Задум Авімелеха
1 Авімелех, син Єрувваала, прийшов у Сихем, до братів своєї матері, й звернувся до всіх і, зокрема, до всієї родини по лінії нащадків своєї матері з такими словами:
2 Запитайте так, аби почули всі знатні люди Сихема: Що для вас краще, чи щоб над вами владарювали сімдесят мужів, тобто всі сини Єрувваала, чи щоб владарював над вами один муж? Але при цьому пам’ятайте, що я є вашою кісткою і вашим тілом.
3 Тож брати його матері усі ті слова переказали всім сихемським мешканцям, схиляючи їхні серця до Авімелеха й переконуючи їх тим, що він є нашим братом!
4 Вони дали йому сімдесят срібняків із заповітної скарбниці Баал-Беріта, на які Авімелех найняв легковажних і зухвалих людей, котрі пішли за ним.
5 Він несподівано нагрянув на дім свого батька в Офрі й стратив на одному камені своїх братів, – сімдесятьох мужів, синів Єрувваала. Залишився лише наймолодший син Єрувваала, Йотам, оскільки заховався.
6 Після цього зібралися всі мешканці Сихема, разом зі знатними людьми дому Мілло , й пішли до священного Дуба-стовпа , що неподалік Сихема, й проголосили Авімелеха царем.
Притча Йотама про дерева
7 Коли про це сповістили Йотаму, то він зійшов на вершину гори Герізім і голосно заволав до них: Послухайте мене, мешканці Сихема, щоб і вас послухав Бог.
8 Одного разу зібрались дерева, аби помазати над собою царя. Сказали вони оливковому дереву: Будь нашим царем!
9 Та оливкове дерево їм відповіло: Хіба я можу занедбати свою олію, яка в мені, та якою вшановують богів та людей, – лише для того, щоб хитатись вершиною над іншими деревами?
10 Тоді запропонували дерева смоківниці: Іди та стань нашим царем!
11 Але смоківниця їм відповіла: Невже мені занедбати свої солодощі й мої смачні плоди та йти, щоб лише верховодити над деревами?
12 Попросили тоді дерева виноградну лозу: Іди й стань нашим царем!
13 Але виноградна лоза відповіла: Невже мені перестати давати вино, яке розвеселяє богів і людей, та йти, щоб хитатись вершиною над іншими деревами?
14 Нарешті, всі дерева звернулись до тернини: Стань ти нашим царем!
15 А тернина відповіла деревам: Якщо ви й справді хочете помазати мене на царя над вами, то приходьте й сховайтесь у моїй тіні! А якщо ні, то вийде вогонь з тернини й поглине ліванські кедри!
Царювання Авімелеха над Ізраїлем
16 Отже, подумайте , чи ви вірно й справедливо вчинили, поставивши царем Авімелеха?! Чи ви чесно повелися з Єрувваалом і з його родиною? Чи ви у відповідності з його добродійствами йому відплатили?!
17 Адже саме мій батько бився за вас, і був готовий за вас віддати життя; він визволив вас з рук мідіянців,
18 а ви сьогодні повстали проти родини мого батька й стратили його синів, – сімдесят мужів на одному камені, поставивши царем над мешканцями Сихема сина його рабині, Авімелеха, лише тому, що він є вашим братом!
19 Якщо ви вважаєте, що сьогодні чесно й справедливо вчинили з Єрувваалом та його родиною, то тіштесь Авімелехом, а він нехай тішиться вами!
20 Але якщо підступно, то нехай вийде вогонь з Авімелеха, й поглине мешканців Сихема разом з домом Мілло! Але нехай також вийде вогонь від мешканців Сихема та з фортеці Мілло й поглине Авімелеха!
21 Після цього Йотам поспішив утекти й прибув до Беери. Там, подалі від свого брата Авімелеха, він і оселився.
Божа відплата Авімелехові
22 Тож Авімелех владарював над Ізраїлем три роки.
23 Але Бог попустив злому духові посіяти ворожнечу між Авімелехом та між мешканцями Сихема, так що мешканці Сихема зрадили Авімелеха.
24 Надійшов час відплати за смерть сімдесяти синів Єрувваала, аби їхня кров впала на їхнього брата Авімелеха, котрий убив їх, а також на мешканців Сихема, котрі допомогли йому здійснити вбивство власних братів.
25 Сталось так , що мешканці Сихема почали влаштовувати на верхів’ях гір засідки проти його (Авімелеха) людей, і грабували всіх, хто повз них дорогою проходив. Про те повідомили Авімелеха.
26 В той час прийшов у Сихем Ґаал, син Еведа, разом зі своїми братами, й мешканці Сихема йому довірились.
27 Вони виходили в поле, збирали в своїх виноградниках виноград, вичавлювали його й бенкетували; після того йшли в капище свого бога, їли, пили й проклинали Авімелеха.
28 І тут Ґаал, син Еведа, заявив: Хто такий Авімелех, і чому сихемці мали би йому служити? Хіба не він, син Єрувваала, разом зі своїм намісником Зевулом, мали би служити людям Гамора, прабатька Сихема? Отже, чому ми маємо служити йому (Авімелеху )?
29 Якби я мав владу над цим народом, я прогнав би Авімелеха, заявивши Авімелехові: Збирай своє військо й виступай!
30 Коли ж голова міста Зевул, почув слова Ґаала, Еведового сина, то дуже розлютився.
31 Він крадькома послав гінців до Авімелеха з повідомленням: Оце прибув до Сихема Ґаал, син Еведа зі своїми братами й підбурюють проти тебе місто.
32 Тому негайно вирушай уночі, разом зі своїм загоном, і влаштуй у полі засідку.
33 А завтра вранці, зі сходом сонця, встань і напади на місто. Коли ж він зі своїм загоном виступить проти тебе, то вчини з ними те, на що ти спроможний.
34 Тож Авімелех, разом зі своїм загоном, вирушив уночі й влаштував проти Сихема засідку з чотирьох боків.
35 Щойно Ґаал, Еведів син, вийшов і зупинився біля входу в браму міста, як Авімелех зі своїм загоном піднявся з засідки.
36 Побачивши людей, Ґаал сказав Зевулові: Дивись, якісь озброєні люди спускаються з гірських вершин! А Зевул відповів йому: Це тіні гір тобі ввижаються людьми.
37 Ґаал же продовжував говорити, наполягаючи: Але ж, насправді, спускаються озброєні люди з середини краю , а інший загін рухається дорогою Елон-Меоненім .
38 Тоді Зевул сказав йому: Де тепер твої уста, якими ти вихвалявся, мовляв: Хто такий Авімелех, щоб ми йому служили? Хіба це не вони ті люди, яких ти зневажав? Тож тепер виступай і воюй з ними!
39 Тож Ґаал виступив на чолі сихемських мешканців, й почалась битва з Авімелехом.
40 Проте Авімелех примусив його (Ґаала ) втікати перед собою в напрямку до брам міста, але багато сихемців полягло вбитими.
41 В результаті Авімелех повернувся в Арум, а Зевул прогнав Ґаала разом з його братами, аби вони не мали в Сихемі притулку.
42 Наступного ранку народ вийшов на поле, про що повідомили Авімелехові.
43 Тож він узяв озброєних людей, розділив їх на три загони і влаштував у полі засідку. І коли він побачив, народ що виходить із міста, він напав на них і знищив усіх дощенту.
44 А відбулось усе так : Авімелех і загін, що був з ним, пішли попереду й захопили вхід до брами міста, тоді як інші два загони напали на тих, що були в полі, й винищили їх.
45 Авімелех воював з містом протягом цілого дня; нарешті він захопив місто, а людей, котрі були в ньому, всіх знищив, а саме місто дощенту зруйнував і засіяв його сіллю .
46 Довідавшись про це , вся залога (гарнізон ) сихемської фортеці пішли в укріплене підземелля капища Ел-Беріта.
47 Коли ж Авімелехові повідомили, що там зібралася вся залога сихемської фортеці,
48 то Авімелех з усіма своїми озброєними людьми піднявся на гору Цалмон. Взявши у свої руки сокиру, Авімелех нарубав з дерев галуззя й поклав його собі на плечі, після чого своїм людям наказав: Ви бачили, що робив я, тепер негайно зробіть те ж саме й ви.
49 Тому кожен воїн з усього війська, нарубавши собі по в’язанці галуззя, вирушили за Авімелехом; вони поклали ті в’язанки навколо укріпленого підземелля й спалили укріплення вогнем. Так загинула вся залога сихемської фортеці, – близько тисячі чоловіків і жінок.
50 Після цього Авімелех вирушив на Тевец, взяв Тевец в облогу й захопив його.
51 Але посеред міста була укріплена вежа, куди втекли всі чоловіки та жінки, – тобто всі мешканці міста. Вони замкнули за собою вхід й піднялись на дах вежі.
52 Тоді Авімелех підійшов до вежі, щоб її захопити. Наблизившись до воріт вежі, Авімелех вирішив її підпалити.
53 В ту мить якась жінка кинула на голову Авімелеха шматок жорнового каменя і проломила йому череп.
54 Він голосно закричав, й негайно покликавши свого слугу-зброєносця, наказав йому: Витягни свій меч і вбий мене, аби потім про мене не говорили: Його вбила жінка! Тож його слуга простромив його мечем , і той помер.
55 Побачивши, що Авімелех помер, усі Ізраїльтяни порозходились по своїх домівках.
56 Так Бог відплатив Авімелеху за той злочин, який він учинив щодо свого батька, стративши сімдесятьох своїх братів.
57 Так само й злочин мешканців Сихема Бог обернув на їхні голови; їх спіткало прокляття, проголошене сином Єрувваала, Йотамом.
Авімелех
1 І пішов Авімелех, син Єруббаалів, до Сихему, до братів своєї матері, і говорив до них та до всього роду батьківського дому своєї матері, кажучи:
2 “Говоріть голосно до всіх сихемських господарів: Що ліпше для вас: чи панування над вами семидесяти мужів, усіх Єруббаалових синів, чи панування над вами мужа одного? І пам’ятайте, що я кість ваша та тіло ваше”.
3 І говорили брати його матері про нього голосно до сихемських господарів усі ті слова, — і їхнє серце схилилося до Авімелеха, бо вони сказали: “Він наш брат”.
4 І дали йому сімдесят шеклів срібла з дому Баал‑Беріта, а Авімелех найняв за них пустих та легковажних людей, — і вони пішли за ним.
5 А він прийшов до дому свого батька в Офру, і повбивав своїх братів, синів Єруббаалових, сімдесят чоловік на однім камені. І позостався тільки Йотам, син Єруббаалів, наймолодший, бо сховався.
6 І були зібрані всі сихемські господарі та ввесь Бет‑Мілло, і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон‑Муццаві, що в Сихемі.
Притча про вибір царя
7 І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхів’ї гори Ґаріззім, і підвищив свій голос, і закликав та й сказав їм: “Почуйте мене, сихемські господарі, і хай почує вас Бог!
8 Пішли були раз дерева, щоб помазати царя над собою, і сказали вони до оливки: Царюй ти над нами!
9 А оливка сказала до них: Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити піду над деревами?
10 І сказали дерева до фіґи: Іди ти, та й над нами царюй!
11 І сказала їм фіґа: Чи я загубила свої солодощі та свій добрий врожай, і сторожити піду над деревами?
12 І дерева промовили до винограду: Іди ти, та й над нами царюй!
13 І промовив до них виноград: Чи я загубив свого сока, що Бога й людей веселити, і сторожити піду над деревами?
14 Тоді всі дерева сказали тернині: Іди ти, та й над нами царюй!
15 А тернина сказала деревам: якщо справді мене на царя над собою помазуєте, — підійдіть, поховайтеся в тіні моїй! А як ні, — то ось вийде огонь із тернини, та кедри ливанські поїсть!
Авімелехове царювання над Ізраϊлем
16 А тепер, — якщо направду й у невинності зробили ви, що настановили Авімелеха царем, і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з домом його, і якщо ви зробили йому за заслугою рук його,
17 бо мій батько воював за вас, і кинув був життя своє на небезпеку, і врятував вас із руки Мідіяна,
18 а ви сьогодні повстали на дім батька мого, та й повбивали синів його, сімдесят люду, на одному камені, і настановили царем Авімелеха, сина його невільниці, над сихемськими господарями, бо він брат ваш,
19 і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з домом його цього дня, — то радійте Авімелехом, і нехай і він радіє вами!
20 А як ні, — вийде огонь з Авімелеха, та й поїсть господарів Сихему й Бет‑Мілло, і вийде огонь із господарів Сихему й з Бет‑Мілло, та й з’їсть Авімелеха”.
21 І втік Йотам, і збіг, і пішов до Бееру, і сидів там перед братом своїм.
22 І володів Авімелех над Ізраїлем три роки.
23 І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими господарями, — і зрадили сихемські господарі Авімелеха,
24 щоб прийшла кривда семидесяти Єруббаалових синів, а їхня кров спала на Авімелеха, їхнього брата, що їх повбивав, та на сихемських господарів, що зміцнили його руки забити братів своїх.
25 І сихемські господарі поставили на верхів’ях гір чатівників на нього, і вони грабували все, що приходило до них на дорозі. І сказано про це Авімелеху.
26 І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, — і довірилися йому сихемські господарі.
27 І виходили вони в поле, і збирали виноград свій, і вичавлювали, і робили празник. І входили вони до дому свого бога, і їли й пили та проклинали Авімелеха.
28 І говорив Ґаал, син Еведів: “Хто Авімелех і хто Сихем, що будемо служити йому? Чи ж він не син Єруббаалів, а Зевул начальник його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми будемо служити йому?
29 А хто дав би цього народа в мою руку, то я прогнав би Авімелеха. І він скаже до Авімелеха: Помнож своє військо, та й вийди!”
30 І почув Зевул, голова міста, слова Ґаала, сина Еведового, — і запалився його гнів.
31 І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: “Ось Ґаал, син Еведів, та брати його приходять до Сихему, і ось вони підбурюють місто проти тебе.
32 А тепер устань уночі ти та той народ, що з тобою, і чатуй на полі.
33 І буде, — встанеш рано‑вранці, як сходитиме сонце, і нападеш на місто. І ось, — він та народ той, що з ним, вийдуть до тебе, а ти зробиш йому, як знайде потрібним рука твоя”.
34 І встав уночі Авімелех та ввесь народ, що з ним, та й чатували над Сихемом чотири відділи.
35 І вийшов Ґаал, син Еведів, і став при вході міської брами. І встав Авімелех та народ, що з ним, із засідки.
36 А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: “Ось народ сходить із верхів гір”. І сказав до нього Зевул: “Ти бачиш гірську тінь, немов людей!”
37 А Ґаал далі говорив та казав: “Ось народ сходить з верхів’я, а один відділ приходить із дороги Елон‑Меоненіму”.
38 І сказав до нього Зевул: “Де тоді уста твої, що говорили: Хто Авімелех, що ми будем служити йому? А оце той народ, що ти погорджував ним. Виходь же тепер, та й воюй з ним!”
39 І вийшов Ґаал перед сихемськими господарями, та й воював з Авімелехом.
40 І Авімелех погнав його, і він побіг перед ним. І нападало багато трупів аж до входу до брами.
41 І осівся Авімелех в Арумі, а Зевул вигнав Ґаала та братів його, щоб не сиділи в Сихемі.
42 І сталося другого дня, і вийшов народ на поле, а Авімелеху донесли про це .
43 І взяв він людей, і поділив їх на три відділи, та й чатував на полі. І побачив він, аж ось народ виходить із міста, — і встав він на них, та й побив їх.
44 А Авімелех та відділи, що з ним, напали й стали при вході міської брами, а два відділи напали на все, що в полі, та й повбивали їх.
45 І Авімелех воював із містом цілий той день, та й здобув місто, а народ, що був у ньому, позабивав. І зруйнував він те місто, та й обсіяв його сіллю.
46 І почули про це всі, хто був у сихемській башті, і ввійшли до твердині, до дому бога Беріта.
47 І було донесено Авімелехові, що зібралися всі господарі сихемської башти.
48 І вийшов Авімелех на гору Цалмон, він та ввесь народ, що з ним. І взяв Авімелех сокири в свою руку, та й настинав галуззя з дерева, і позносив його, і поклав на своє плече. І сказав він до народу, що з ним: “Що ви бачили, що зробив я, — поспішно зробіть, як я”.
49 І настинав також увесь народ кожен галуззя собі, і пішли за Авімелехом, і поскладали над печерою, та й підпалили над ними ту печеру огнем. І повмирали всі люди сихемської вежі, близько тисячі чоловіків та жінок.
50 І пішов Авімелех до Тевецу, і таборував при Тевеці, та й здобув його.
51 А в середині міста була міцна башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарі міста, і замкнули за собою, та й вийшли на дах тієї башти.
52 І прийшов Авімелех аж до башти, та й воював із нею. І підійшов він аж до входу башти, щоб спалити її огнем.
53 Тоді одна жінка кинула горішнього каменя від жорен на Авімелехову голову, — та й розтрощила йому черепа.
54 І він зараз кликнув до юнака, свого зброєноші, та й сказав йому: “Витягни свого меча, та й забий мене, щоб не сказали про мене: Його жінка забила!” І його юнак проколов його, — і він помер.
55 І побачили ізраїльтяни, що Авімелех помер, та й порозходилися кожен на своє місце.
56 І Бог віддав Авімелехові зло, яке він зробив був своєму батькові, що повбивав сімдесят братів своїх.
57 А все зло сихемських людей Бог повернув на їхню голову, — і прийшло на них прокляття Йотама, Єруббаалового сина.