Відступництво Ізраїльского народу
1 Було до мене Господнє слово такого змісту:
2 Іди і проголоси в Єрусалимі такі слова: Так говорить Господь! Я пам’ятаю ласки твоєї юності й любов твоїх заручин, коли ти (дочко Сіону ) ходила за Мною в пустелі, в незасіяній землі.
3 Ізраїль – Святиня Господня, як Його первоплід . Усі, хто посмів би на них зазіхнути, вважалися б злочинцями, і їх спіткало би нещастя, – говорить Господь.
4 Тому послухай же Господнього слова, рід Якова та всі родини нащадків Ізраїля!
5 Так говорить Господь: Яку кривду знайшли в Мені ваші батьки, котрі так далеко відійшли від Мене, потягнувшись за марнотою настільки , що самі стали марнотою?
6 Вони навіть не питають: Де Господь, Котрий вивів нас із єгипетського краю; Котрий провадив нас по пустелі, – через голі рівнини та гірські ущелини, через безводну землю і морок смертних тіней , – землею, якою ніхто ніколи не ходив, і яку не заселяли люди?
7 Я вас впровадив до плодючого краю, аби ви споживали його плоди і користувалися його благами. Ви ж, прийшовши туди , опоганили Мою землю, – Мою спадщину перетворили на гидоту!
8 Священики не питають: Де Господь? Навіть ті, котрі на варті дотримання Закону, Мене не знають; ваші пастирі збунтувались проти Мене, а пророки віщують в ім’я Ваала й дотримуються того, що не приносить жодної користі!
9 Тому Я буду судитися з вами, – говорить Господь, – судитимусь і з вашими онуками.
10 Підіть хоча б на Кіттімські острови і подивіться; пошліть до Кедару, й докладно придивіться та довідайтесь, чи траплялось у них щось подібне!
11 Чи поміняв якийсь з народів своїх богів, хоч вони – зовсім не боги?! Мій же народ поміняв свою славу на те , від чого немає жодної користі.
12 Жахніться від цього, небеса, і здригніться від приголомшуючої вістки, – говорить Господь.
13 Адже два злочини Мій народ учинив: вони Мене, Джерело живої води, відкинули, і видовбали свої водойми, – водоймища діряві, які не здатні утримувати воду.
14 Хіба Ізраїль став рабом, або він у рабстві народився? Чому ж він став здобиччю?
15 На нього ричать левчуки, посилюючи свій голос, – вони перетворюють його землю в пустелю, а його спалені міста залишились без мешканців.
16 Навіть мешканці Нофа (Мемфіса ) та Тахпанхеса пасуться на тімені твоєї голови.
17 Хіба не ти сам навів усе це на себе через те, що ти залишив Господа, твого Бога, коли Він провадив тебе вірною дорогою?
18 От і тепер, для чого тобі дорога в Єгипет? Може напитись води з Шіхору (Нілу )? А чому ти йдеш в Ассирію? Щоб попити води з Ріки (Євфрату )?
19 Тебе покарає власний злочин, і твоє відступництво стане тобі докором. Тож пізнай і усвідом, як це для тебе погано й гірко залишити свого Господа, твого Бога! На жаль , у тебе немає страху переді Мною, – говорить мій Владика Господь Саваот.
20 Адже в давнину Я розбив твоє ярмо, розтрощив твої кайдани, і ти (дочко Сіону ) обіцяла: Не служитиму ідолам ! Але ти знову на кожному високому пагорбі й під усяким крислатим деревом, розлігшись, віддаєшся розпусті!
21 Ти забуваєш , що це Я тебе посадив, як добірну виноградну лозу з вишуканого насіння. Як же ти в Мене перетворилась на звироднілий кущ чужої виноградної лози?
22 Тому, хоч би ти вмивалась лужною водою та вживала багато мила, проте брудна пляма твого беззаконня переді Мною залишиться, – говорить Мій Владика Господь.
23 Ти можеш заперечувати, мовляв: Я не опоганилась, і не ходила за Ваалами? Подивись на свої вчинки в долині, й усвідом, що ти натворила, вертлява верблюдице, кривуляючи своїми дорогами!
24 Ти, як дика ослиця, яка звикла до пустелі і яка в своїй невгамовній пристрасті втягує ніздрями вітер. Хто її зможе втримати в час збудження? Проте кожен, хто її забажає, без труда знайде у місяці її пожадання .
25 Отож, зупинись, щоб не залишитись босою, і не пересохло від спраги твоє горло! Але ти заперечуєш: Це, мовляв, даремна річ! Адже я покохала чужих богів і за ними піду!
26 Як буває соромно злодієві, коли його схоплять на місці злочину , так соромно буде домові Ізраїля, – всім: їхнім царям, їхнім можновладцям, їхнім священикам і їхнім пророкам.
27 Адже всі вони кажуть дерев’яному ідолу: Ти – мій отець! – як і кам’яному: Ти нас породив! До Мене ж вони повернулись спиною, а не обличчям, хоча в час своєї недолі кликатимуть до Мене: Устань і спаси нас!
28 А де ж твої боги, яких ти собі наробила, дочко Сіону ? Нехай встануть і, якщо зможуть, нехай тебе врятують, коли трапиться лихо! Адже, скільки в тебе міст, Юдеє, стільки в тебе і богів!?
29 Навіщо сперечаєтесь зі Мною? Ви всі повстали проти Мене, – говорить Господь.
30 Надаремно Я карав ваших дітей, адже вони так і не сприйняли Моєї науки. Ваші мечі знищували ваших пророків, наче хижі леви.
31 О ви, нинішнє покоління, послухайте Господнє слово: Хіба Я був для Ізраїлю пустелею або землею глибокої темряви? Чому Мої люди кажуть: Ми вільні йти, куди захочемо, і до Тебе вже не повернемось?!
32 Хіба може дівчина забути свої прикраси, чи наречена – своє вбрання? Але Мій народ Мене забув уже дуже давно.
33 Як же вправно ти вибираєш дорогу, шукаючи кохання!? У цій справі ти можеш навчити навіть і злочинців.
34 Адже на по́лах твоєї одежі можна знайти кров убогих невинних людей, якої Я не знайшов навіть у зломників , але, незважаючи на це,
35 ти кажеш: Невинна я, і Його (Божий ) гнів мене мине! Але Я свідчитиму проти тебе на суді, хоча б тому, що ти говориш: Я не згрішила.
36 Яка ж ти необачна у виборі своєї дороги! Завдасть тобі сорому Єгипет, не менше ніж осоромила тебе Ассирія.
37 Ти вийдеш звідти, вхопивши руками свою голову, оскільки Господь відкинув тих, на кого ти покладала надію, і тобі з ними не пощастить.
Послання Єремії в Юдею. Невдячний Ізраїль
1 І було мені слово Господнє, говорячи:
2 “Іди, і проголоси до вух дочки Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Я згадав тобі ласку юнацтва твого, ту любов, коли ти наречена була та за Мною ходила в пустині, в землі незасіяній.
3 Ізраїль — то святість для Господа, початок врожаю Його. Всі, що їли його, завинили, — зло прийде на них, говорить Господь.
4 Послухайте слова Господнього, доме Яковів та всі роди дому Ізраїля!
5 Так говорить Господь: яку кривду знайшли батьки ваші в Мені, що вони віддалились від Мене й пішли за марнотою, і стали марними?
6 І не спитали вони: де Господь, що нас вивів із краю єгипетського, що провадив Він нас по пустині, по землі степовій, повній ям, по краю сухому та темному, по краю, що в ньому ніхто не ходив, і що там не осілась людина?
7 І впровадив Я вас до родючого Краю, щоб їсти плоди його й добра його. І ви прибули й занечистили землю Мою, і зробили гидотою спадщину Мою…
8 Священики не повіли: де Господь? А ті, хто тримає Закона, Мене не пізнали, і пастирі повідпадали від Мене, а пророки Ваалом пророкували, та за тими пішли, хто вам не допоможе…
9 Тому‑то судитися буду ще з вами, — говорить Господь, — і з синами синів ваших буду судитись!
10 Бо перейдіть острови хіттеян, і побачте, і до Кедару пошліть, та пригляньтеся добре й побачте, чи було там таке , як оце?
11 Чи змінив люд богів, хоч не Бог вони? А народ Мій змінив свою славу на те, що не помагає!..
12 Здивуйтеся цим, небеса, і затремтіть, і злякайтесь над міру, говорить Господь!
13 Бо дві речі лихі Мій народ учинив: покинули Мене, джерело живої води, щоб собі подовбати водозбори, водозбори поламані, що води не тримають.
14 Чи Ізраїль Мій раб? Чи він теж кріпак , народжений вдома? Чому ж здобиччю він?
15 На нього ревуть левчуки, видають голос свій, і його Край обернули в пустиню, спалили міста його, так що немає мешканця…
16 Також сини Мемфіса й Тахпенеса на черепі паслися в тебе.
17 Чи ж зробило тобі це не те, що покинув ти Господа, Бога свого, що провадив тебе по дорозі?
18 І тепер що тобі до дороги в Єгипет? Щоб пити воду з Шіхору? І що тобі до дороги в Ашшур? Щоб пити воду з Ріки?
19 Хай карає тебе твоє зло, і відступства твої хай картають тебе, і пізнай та побач, що лихе та гірке це , що кинув ти Господа, Бога свого, і страху Мого над тобою нема, говорить Господь, Бог Саваот.
20 Бо віддавна зламала ти, дочко Сіону , ярмо своє, пірвала свої поворозки й сказала: Не буду служити! Бо на кожному взгір’ї високому, і під кожним зеленим деревом ти клалась блудницею…
21 А Я ж посадив був тебе виноградом добірним, увесь він — насіння правдиве! І як ти змінилась Мені на виродка винограду чужого?
22 Тому‑то хоч би ти й помилася лугом, і мила багато собі зажила б, проте плямою буде вина твоя перед обличчям Моїм, говорить Господь Бог!
23 Як ти зможеш сказати: “Я не стала нечистою, за Ваалами я не ходила?” Подивись на дорогу свою, у долині, чого ти наробила, пустотлива верблюдко, що крутиш дороги свої!
24 Ти — як дика ослиця, яка до пустині привикла, що вітер втягає в жаданні своєї душі, — хто заверне її в час її похотливости? Усі, хто шукає її, не помучаться, — знайдуть її в її місяці!
25 Стримуй ногу свою, щоб не бути їй босою, і від прагнення горло своє. А ти кажеш: “Пропало, вже ні, бо я покохала чужих — і за ними піду”…
26 Як для злодія сором, коли буде зловлений, так себе осоромив Ізраїлів дім, вони та царі їхні, їхні зверхники, і їхні священики, і їхні пророки,
27 що говорять до дерева: “Ти батько мій”, а до каменя: “Ти мене породив”. Бо до Мене вони повернулись плечима, а не обличчям, а за час свого лиха говорять: “Устань та спаси нас!”
28 А де ж твої боги, яких наробив ти собі? Хай устануть вони, якщо можуть спасти тебе в час твого лиха, бо ж в тебе богів, скільки міст твоїх, Юдо!
29 Чого вам зо Мною змагатися? Усі ви відпали від Мене, говорить Господь.
30 Надармо Я бив синів ваших, — науки вони не взяли, а ваших пророків ваш меч поз’їдав, немов лев той винищувач!
31 О ви, покоління, — почуйте це слово Господнє: Чи пустинею був для Ізраїля Я? Чи може землею великої темряви? Чому ж каже народ Мій: “Ми вільно буяємо, — вже не прийдемо до Тебе?”
32 Чи панна забуде оздобу свою, наречена — про стрічки свої? А народ Мій про Мене забув незчисленні вже дні!
33 Як ти вправно дорогу свою повела, щоб шукати кохання! Тому‑то дороги свої призвичаїла ти до злочинства,
34 і навіть на полах одежі твоєї знаходиться кров душ убогих невинних, яких не зловила на вчинку гарячому, але понад усім тим
35 ти кажеш: “Невинна я, — Його гнів відвернувся від мене направду”… Ось Я буду змагатись з тобою за те, що ти кажеш: “Я не прогрішила!”
36 Нащо тиняєшся ти, і міняєш дорогу свою? Таж ти посоромлена будеш Єгиптом, як ти посоромлена від Асирії!
37 І звідти ти вийдеш, заламуючи свої руки на своїй голові, бо повідкидав Господь тих, на кого ти надіялася, і не будеш ти мати в них успіху”…