Ангел Господній в Бохімі
1 Господній ангел прийшов з Ґілґала в Бохім, і сказав: Я вивів вас із Єгипту і впровадив вас у край, про який присягався вашим прабатькам! Тоді Я сказав: Не порушу Мого Заповіту з вами повік.
2 Але й ви не повинні укладати Заповіт з мешканцями цього краю, а навпаки, маєте зруйнувати їхні жертовники! Проте ви Мене не послухали. Чому ж ви так учинили?
3 Тому і Я вирішив: Не проганятиму їх від вас! Вони будуть вашими ворогами, а їхні боги стануть для вас пасткою!
4 Коли Господній ангел промовив ці слова до всіх Ізраїльтян, сталось таке, що народ почав уголос плакати.
5 Тому й назвали ту місцевість Бохім (ті, що плачуть ). Там вони принесли Господу жертви.
6 Як же Ісус відпустив народ, і всі Ізраїльтяни розійшлись у свої наділи, аби оволодіти краєм,
7 то народ служив Господу в усі дні життя Ісуса й пізніше, поки були живі старійшини, що пережили Ісуса й були очевидцями великих Господніх звершень, які Він учинив для Ізраїлю.
Смерть і поховання Ісуса Навина
8 Але Господній слуга, Ісус Навин, у віці ста десяти років помер.
9 Його поховали у межах його спадщини, – в Тімнат-Хересі, на Єфремовому плоскогір’ї, що на північ від гори Ґааш.
Ізраїльтяни починають чинити зло перед Господом
10 А коли все те покоління приєдналось до своїх прабатьків, а після них постало інше покоління, що не знало Господа, ані величних звершень, які Він учинив для Ізраїлю,
11 то Ізраїльтяни почали чинити зло перед Господом та служити Ваалам.
12 Вони залишили Господа, Бога своїх прабатьків, Який вивів їх з єгипетського краю, і пішли за іншими богами, – за богами навколишніх народів. Вони поклонялися їм, викликаючи тим Господній гнів.
13 Свого Господа вони залишили, а служили Ваалу та Астарті.
14 Тому Господній гнів запалав на Ізраїль, і Він віддав їх у руки злочинців, які їх грабували, – віддав їх у руки їхніх ворогів, які були довкола, так що вони вже не змогли встояти перед своїми ворогами.
15 В усьому, що б вони не розпочинали, Господня рука була їм на зло, – як і попереджав Господь, та як Господь їм присягався. І стало їм дуже важко.
Господь запроваджує суддів
16 Тоді Господь почав запроваджувати поміж ними суддів, котрі їх рятували від рук їхніх грабіжників.
17 Але ж вони, чинячи розпусту з чужими богами, не слухались і своїх суддів. Поклоняючись їм, вони швидко зійшли з правдивої дороги, якою йшли їхні прабатьки, котрі дотримувались Господніх Заповідей! Вони не діяли за їхнім прикладом…
18 Коли Господь висував з-посеред них суддів, то з тими суддями перебував і Господь. Він рятував їх з рук їхніх ворогів протягом усього життя судді, адже Господь співчував їм, оскільки чув їхні стогони, коли ті (вороги ) пригноблювали та мучили їх.
19 Але щойно суддя помирав, вони знову впадали в розпусту, витворяючи гірше від своїх батьків; слідуючи за іншими богами, вони їм служили й поклонялися їм, не залишаючи ні своїх поганих звичок, ні своєї злочинної поведінки.
20 Тому знову запалювався Господній гнів на Ізраїль. Він говорив: Оскільки цей народ порушив Мій Заповіт, який Я уклав з їхніми прабатьками, й він не слухається Мого голосу,
21 тому Я більше не проганятиму з-перед них жодного з тих народів, які залишив Ісус ще до своєї смерті,
22 аби ще раз пересвідчитись через них щодо Ізраїлю, – чи вони будуть дотримуватись Господньої дороги, й ходитимуть нею, як дотримувались їхні прабатьки, чи зійдуть з неї.
23 Ось чому Господь залишив деякі народи, не проганяючи їх зразу, й не віддав їх у руки Ісуса.
Кара Господня за відступлення Ізраϊля від Нього
1 І прийшов Ангол Господній з Ґілґалу до Бохіму, та й сказав: “Я вивів вас із Єгипту до того Краю, що присягнув був вашим батькам. І сказав Я: не зламаю Свого заповіту з вами повіки!
2 А ви не складете заповіту з мешканцями цього Краю, їхні жертівники порозбиваєте, — та не слухали ви Мого голосу. Що це ви зробили?
3 І Я теж сказав: Не прожену їх від вас, і вони стануть вам терням у боки, а їхні боги стануть вам пасткою”.
4 І сталося, як Ангол Господній говорив ці слова до всіх Ізраїлевих синів, то народ підніс свій голос, та й заплакав.
5 І назвали ім’я того місця: Бохім , і приносили там жертви Господеві.
6 А Ісус відпустив народ, і Ізраїлеві сини розійшлися кожен до свого спадку, щоб посісти той Край.
7 І служив народ Господеві по всі дні Ісуса та по всі дні старших, які продовжили дні свої по Ісусі, що бачили всякий великий чин Господа, якого зробив Він Ізраїлеві.
8 І вмер Ісус, син Навинів, раб Господній, віку ста й десяти літ.
9 І поховали його в межах спадщини його, у Тімнат‑Хересі, в Єфремових горах, на північ від гори Ґааш.
10 І також усе це покоління було прилучене до батьків своїх, а по них настало інше покоління, що не знало Господа, а також тих діл, які чинив Він Ізраїлеві.
11 І Ізраїлеві сини чинили зло в Господніх очах, і служили Ваалам.
12 І вони покинули Господа, Бога батьків своїх, що вивів їх із єгипетського краю, та й пішли за іншими богами, за богами тих народів, що були в їхніх околицях, і вклонялися їм, і гнівили Господа.
13 І покинули вони Господа, та й служили Ваалові та Астартам.
14 І запалав Господній гнів на Ізраїля, і Він дав їх у руку грабіжників, — і вони їх грабували. І Він передав їх у руку навколишніх їхніх ворогів, і вони не могли вже встояти перед своїми ворогами.
15 У всьому, де вони ходили, Господня рука була проти них на зло, як говорив був Господь, і як заприсягнув їм Господь. І Він дуже їх тиснув.
16 І поставив Господь суддів, і вони рятували їх від руки їхніх грабіжників.
17 Та вони не слухалися також своїх суддів, бо блудили за іншими богами, і вклонялися їм. Вони скоро відхилялися з тієї дороги, якою йшли їхні батьки, щоб слухатися Господніх наказів. Вони так не робили!
18 А коли Господь ставив їм суддів, то Господь був із суддею, і рятував їх із руки їхніх ворогів по всі дні того судді, бо Господь жалував їх через їхній стогін через тих, що їх переслідували та гнобили їх.
19 І бувало, як умирав той суддя, вони знову псувалися більше від своїх батьків, щоб іти за іншими богами, щоб їм служити та щоб їм вклонятися, і вони не кидали чинів своїх та своєї неслухняної дороги.
20 І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він сказав: “За те, що люд цей переступив Мого заповіта, що Я наказав був їхнім батькам, і не слухалися Мого голосу,
21 тож Я більше не виганятиму перед ними нікого з тих народів, що Ісус позоставив, умираючи,
22 щоб випробувати ними Ізраїля, — чи держатимуться вони Господньої дороги, щоб нею ходити, як держалися їхні батьки, чи ні”.
23 І Господь позоставив тих людей, щоб їх скоро не виганяти, і не дав їх у руку Ісусову.