Дружини для веніямінців
1 Ще в Міцпі Ізраїльські воїни заприсяглися, сказавши: Жоден з нас не видасть своєї дочки заміж за веніямінця!
2 Тепер же народ прийшов до Божого Дому в Бетелі. Там вони перебували перед Богом аж до вечора; вони сиділи, голосно ридали й гірко плакали,
3 говорячи: Чому, Господи, Боже Ізраїлю, це трапилось в Ізраїлі, що сьогодні не стало в Ізраїлі одного племені?
4 Тому, вставши на другий день зранку, народ збудував там жертовник. Вони принесли жертви всепалення та мирні (подячні ) жертви.
5 Потім Ізраїльтяни почали питати: Хто з-поміж усіх Ізраїльських племен не прийшов тоді на зібрання до Господа? Адже на ньому була прийнята поважна (урочиста ) присяга щодо кожного, хто не прийшов до Господа в Міцпу, а саме: Він неодмінно має померти!
6 Ізраїльтяни жалкували про те, що сталось з племенем Веніяміна, їхнім братом, бідкаючись: Нині в Ізраїлі втрачено одне плем’я.
7 Але, що маємо вчинити тепер з тими, котрі залишилися, аби вони мали дружин? Адже ми присягнулись Господом, що не віддамо за них заміж наших дочок!
8 Після цього запитали: Чи часом не було когось серед ізраїльських племен, хто тоді не прийшов до Господа в Міцпу? Тож виявилось, що ніхто не прийшов на збори з Явеша Гілеадського.
9 І коли тоді робили перегляд народу, то з Явеша Гілеадського, справді, не було жодного чоловіка.
10 Тож громада послала туди дванадцять тисяч озброєних чоловіків-воїнів з особливим наказом: Йдіть і знищіть мечем усіх мешканців Явеша Гілеадського, включно з жінками й дітьми!
11 Але при цьому маєте зробити ось що: Кожного чоловіка і кожну жінку, котра мала інтимні (сексуальні) стосунки з чоловіком, учиніть закляттям, тобто знищіть.
12 Таким чином знайшлося серед мешканців Явеша Гілеадського, чотириста незайманих дівчат, котрі не мали інтимних стосунків з чоловіками. Цих привели в табір у Шіло, що в ханаанському краю.
13 Після цього вся громада послала людей для переговорів з веніямінцями, котрі ховались в ущелинах скелі Ріммона, й проголосила їм мир.
14 Коли веніямінці повернулися, їм дали за дружин дівчат, котрі залишились живими, з мешканців Явеша Гілеадського. Проте їх виявилось недостатньо для всіх .
15 Народ жалкував за веніямінцями, оскільки Господь учинив розрив серед Ізраїльських племен.
16 Тоді старійшини громади бідкались: Що маємо зробити з рештою тих, хто залишився, аби вони мали жінок? Адже у веніямінців знищені всі жінки?!
17 Вони говорили: Як можна було би врятувати залишок Веніяміна, аби не було цілковито знищене одне з племен у Ізраїлі?
18 Адже ми не можемо дати їм за дружин наших дочок, оскільки Ізраїльтяни присягнулись такими словами: Буде проклятий той, хто дасть дочку за дружину веніямінцеві.
19 Тому вирішили: Як відомо, щороку відбувається Господнє свято в Шіло, що знаходиться на північ від Бетеля і на схід від дороги, що провадить з Бетеля до Сихема, та південніше Левони.
20 Тож вони звернулись до веніямінців зі словами: Йдіть і зробіть засідку у виноградниках,
21 та спостерігайте. Щойно дівчата із Шіло вийдуть, аби потанцювати в хороводі, ви повискакуйте з виноградників, і кожен нехай вхопить собі дружину з дівчат із Шіло, і повертайтесь у край веніямінців.
22 І коли пізніше прийдуть до нас їхні батьки, чи їхні брати, скаржитись на вас, то ми їм скажемо: Змилуйтесь над ними заради нас, адже ніхто з них не взяв собі дружини під час війни; так само й ви не дали дружин, щоб не бути винуватими.
23 Тому й веніямінці були змушені так учинити, взявши собі стільки дружин, скільки було їм потрібно, серед танцюристок, яких удалось захопити. Після цього вони повернулись у свої наділи, аби відбудовувати міста й оселятися в них.
24 Після цього Ізраїльтяни також звідти розійшлись, – кожен до свого племені й до своєї родини. Отже, всі звідти розійшлись до своїх успадкованих наділів.
25 Того часу не було в Ізраїлі царя, тому кожен робив те, що йому здавалось правильним.
Прощення Веніяминові
1 І присягнув Ізраїльтянин в Міцпі, говорячи: “Жоден із нас не дасть своєї дочки Веніяминові за жінку!”
2 І посходився народ до Бет‑Елу, та й сидів там аж до вечора перед Божим лицем. І піднесли вони голос свій, та й плакали плачем великим.
3 І сказали вони: “Чому, Господи, Боже Ізраїлів, сталося це між Ізраїлем, щоб сьогодні бракувало з Ізраїля одне плем’я?”
4 І сталося назавтра, і встав рано народ, та й збудували жертівника, і принесли цілопалення та мирні жертви.
5 І сказали Ізраїлеві сини: “Хто зо всіх Ізраїлевих племен не ввійшов до зборів до Господа?” Бо та присяга була велика на того, хто не прийшов до Господа, до Міцпи, говорячи: “Такий буде конче забитий”.
6 І жалували Ізраїлеві сини за Веніямином, своїм братом, та й сказали: “Сьогодні відрубане з Ізраїля одне плем’я!
7 Що ми зробимо їм, позосталим, щодо жінок? А ми присягнули Господом, що не дамо їм із дочок наших за жінок”.
8 І сказали вони: “Яке одне з Ізраїлевих племен не прийшло до Господа до Міцпи?” Аж ось виявилось , що з Явешу ґілеадського ніхто не приходив до табору на збори.
9 І був переглянений народ, а оце — не було там нікого з мешканців Явешу ґілеадського!
10 І послала громада туди дванадцять тисяч чоловік хоробрих людей, і наказали їм, говорячи: “Ідіть, і повбиваєте мешканців ґілеадського Явешу вістрям меча, — і жінок і дітей.
11 А це та річ, що ви зробите: Кожного чоловіка та кожну жінку, що пізнала чоловіка, зробите закляттям”.
12 І знайшли вони з мешканців ґілеадського Явешу чотири сотні дівчат паннів, що не пізнали чоловіка, і спровадили їх до табору в Шіло, що в ханаанському Краї.
13 І послала вся та громада, а ті говорили до Веніяминових синів, що в Села‑Ріммоні, та й кликнули їм: “Мир!”
14 І вернувся Веніямин того часу, і дали їм тих жінок, яких позоставили при житті, із жінок ґілеадського Явешу. Та не знайшли їм досить.
15 А народ той жалував за Веніямином, бо Господь зробив пролома в Ізраїлевих племенах.
16 І сказали старші громади: “Що ми зробимо позосталим щодо жінок? Бо вигублена жінка з Веніямина”.
17 І сказали вони: “Останки насліддя — для Веніямина, і не буде витерте плем’я з Ізраїля.
18 А ми не можемо дати їм жінок із наших дочок, бо Ізраїлеві сини присягли, говорячи: “Проклятий, хто дає жінку Веніяминові!”
19 І сказали вони: “Ось буває рік у рік свято Господнє в Шіло, що на північ від Бет‑Елу, на схід сонця від дороги, що провадить з Бет-Елу до Сихему, і з півдня від Левони”.
20 І наказали вони Веніяминовим синам, говорячи: “Ідіть, і будете чатувати в виноградниках.
21 І побачите, аж ось дочки Шіла вийдуть танцювати танці, то ви вийдете з виноградників, та й схопите собі кожен свою жінку з дочок Шіла, і підете в Веніяминів край.
22 І буде, коли їхні батьки або їхні брати прийдуть до нас сваритися, то ми скажемо їм: Змилуйтеся над ними, бо не взяли ми для кожного з них жінку на війні, і ви не дали їм, тому цього часу ви винні”.
23 І зробили так Веніяминові сини, і взяли жінок за числом своїм із тих, що танцювали, що їх вони викрали. І пішли вони, і вернулися до наділу свого, і побудували міста, та й осілися в них.
24 І порозходилися звідти Ізраїлеві сини того часу кожен до племени свого та до роду свого, і пішли звідти кожен до спадку свого.
25 Того часу не було царя в Ізраїлі, — кожен робив, що здавалося правдивим в його очах!