1 Так говорить Господь: Піди в палац Юдейського царя, і передай йому такі слова,
2 говорячи: Слухай Господнє слово, царю Юдейський, що сидиш на Давидовому престолі, – ти, твої слуги, твій народ і всі, що проходять цими (Єрусалима ) воротами!
3 Так говорить Господь: Звершуйте правосуддя і живіть праведно, рятуйте пригнобленого з рук злочинця; не робіть кривди приходцеві, сироті та вдові й не допускайте над ними насильства; не проливайте невинної крові на цьому місці.
4 Адже, якщо ви дійсно будете дотримуватись цього веління, то через брами вашого міста входитимуть і в’їжджатимуть на колісницях та конях царі, які сидять на Давидовому престолі, а також їхні слуги та їх народ.
5 Якщо ж не послухаєтесь цих слів, то Я присягаюсь Собою, – говорить Господь, – що цей палац перетвориться на руїни.
6 Тому що так говорить Господь про дім Юдейського царя: Хоч ти для Мене наче Гілеад, як вершина Лівану, – Я тебе оберну на пустелю, – незаселену місцевість.
7 І призначу проти тебе руйнівників – людей зі своїм устаткуванням, – вони вирубають твої добірні кедри і кинуть їх у вогонь.
8 Багато людей проходитимуть через це місто, й вони питатимуть один одного: І за що Господь зробив так із цим великим містом?
9 А їм відповідатимуть: За те, що порушили Заповіт Господа, свого Бога, поклонялись іншим богам і служили їм.
10 Тому не плачте за померлим і не уболівайте за ним, а радше оплакуйте того, хто пішов у полон , бо він вже не повернеться і не побачить рідної землі.
11 Адже так говорить Господь про Шаллума , сина Йосії, Юдейського царя, котрий царював замість свого батька Йосії, що залишив це місце: Він сюди вже не повернеться,
12 але помре там, куди його запровадили під час полону, – рідного краю він більше не побачить.
13 Горе тому, хто будує свій дім несправедливістю, – свої горішні світлиці, порушуючи права інших й примушуючи свого ближнього працювати даремно, не оплачуючи належним чином його праці.
14 Такий говорить: Я збудую собі розкішний дім, з просторими світлицями зверху. Він влаштовує собі великі вікна, обшальовує їх кедриною і малює червоною фарбою.
15 Невже гадаєш, що маєш бути царем, тому що перевищив кедриною інших? Хіба твій батько не мав що їсти і пити, через те що чинив правосуддя і жив чесно? Адже саме тому йому й щастило!
16 Він захищав на суді знедоленого й убогого, від чого був щасливим і сам. Хіба це не є свідченням того, що людина знає Мене? – говорить Господь.
17 Твої ж очі й твоє серце тільки й дбають про власну користь навіть ціною невинної крові, яку проливаєш, пригнічуючи та чинячи насильство над людьми.
18 Тому так говорить Господь про Єгоякіма, сина Йосії, царя Юдеї: Його не будуть, як звичайно, оплакувати: Яке ж то горе, мій брате! Яке горе, сестро моя ! – За ним не голоситимуть: Яке ж то горе, володарю! Або: Яке горе, ваша величносте!‥
19 Його поховають, як ховають осла, – виволочать і викинуть за ворота Єрусалима.
20 Піднімися на Ліван, Сіонська дочко , і кричи, – голоси з усіх сил на Башані, й ридай на Аварімі, – тому що всі твої коханці (союзники ) загинули.
21 Адже Я звертався до тебе в час твого добробуту, але ти відповідала: Не буду слухати!‥ Така твоя дорога з юних літ, – ти не прислухалась до Мого голосу.
22 Тому вітер пастиме всіх твоїх пастухів, а твої коханці (союзники ) потраплять у полон. Лише тоді ти відчуєш сором і ганьбу за всі свої злочини.
23 Ти, що живеш на Лівані, – що звила собі гніздо серед кедрів, – як же ти будеш стогнати, коли тебе спіткають муки, – нестерпні болі, як у породіллі.
Господнє Слово до Єхонії, царя Юдейського
24 Як Я живий, – говорить Господь, – навіть якби Єхонія, син Єгоякіма, цар Юдейський, був перснем з печаткою на Моїй правиці, то і звідти Я тебе зірвав би,
25 та віддав би тебе в руки тих, що прагнуть твоєї смерті, та в руки тих, кого ти завжди боявся, – в руки самого Навуходоносора, вавилонського царя, і в руки халдеїв.
26 Я викину тебе разом з твоєю матір’ю, котра тебе народила, в чужу країну, яка не є вашою батьківщиною, – там ви й помрете.
27 Проте в країну, за якою вони тужитимуть, ніколи не повернуться.
28 Хіба не цей Єхонія виявився нікчемним створінням, подібним до розбитого горщика, який нікому непотрібний. Тому він і його нащадки відкинуті й стали вигнанцями в країні, якої не знають?
29 О земле, земле, земле! Вислухай Господнє слово:
30 Так говорить Господь: Запишіть про цього чоловіка, що він був бездітним, як людина, котрій протягом усього життя не щастило. Адже жодному чоловікові з його нащадків вже не пощастить зійти на престол Давида і стати володарем в Юдеї!
1 Так говорить Господь: Зійди в дім Юдиного царя, і будеш казати там оце слово,
2 та й промовиш: Послухай Господнього слова, о царю юдейський, що сидиш на Давидовім троні, ти й раби твої та народ твій, що входите в брами оці.
3 Так говорить Господь: Чиніть правосуддя та правду, і рятуйте грабованого від руки гнобителя, чужинця ж, сироту та вдову не гнобіть, не грабуйте, і крови невинної не проливайте на місці цьому!
4 Бо коли оце слово насправді ви виконаєте, то ходитимуть брамами дому оцього царі, що будуть сидіти на троні Давида, що їздити будуть колесницями й кіньми, він і раб його та народ його.
5 А якщо не послухаєтесь оцих слів, то клянуся Собою — говорить Господь: руїною станеться дім цей!
6 Бо так промовляє Господь про дім царя Юди: Ти для Мене Ґілеад, щит Ливану, та поправді кажу Я , — тебе оберну на пустиню, на міста незаселені!
7 І приготую на тебе отих, що руйнують людину та зброю її, і вони твої кедри добірні зітнуть і їх повкидають в огонь!
8 І люди численні ходитимуть містом оцим і будуть казати один до одного: Защо Господь зробив так цьому місту великому?
9 І відкажуть: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога Свого, і вклонялися іншим богам, і служили їм.
10 Не плачте за вмерлим, і не жалкуйте за ним, — але плакати — плачте за тим, хто відходить в полон , бо вже не повернеться, і не побачить землі, де він народився…
11 Бо так промовляє Господь до Шаллума, сина Йосіїного, царя Юдиного, що царював замість Йосії, свого батька, що вийшов із місця цього: Він сюди вже не вернеться!
12 Бо помре він у місці, куди його полонили, Краю ж цього не побачить уже…
13 Горе тому, хто несправедливістю дім свій будує, а верхні кімнати — безправ’ям, хто каже своєму ближньому працювати даремно, і платні його йому не дає,
14 що говорить: “Збудую собі дім великий, і верхні кімнати широкі!” І вікна собі повирубує, й криє кедриною, і малює червоною фарбою.
15 Чи ти зацарюєш тому, що в кедрах ти мешкаєш? Чи ж твій батько не їв та не пив? І коли правосуддя та правду чинив він, тоді було добре йому, —
16 він розсуджував справу нужденного й бідного, й тоді добре було! Чи не це — Мене знати? говорить Господь.
17 Хіба твої очі та серце твоє не обернені тільки на користь свою, та щоб проливати кров невинну, і щоб гніт та насилля чинити?..
18 Тому так промовляє Господь про Єгоякима, Йосіїного сина, царя Юдиного: Не будуть за ним голосити: “О мій брате!” й “О сестро!” Не будуть за ним голосити: “О пане” й “О величносте його!”
19 Поховають його, немов того осла, волочачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму…
20 Зійди на Ливан та й кричи, і в Башані свій голос подай, і кричи з Аваріму, бо понищені всі твої друзі…
21 Говорив Я тобі в час гаразду твого, але ти казала: “Не слухатиму!” Це дорога твоя від юнацтва твого, бо не слухалась ти Мого голосу…
22 Усіх твоїх пастирів буря розкидає, а коханці твої підуть до полону, — справді, тоді посоромлена та побентежена будеш за все своє зло!..
23 О ти, що сидиш на Ливані, що кублишся в кедрах, — як ти будеш стогнати, як болі й дрижання на тебе спадуть, мов на ту породіллю!
24 Як живий Я, — говорить Господь, — коли б був Конія , син Єгоякимів, цар Юдин, печаткою‑перснем на правій руці Моїй, — справді Я й звідти тебе зірву!
25 І дам Я тебе в руку тих, хто шукає твоєї душі, і в руку тих, що боїшся ти їх, і в руку Навуходоносора, царя вавилонського, і в руку халдеїв…
26 І кину тебе й твою матір, яка породила тебе, до іншого краю, де ви не зродились, — і там — ви повмираєте!
27 А до Краю, куди вони прагнуть душею своєю вернутись, — туди не повернуться!
28 Чи муж цей, Конія, — це глиняний посуд, погорджений та розпорошений? Хіба він посудина та непотрібна? Чом відкинені він та насіння його, та й закинені в землю, якої не знають?
29 О Краю, мій Краю, о Краю, — послухай Господнього слова:
30 Так говорить Господь: Запишіть людину оцю самітною, мужем, якому не буде щаститись у днях його, бо нікому з насіння його не пощаститься сидіти на троні Давидовім та панувати ще в Юді!