Ти сам себе знищив, Ізраїлю!
1 Коли, бувало, Єфрем говорив, усі тремтіли, – він був шанованим в Ізраїлі, але через Ваала він провинився і помер.
2 Та й тепер (Ізраїльтяни ) продовжують грішити, виготовляючи собі зі свого срібла й за своїм уподобанням ідолів, які є нічим іншим, як ділом ремісників. Потім самі кажуть людям, котрі приносять жертви: Цілуйте тельців.
3 Через це вони уподібняться до ранкового туману, до роси, що вранці зникає, – вони, як полова, піднята вітром з току, і як дим з комина.
4 Але Я – Господь, твій Бог з часу виходу з єгипетського краю, а іншого Бога, крім Мене, ти не можеш знати, бо крім Мене немає у тебе Спасителя.
5 Я турбувався про тебе в пустелі, в спекотному краї.
6 Ви ж, коли знайшли собі пасовища, і самі вдосталь наситились, то ваше серце загордилось і почало Мене забувати.
7 Тому Я став для вас, як лев, – чатуватиму на дорозі, як леопард.
8 Я накинусь на вас, як розлючена через втрату дітей ведмедиця, і розірву груди, де замкнене ваше серце, – там, на місці пожеру вас, як лев, що розриває польового звіра.
9 Ти сам себе знищив, Ізраїлю, виступивши проти свого Помічника!
10 Де тепер твій цар, котрий міг би тобі допомогти, і де твої можновладці в усіх твоїх містах, про яких ти просив: Дай нам царя і можновладців?
11 І Я давав вам царя, хоча й робив це у Своєму обуренні, – і в Своєму гніві Я забирав його.
12 Беззаконня Єфрема зав’язане у вузол, і його гріх там захований .
13 Його огортають болі, наче у породіллі, але він залишається нерозумною дитиною, бо інакше не затримувався б, коли настав час народжувати.
14 І все ж, Я міг би визволити їх від шеолу, – викупити їх від смерті, сказавши : Смерте, де твоє жало? Шеоле, де твоя перемога? Проте жалю до них у Мене немає.
15 Хоч Єфрем між братами плодючий, обов’язково налетить східний вітер від Господа з пустелі й висушить його джерела, – навіть його криниці висохнуть. Цей вітер спустошить усі скарби й увесь коштовний посуд краю .
Погубив ти себе, о Ізраїлю!
1 Як Єфрем говорив, то тремтіли, — він піднесений був ув Ізраїлі, та через Ваала згрішив і помер.
2 А тепер іще більше грішать, бо зробили собі вони відлива з срібла свого, божків за своєю подобою; робота майстрів усе те, розмовляють із ними вони; ті люди, що жертву приносять, цілують телят.
3 Тому вони стануть, як хмара поранку, і мов та роса, що зникає вранці, немов та полова, що з току виноситься бурею, і наче із комина дим.
4 А Я — Господь, Бог твій від краю єгипетського, і Бога, крім Мене, не будеш ти знати, і крім Мене немає Спасителя.
5 Я тебе на пустині пізнав, у пересохлому краї.
6 Мали добрі пасовиська й ситі були, наситилися — і загордилось їхнє серце, тому‑то забули про Мене вони!
7 І став Я для них, немов лев, на дорозі чигаю, немов та пантера.
8 Нападу Я на них, немов та ведмедиця, що дітей загубила, і те розірву, у що серце їхнє замкнене, і їх, як левчук, пожеру там, шматуватиме їх польова звірина.
9 Погубив ти себе, о Ізраїлю, бо ти був проти Мене, спасіння свого.
10 Де цар твій тоді? Нехай він поможе тобі по містах твоїх усіх! А де судді твої, що про них ти сказав: Дай нам царя та князів?
11 Я тобі дав царя в Своїм гніві, і забрав у Своїй ревності.
12 Провина Єфремова зв’язана, схований прогріх його.
13 Болі, немов породіллі, надійдуть на нього. Не мудрий він син, бо інакше не був би так довго у матернім нутрі.
14 З рук шеолу Я викуплю їх, від смерти їх вибавлю. Де, смерте, жало твоє? Де, шеоле, твоя перемога? Жаль сховається перед очима Моїми!
15 Хоч він дає плід між братами, але прийде вітер зі сходу, вітер Господній, що зійде з пустині, і всохне його джерело, і пересохне криничка його, — понищить він скарб всіх коштовних речей!