батько Яків ожив духом.
28 Тож Ізраїль сказав: Найважливіше те, що мій син Йосиф ще живий! Піду й побачу його, перш ніж помру.
Йосип відкривається братам
1 І не міг Йосип здержатися при всіх, що стояли біля нього, та й закричав: “Виведіть усіх людей від мене!” І не було з ним нікого, коли Йосип відкрився браттям своїм.
2 І він голосно заплакав, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів.
3 І Йосип промовив до браттів своїх: “Я Йосип… Чи живий ще мій батько?”… І не могли його браття йому відповісти, бо вони налякались його…
4 А Йосип промовив до братів своїх: “Підійдіть же до мене!” І вони підійшли, а він проказав: “Я Йосип, ваш брат, якого ви продали були до Єгипту…
То Бог послав Йосипа до Єгипту
5 А тепер не сумуйте, і нехай не буде жалю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для виживлення.
6 Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п’ять літ, що не буде орки та жнив.
7 І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасених.
8 І виходить тепер, — не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського.
Йосип запрошує батька до Єгипту
9 Поспішіть, і йдіть до батька мого, та й скажіть йому: Отак сказав син твій Йосип: Бог зробив мене володарем усього Єгипту. Зійди ж до мене, не гайся.
10 І осядь у землі Ґошен, і будеш близький до мене ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна та велика худоба твоя, і все, що твоє.
11 І прогодую тебе там, бо голод буде ще п’ять років, щоб не збіднів ти, і дім твій, і все, що твоє.
12 І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать, що це мої уста говорять до вас.
13 І оповісте батькові моєму про всю славу мою в Єгипті, та про все, що ви бачили. І поспішіть, і приведіть вашого батька сюди”.
14 І впав він на шию Веніямину, братові своєму, та й заплакав, і Веніямин плакав на шиї його…
15 І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними… А потому говорили брати його з ним.
Фараонові подарунки для Ізраїля
16 І розголошено в домі фараоновім чутку, говорячи: “Прийшли Йосипові брати!” І було це добре в очах фараонових та в очах його рабів.
17 І промовив фараон до Йосипа: “Скажи своїм братам: Зробіть оце: Понав’ючуйте худобу свою, та й ідіть, прибудьте до Краю ханаанського.
18 І заберіть вашого батька й доми ваші, та й прийдіть до мене, а я дам вам добра єгипетського краю. І споживайте ситість землі.
19 А ти одержав наказа сказати : Зробіть це: Візьміть собі з єгипетського краю вози для ваших дітей та для ваших жінок, і привезіть свого батька й прибудьте.
20 А око ваше нехай не жалує ваших речей, бо добро всього єгипетського краю — ваше воно”.
21 І зробили так Ізраїлеві сини. А Йосип дав їм вози на приказ фараонів, і дав їм поживи на дорогу.
22 І дав усім їм кожному переміни одежі, а Веніяминові дав три сотні срібла та п’ять перемін одежі.
23 А батькові своєму послав він оце: десять ослів, нав’ючених з добра Єгипту, і десять ослиць, нав’ючених збіжжям, і хліб, і поживу для батька його на дорогу.
24 І відпустив він своїх братів, і вони пішли. І сказав він до них: “Не сваріться в дорозі!”
25 І вийшли вони з Єгипту, та й прибули до ханаанського Краю, до Якова, батька свого.
26 І розповіли йому, кажучи: “Ще Йосип живий”, і що він панує над усім єгипетським краєм. І зомліло серце його, бо він не повірив був їм…
27 І переказували йому всі слова Йосипові, що говорив він до них. І як побачив він вози, що послав Йосип, щоб везти його, то ожив дух Якова, їхнього батька.
28 І промовив Ізраїль: “Досить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!”