Закінчення потопу
1 Згадав Бог про Ноя, про всіх звірів та інших тварин, що були з ним у ковчезі. І навів Бог вітер на землю, і зупинився рух води.
2 Джерела безодні й отвори небесні закрились, і дощ переставпадати з неба.
3 Вода почала спадати й сходити з-над землі. По закінченні ста п’ятдесяти днів вода почала відступати.
4 Сьомого ж місяця, сімнадцятого дня місяця ковчег зупинився на Араратських горах.
5 Відступаючи, вода сходила аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця показалися вершини гір.
6 По закінченні сорока днів відчинив Ной віконце ковчега, яке колись зробив,
7 і випустив крука. Той відлітав і прилітав, доки не висохла вода наповерхні землі.
8 Тоді випустив голубку, щоби дізнатись, чи зійшла вода з поверхні землі.
9 Та голубка, не знайшовши місця для спочинку, повернулася до ковчега, бо вода ще вкривала поверхню усієї землі. Ной, простягнувши руку, узяв її і впустив до себе в ковчег.
10 Почекавши ще сім наступних днів, він знову послав голубку з ковчега.
11 Під вечір голубка повернулася до нього, – і ось у її дзьобі молоденький оливковий листочок. Таким чином Ной дізнався, що вода з-над землі зійшла.
12 І, почекавши ще сім днів, знову послав голубку. Вона вже більше до нього не повернулася.
13 На шістсот першому році, першого дня першого місяця зійшла вода з-над землі. Тож, розібравши покрівлю ковчега, Ной побачив, що вже підсохла поверхня землі.
14 А другого місяця, двадцять сьомого дня земля висохла.
15 Тоді промовив Бог до Ноя:
16 Вийдіть з ковчега ти, твоя дружина, твої сини і дружини твоїх синів!
17 І все живе, що з тобою, кожну істоту – з птахів, тварин, усіх плазунів, що повзають по землі, – виведи з собою. Тож наповнюйте землю: намножуйтеся і ставайте численними на землі.
18 І вийшов Ной, а з ним його сини, дружина та дружини його синів.
19 Вийшли також усі живі істоти: всі тварини, плазуни, птахи, – все, що рухається по землі за своїми родами – всі вийшли з ковчега.
Божий Заповіт із Ноєм
20 Після цього збудував Ной жертовник Господеві. Він узяв з усієї чистої худоби та з усіх чистих птахів і приніс всепалення на жертовнику.
21 І відчув Господь приємний запах, і сказав Господь Сам Собі: Не проклинатиму більше землю через людину, бо з раннього віку серце людини має нахил до зла; тому більше не знищуватиму все живе так, як Я вчинив.
22 Надалі, у всі дні землі, сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч – не припиняться!
Закінчення потопу
1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспокоїлась.
2 І закрились джерела безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спинився.
3 І верталась вода з‑над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п’ятдесяти днях.
4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з‑над землі.
8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з‑над землі.
9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
11 І голубка вернулась до нього вечірнього часу, — і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з‑над землі.
12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з‑над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.
15 І промовив Ноєві Господь, кажучи:
16 “Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з‑посеред птаства, і з‑посеред скотини, і з‑посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються”.
18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.
20 І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення.
21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: “Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!”