Приниження Вавилону
1 Зійди і сядь у порох, дівице, дочко Вавилону! Сядь на землю, а не на престол, дочко халдеїв, адже більше тебе не називатимуть тендітною і привабливою.
2 Берись за жорна і мели борошно. Відкрий своє покривало, підніми поділ спідниці, оголи ноги, і переходь убрід ріки.
3 Нехай відкриється твоя голизна, і нехай твій сором стане явним. Я відомщу, і не буде пощади нікому.
4 Наш Спаситель, на Ім’я Господь Саваот, Святий Ізраїлів каже :
5 Сиди мовчки, дочко халдеїв, зійди в тінь, бо тебе більше не називатимуть володаркою над царствами.
6 Коли Я прогнівався на Мій народ, – дозволивши опоганити Мій спадок, – Я віддав їх у твої руки. Але ти не виявила до них милосердя, і навіть на похилого віку людей поклала дуже тяжке ярмо.
7 Ти говорила: Повіки буду володаркою! Ти навіть не допускала того до свого серця й не усвідомлювала, яким може бути кінець.
8 Тепер же послухай, – розпещена, що безтурботно живеш, – гадаючи у своєму серці: Я, і такої більше нема! Не залишусь вдовою, і бездітності не зазнаю.
9 Проте, нагряне на тебе раптово, в один день, і одне, і інше. Бездітність і вдівство впадуть на тебе несподівано, незважаючи на твої великі чаклунства та особливу силу твоїх заклинань.
10 Ти покладалась на своє злочинство, говорячи: Ніхто мене не бачить! Твоя мудрість і твоє знання тебе підвели, хоч ти говорила у своєму серці: Я і такої, як я, більше немає!
11 Тому прийде на тебе лихо, від якого тебе не захистить чародійство. На тебе впаде нещастя, якого не зможеш відвернути, – несподівано тебе спіткає знищення, якого ти навіть не уявляєш.
12 Ти залишишся тоді зі своїм чарівництвом та великим своїм ворожбитством, якими ти захоплювалась від своєї юності! Хтозна, може й матимеш з них якусь користь, – може когось налякаєш?
13 Ти вже втомилась від своїх багатьох радників, – тож тепер хай виступлять і врятують тебе небесні астрологи, котрі спостерігають за зірками і щомісяця провіщають про те, що має з тобою статись!
14 Ти побачиш, що вони, як сміття, згорять у вогні й не врятують від полум’я навіть самих себе, так що не залишиться від них ні жаринки, щоб зігрітись, ні вогню, аби біля нього посидіти.
15 Такими виявляться для тебе ті, з ким ти співпрацювала і з ким торгувала від своєї молодості, – кожен побреде своєю дорогою і нікому буде тебе врятувати.
Суд над Вавилоном
1 Зійди й сядь у порох, о діво, дочко Вавилону! Сядь на землю, без трону, о дочко халдеїв! Бо кликати більше не будуть на тебе: тендітна та випещена!
2 Візьми жорна — й муки намели, намітку свою відхили, закачай‑но подолка та стегна відкрий, і бреди через ріки, —
3 і буде твій сором відкритий, і стид твій покажеться! Я помсту вчиню, і не буду щадити людини!
4 Наш Відкупитель, Господь Саваот Йому Ймення, Святий Ізраїлів.
5 Сиди мовчки й ввійди до темноти, о дочко халдеїв, бо кликати більше не будуть тебе: Пані царств!
6 Розлютився Я на народ Свій, збезчестив спадщину Свою, та й віддав їх у руку твою. Ти не виявила милосердя до них: ти над старцем учинила ярмо своє дуже тяжким,
7 та й сказала: “Навіки я панею буду!” І до серця собі не взяла тих речей, не подумала про свій кінець…
8 А тепер це послухай, розпещена, що безпечно сидиш, що говориш у серці своїм: “Я, — і більше ніхто! Не буду сидіти вдовою, і не знатиму страти дітей!”
9 Та прийдуть на тебе несподівано те й те в один день, страта дітей та вдівство, вони в повній мірі на тебе спадуть при усій многоті твоїх чарів, при силі великій твоїх заклинань!..
10 Ти ж бо надію складала на злобу свою, говорила: “Ніхто не побачить мене!” Звела тебе мудрість твоя та знання твоє, і сказала ти в серці своїм: “Я, — і більше ніхто!”
11 І прийде на тебе лихе, що відворожити його ти не зможеш, і на тебе нещастя впаде, що не зможеш його окупити, і прийде на тебе раптовно спустошення, про яке ти не знаєш…
12 Ставай же з своїми закляттями та з безліччю чарів своїх, якими ти мучилася від юнацтва свого, — може, зможеш ти допомогти, може, ти настрахаєш!
13 Змучилась ти від великої кількости рад своїх, — хай же стануть і хай допоможуть тобі ті, хто небо розрізує, хто до зір придивляється, хто провіщує кожного місяця, що має на тебе прийти!
14 Ось стали вони, мов солома: огонь їх попалить, — не врятують своєї душі з руки полум’я, — це не жар, щоб погріти себе, ані полум’я, щоб сидіти біля нього…
15 Такими тобі стануть ті, що співпрацювала ти з ними , ворожбити твої від юнацтва твого, — кожен буде блудити на свій бік, немає нікого , хто б тебе врятував!