Господь потішить Сіон
1 Послухайте Мене, ви, що прагнете праведності й шукаєте Господа! Подивіться на скелю, з якої ви висічені, і на яму каменоломні, з якої вас видобуто.
2 Зверніть увагу на вашого батька Авраама і на Сарру, яка вас народила! Адже лише його одного Я покликав, поблагословив його і розмножив.
3 А Господь неодмінно потішить Сіон, – Він потішить і всі його руїни; Він перетворить його пустелі на Еден, а степи – на Господній сад! Радість і веселощі запанують у ньому (в Сіоні ), – звучатимуть хваління й мелодії пісень.
4 Тож послухай Мене, Мій народе, – плем’я Моє, нахили до Мене своє вухо! Адже від Мене вийде Закон, і Моє правосуддя стане світлом народів.
5 Вже близько Моя справедливість, – Моє спасіння не забариться; Мої руки вершитимуть правосуддя серед народів. Мене очікують острови, сподіваючись на Мою силу.
6 Підійміть ваші очі до неба і подивіться на землю внизу! Адже небеса зникнуть, як дим, а земля зітліє, як старий одяг, а її мешканці загинуть, як комарі, – але Моє спасіння триватиме вічно, і Моя справедливість не зникне ніколи.
7 Послухайте Мене, ті, котрі знають, що таке справедливість, – народе, в серці якого Мій Закон! Не бійтеся наруги з боку людей, і їхнього лихослів’я не жахайтесь.
8 Поточить їх міль як одяг, і, як вовну, їх буде гризти черва. Моя ж праведність перебуватиме повіки, – як і Моє спасіння – з роду в рід!
9 Пробудись і підіймись, – зодягнися в силу, Господня правице! Встань, як у давні дні, – як у колишні часи. Хіба не Ти (Господня рука ) розбила Регава (Єгипет ), пронизавши морську потвору?
10 Хіба не Ти, Господи , Той, Котрий висушив море, – води великої безодні? Котрий проклав дорогу через морські глибини, по якій пройшли визволені?
11 Викуплені Господом повернуться, – прийдуть на Сіон з радістю і веселими вигуками. Вічна радість, як корона, буде на їхніх головах. Вони успадкують радість і веселий настрій, а біль і зітхання зникнуть.
12 Я, Я – Той, Котрий тебе потішає! Чому ж ти боїшся смертної людини, – людського сина, який в’яне , наче трава?
13 Чому ж ти забуваєш Господа, Свого Творця, Котрий розпростер небеса й влаштував землю, а постійно, день у день, тремтиш перед жорстокістю гнобителя, котрий має намір тебе знищити. Але де тепер той лютий гнобитель?
14 Незабаром невільник буде звільнений, – він не загине в могилі, й хліба йому не забракне.
15 Адже Я – Господь, твій Бог, Котрий збурює море, так що його хвилі ревуть, – Господь Саваот – Моє Ім’я!
16 Я вклав Свої слова в твої уста і тінню Своєї руки вкриваю тебе, – Я Той, що розпростер небеса і встановив землю, сказав Сіонові: Ти – Мій народ!
Чаша Божого гніву
17 Пробудись і підіймися, повстань, Єрусалиме, – ти, котрий з Господньої руки випив чашу Його гніву – вихилив сповна запаморочливий напій, випорожнивши до дна гіркий келих.
18 Адже з усіх народжених тобою дітей не було на кого покластись, – з усіх, кого ти виховав і зростив, нікому було взяти тебе за руку, і попровадити.
19 Так, подвійне лихо спіткало тебе, – хто тобі поспівчуває? Спустошення і розруха, голод і меч, – хто тебе потішить?
20 Твої знесилені діти лежали на кожному розі вулиць, як олені в тенетах, – вони зазнали Господнього гніву – докору твого Бога.
21 Тому-то послухай, нещасний і сп’янілий, хоч не від вина!
22 Так говорить твій Владика, Господь і твій Бог, Котрий вступається за Свій народ: Ось Я забираю з твоєї руки чашу запаморочливого напою, – й тобі вже не доведеться пити з чаші Мого гніву.
23 Я вкладу її (чашу гніву ) в руки твоїх гнобителів, котрі казали тобі: Лягай на землю, аби ми по тобі пройшлися, – ти підставляв свою спину на рівні з землею, робив її (спину ) вулицею для перехожих.
Майбутнє спасіння Ізраїля
1 Почуйте Мене, хто женеться за правдою, хто пошукує Господа! Погляньте на скелю, з якої ви витесані, і на каменоломню, з якої ви видовбані.
2 Гляньте на Авраама, батька свого, та на Сарру, що вас породила, бо тільки одного його Я покликав, але благословив був його та розмножив його.
3 Бо Сіона Господь потішає, всі руїни його потішає, й обертає пустині його на Еден, його ж степ — на Господній садок! Пробуватимуть в ньому утіха та радість, хвала й пісноспіви.
4 Послухай Мене, Мій народе, і візьми до вух, ти племено Моє, бо вийде від Мене Закон, а Своє правосуддя поставлю за світло народам!
5 Близька правда Моя: вийде спасіння Моє, а рамена Мої будуть суд видавати народам. Острови будуть мати надію на Мене і сподівання свої покладуть на рамено Моє.
6 Здійміть свої очі до неба, і погляньте на землю додолу! Бо небо, як дим, продереться, а земля розпадеться, мов одіж, мешканці ж її, як та воша, погинуть, — спасіння ж Моє буде вічне, а правда Моя не зламається!
7 Почуйте Мене, знавці правди, народе, що в серці його Мій Закон: Не бійтеся людської ганьби та їхніх образ не лякайтесь,
8 бо поточить їх міль, мов одежу, і як вовну, черва їх зжере, а правда Моя буде вічна, і спасіння моє з роду в рід!
9 Збудися, збудись, зодягнися у силу, рамено Господнє! Збудися, як у давнину, як за покоління віків! Хіба це не ти Рагава зрубало, крокодила здіравило?
10 Хіба це не ти море висушило, води безодні великої, що морську глибину вчинило дорогою, щоб викуплені перейшли?
11 Отак визволенці Господні повернуться та до Сіону зі співом увійдуть, — і на їхній голові буде радість відвічна, веселість та втіху осягнуть вони, а журба та зідхання втечуть!
12 Я, — Я ваш Той Утішитель! Хто ж то ти, що боїшся людини смертельної й людського сина, що до трави він подібний?
13 І ти забуваєш про Господа, що вчинив був тебе, що напнув небеса Він та землю заклав, і завжди щоденно лякаєшся гніву гнобителя, що готовий тебе погубити. Але де той гнобителів гнів?
14 Закутий в кайдани небавом розв’язаний буде, і не помре він у ямі , і не забракне йому його хліба.
15 Бо Я — Господь, Бог твій, що збурює море, — й ревуть його хвилі, Господь Саваот Йому Ймення!
16 І кладу Я слова Свої в уста твої та ховаю тебе в тіні рук Своїх, щоб небо напнути та землю закласти, і сказати Сіонові: Ти Мій народ!
17 Збудися, збудися, устань, дочко Єрусалиму , що з руки із Господньої випила ти келіх гніву Його, чашу‑келіха одуру випила, вицідила…
18 Зо всіх тих синів, що вона породила, нікого нема, хто б провадив її; зо всіх тих синів, яких виховала, нікого нема, хто б підтримав її…
19 Ці дві речі спіткали тебе, — але хто пожаліє тебе? Руїна й недоля, і голод та меч, — хто розважить тебе?
20 Синове твої повмлівали, лежали на розі всіх вулиць, мов олень у тенетах, повні гніву Господнього, крику Бога твого…
21 Тому‑то послухай оцього, убога й сп’яніла, але не з вина:
22 Так говорить Господь твій, Господь і твій Бог, що на прю за народ Свій стає: Ось келіха одуру Я забираю з твоєї руки, чашу‑келіха гніву Мого, — більше пити його вже не будеш!
23 І дам Я його в руку тих, що гнобили тебе, що вони до твоєї душі говорили: “Схились, і по тобі ми перейдемо!” І поклала ти спину свою, немов землю, і як вулицю для перехожих…