Покарання тим, хто оселився у Єгипті
1 Слово, яке надійшло до Єремії щодо всіх юдеїв, які мешкають в єгипетському краю, зокрема, оселених у Міґдолі, в Тахпанхесі, в Нофі та в місцевості Патрос, було такого змісту:
2 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Ви бачили все лихо, яке Я спровадив на Єрусалим і на всі Юдейські міста, – ось вони й досі лежать у руїнах, і ніхто в них не мешкає.
3 Це сталось через усі ті злочини, які вони чинили, викликаючи Моє обурення тим, що кадили ладаном і служили чужим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні ваші батьки.
4 Хоч Я щодня, з самого ранку, посилав до вас усіх Моїх слуг пророків, попереджаючи: Перестаньте чинити усі ті гидоти, які Я ненавиджу!
5 Але вони були неуважними, щоб прислухатись і відвернутися від своїх злочинів, – не переставали кадити ладаном перед чужими богами.
6 Тому Мій гнів та Моє обурення вилилось і запалало в Юдейських містах й на вулицях Єрусалима, – вони були спустошені й перетворились на руїни, які залишаються аж до цього дня.
7 Тому так говорить Господь, Бог Саваот – Бог Ізраїлю: Для чого самі собі створюєте таке велике зло, прирікаючи на знищення чоловіків і жінок, котрі прийшли з Юдеї, – як і їхніх дітей та немовлят, аби не залишилось навіть останку?
8 Навіщо викликаєте Мій гнів своїми вчинками, спалюючи ладан перед іншими богами в єгипетському краю, до якого ви прийшли, щоб там замешкати? Адже вас будуть нищити, й ви станете об’єктом проклять і ганьби між усіма народами землі!‥
9 Невже ви забули злочини ваших батьків, беззаконня Юдейських царів, і злочини їхніх жінок, – та, зрештою, і ваше злочинство й лиху поведінку ваших жінок, – те, що вони робили в Юдейському краю та на вулицях Єрусалима?
10 Адже й до сьогодні вони не впокорились і не жалкують про те, – не мають жодного страху переді Мною, аби дотримуватись Мого Закону й Моїх постанов, які Я дав вам і вашим батькам!
11 Тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Ось Я поверну Моє обличчя супроти вас, вам на лихо, аби знищити всю Юдею.
12 Я відштовхну залишок юдеїв, котрі звернули свій погляд на дорогу до єгипетського краю, аби там замешкати. Всі вони загинуть в єгипетській землі, поляжуть від меча або повмирають з голоду, – від малого й до великого, вмиратимуть від меча й голоду, – стануть об’єктом прокляття, ганьби й глузувань.
13 Я відвідаю з покаранням тих, що оселились в єгипетському краю, як Я покарав Єрусалим мечем, голодом та моровицею.
14 Не залишиться жодного, хто врятувався б з решти юдеїв, котрі прийшли, щоб проживати в єгипетському краю, – ніхто не повернеться в Юдейську країну, хоч вони й мріють у душі повернутися і там замешкати. Але повернення не буде, хіба що для поодиноких, кому вдасться втекти.
15 Тоді чоловіки, котрі знали, що їхні жінки спалюють ладан для чужих богів, а також усі інші жінки, котрі там стояли у великій кількості, – як і весь Юдейський народ, що мешкав у єгипетському краю, зокрема в Патросі, відповідаючи Єремії, сказали:
16 Відносно слів, які ти нам говорив в Ім’я Господнє, то ніхто з нас не збирається тебе слухати.
17 Вважаємо за краще дотримуватись кожного слова обітниці, яку ми дали, – будемо кадити ладаном перед небесною царицею, приносячи їй жертви возливання, як це робили ми до цього, за прикладом наших батьків, наших царів і наших можновладців у Юдейських містах та на вулицях Єрусалима. Адже тоді ми мали досхочу хліба, – все в нас було добре, і ми не знали лиха.
18 Але відколи ми перестали кадити ладаном перед царицею небес, та приносити їй жертви возливання, в нас усього бракує, і ми гинемо від меча та від голоду.
19 До того ж, коли ми кадили ладаном перед небесною царицею і приносили їй жертви возливання, – говорили жінки, – то хіба ми могли це робити без відома наших чоловіків, випікаючи для неї коржі з її зображенням і готуючи для неї жертви возливання?
20 Відповідаючи на заперечення всього народу, – чоловіків і жінок, і всіх зібраних людей, – Єремія сказав:
21 Хіба не те кадіння ладаном, що ви звершували в Юдейських містах і на вулицях Єрусалима, – ви і ваші батьки, ваші царі та ваші можновладці, а також народ землі, – стало причиною, що Господь вам це пригадав покаранням , оскільки воно вразило Його серце?
22 Господь більше не міг терпіти ваших злочинів і ваших гидких справ, які ви творили; вони і стали причиною спустошення, страхіття й прокляття вашого краю, який залишається безлюдним аж до цього дня.
23 Все це сталося тому, що ви кадили ладаном, і тим ви грішили проти Господа, не слухаючись Господнього голосу; ви не дотримувались Його Закону, Його постанов та Його свідчень, через що вас і спіткало таке лихо, як бачите самі.
24 Продовжуючи, Єремія знову звернувся до всього народу та всіх жінок: Послухайте слово Господнє, всі юдеї, що в єгипетському краю.
25 До вас звертається Господь Саваот, Бог Ізраїлю, з такими словами: Ви й ваші жінки говорили своїми устами і так само своїми руками робили, вважаючи: Ми неодмінно повинні виконувати наші обітниці, які ми дали, – тобто кадити ладаном небесній цариці і приносити їй жертви возливання. Тому й справді, виконуйте свої обіцянки й дотримуйтесь своїх обітниць.
26 Однак при цьому послухайте Господнє слово, всі Юдеї, що проживаєте в єгипетському краю: Ось Я присягаюсь Моїм великим Іменем, – говорить Господь, – що відтепер жодна людина з Юдеїв в усьому єгипетському краю не буде прикликати Моє Ім’я, говорячи: Як живий мій Владика Господь!
27 Бо тепер слідкуватиму за ними їм на зло, а не на добро, – Юдеї, що в єгипетському краю, гинутимуть від меча й від голоду, аж поки не зникнуть.
28 Лише невелика кількість, що врятується від меча, повернеться з єгипетської землі до Юдейського краю, – невеличкий залишок Юдеїв з тих, котрі прийшли до єгипетського краю, щоб там оселитись, дізнається, чиє слово справдиться: Моє чи їхнє.
29 І ось вам ознака, – говорить Господь, – що Я відвідаю вас з покаранням на цьому місці, і зрозумієте, що Мої слова здійсняться вам на зло.
30 Так говорить Господь, – ось Я віддаю фараона Хофру , царя Єгипту, в руки його ворогів, – у руки тих, котрі зазіхають на його життя, так само, як Я віддав Юдейського царя Седекію в руки вавилонського царя Навуходоносора, – його ворога, котрий також зазіхав на його життя.
А в Єгипті погине й останок Юди
1 Слово, що було до Єремії про всіх юдеїв, що сиділи в єгипетському краї, що сиділи в Міґдолі, і в Тахпанхесі, і в Нофі, і в краю Патрос, говорячи:
2 “Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви бачили все те зло, що Я спровадив на Єрусалим та на всі Юдині міста, — і ось вони цього дня руїна, і немає в них мешканця…
3 Це через їхнє зло, яке вони зробили, щоб гнівити Мене, ходячи кадити, служити іншим богам, яких не знали ані вони, ані ви, ані ваші батьки.
4 І посилав Я до вас усіх Моїх рабів пророків, рано та пізно, кажучи: Не робіть цієї обридливої речі, яку Я зненавидів!
5 Та не слухали вони, і не нахилили уха свого, щоб відвернутися від свого зла, щоб не кадити іншим богам.
6 І вилилась лютість Моя та Мій гнів, і запалав він в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму, і стали вони руїною та пустинею, як бачите цього дня…
7 А тепер так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Нащо ви робите велике зло своїм душам, вигублюючи собі чоловіка та жінку, дитину й немовля з‑серед Юди, щоб не залишилася вам решта?
8 Нащо ви робите , щоб гнівити Мене чинами рук своїх, щоб кадити іншим богам в єгипетському краї, куди ви прийшли чужинцями замешкати там, щоб погубити себе, і щоб стати прокляттям та ганьбою серед усіх людів землі?
9 Чи забули ви зло ваших батьків, та зло Юдиних царів, і зло жінок його, і зло ваше та зло ваших жінок, що наробили в Юдиному краї та на вулицях Єрусалиму?
10 Не були вони впокорені аж до цього дня, і не бояться, і не ходять Законом Моїм та Моїми уставами, що Я дав вам та вашим батькам.
11 Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я зверну обличчя Своє на вас вам на зло, щоб викоренити всього Юду!
12 І візьму Я залишок Юди, що звернули обличчя своє на мандрівку в єгипетський край, щоб чужинцями замешкати там, і погинуть усі в єгипетському краї, — попадають від меча та від голоду, погинуть від малого й аж до великого, повмирають від меча та від голоду, і стануть клятьбою, застрашенням, і прокляттям та ганьбою…
13 І покараю замешкалих в єгипетському краї, як покарав Я Єрусалим, — мечем, голодом та моровицею…
14 І не буде втікача та врятованих із решти Юди, що прийшли чужинцями замешкати там в єгипетському краї, щоб вернутися до Юдиного краю, куди вони бажають усією душею своєю вернутися й оселитися там. Але не вернуться вони, хіба тільки поодинокі втікачі!”
15 І відповіли Єремії всі ті люди, що знали, що їхні жінки кадять іншим богам, і всі ті жінки, що стояли там , великий збір, і ввесь народ, що сидів в єгипетському краї в Патросі, говорячи:
16 “Щодо слова, що ти говорив до нас Господнім Ім’ям, ми не слухаємо тебе.
17 Бо напевно виконаємо кожне те слово, що виходить із наших уст, — щоб кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, як робили ми та батьки наші, царі наші та зверхники наші в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму. І насичувалися ми хлібом, і було нам добре, а зла ми не бачили.
18 А відколи перестали ми кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, брак нам усього, і ми гинемо від меча та голоду!
19 А коли ми кадимо небесній цариці й приносимо їй литі жертви, то хіба без відома наших чоловіків ми робимо для неї жертовні калачі з її зображенням, і ллємо їй литі жертви?”
20 І сказав Єремія до всього народу, до чоловіків та до жінок, та до всього народу, що відповідали йому таке, говорячи:
21 “Хіба не кадило, яке кадили в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму ви та ваші батьки, ваші царі та зверхники ваші й народ цього краю, — хіба не згадав це Господь, і не ввійшло воно до серця Його?
22 І не зміг Господь більше знести зла ваших чинів, та ті гидоти, що ви наробили, — тому став ваш Край руїною, і застрашенням та прокляттям, так що немає мешканця, як бачите цього дня…
23 За те, що кадили ви, і що грішили Господеві, і не слухалися Господнього голосу, і не ходили Законом Його і Його правом та свідоцтвами Його, тому спіткало вас оце зло, як бачите цього дня”.
24 І сказав Єремія до всього народу та до всіх жінок: “Послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що в єгипетському краї!
25 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: Ви та ваші жінки говорили своїми устами й своїми руками виконували, кажучи: “Конче виконаємо свої присяги, що ми присягали кадити небесній цариці й лити їй литі жертви”, тому напевно здійсніте ваші присяги, і конче виконайте обітниці ваші.
26 Тому‑то послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що сидиш в єгипетському краї: Ось Я присягнув великим Своїм Ім’ям, — говорить Господь, — що не буде вже Ім’я Моє кликатися устами жодного юдеянина, кажучи: “Живий Господь Бог!” у всьому єгипетському краї.
27 Ось Я пильную вас на зло, а не на добро, і загине кожен юдеянин, що в єгипетському краї, від меча та від голоду, аж до їх скону.
28 А врятовані від меча вернуться з єгипетського краю до краю Юдиного нечисленними. І пізнає ввесь останок Юди, що прийшли до єгипетського краю чужинцями замешкати там, чиє слово виконається: Моє чи їхнє?
29 А оце вам той знак, — говорить Господь, — що Я відвідаю вас у цьому місці, щоб ви пізнали, що конче справдяться Мої слова на вас на зло.
30 Так говорить Господь: Ось Я видам фараона Хофру, єгипетського царя, в руку його ворогів та в руку тих, що шукають душі його, як дав Я Седекію, Юдиного царя, у руку Навуходоносора, вавилонського царя, його ворога, що шукав душі його!”