Еліфаз: Нечестивий протягом усього життя мучиться від страху
1 Тоді взяв слово Еліфаз із Темана й промовив:
2 Хіба відповідатиме мудрий, кидаючи слова на вітер, надимаючи своє нутро східним вітром, й
3 змагаючись недоречними словами, або промовами, від яких немає жодної користі?
4 Адже ти відкидаєш Божий страх, і маєш за ніщо молитву до Господа.
5 Твої провини впливають на твої уста, і ти обрав язик лукавства.
6 Не я, а твої уста оскаржують тебе, і твоя промова свідчить проти тебе.
7 Хіба ти народився у світ першою людиною? Чи може з’явився ти раніше за пагорби?
8 А може ти був присутнім на Божій нараді й там набрався мудрості?
9 Адже, що ти знаєш такого, чого не знаємо ми? Або що осягнув розумом таке, що невідомо нам?
10 І серед нас є сивоголові та люди похилого віку, – навіть старші за твого батька!
11 Хіба мало тобі Божої потіхи, чи лагідних слів, звернених до тебе?
12 Від чого так підноситься твоє серце, і чому так зухвало дивляться твої очі,
13 що ти звертаєш проти Бога свою злість, а з твоїх уст випускаєш такі слова?
14 Бо що таке людина, щоб могла бути бездоганною? Хіба може бути праведним народжений від жінки?
15 Адже Він (Бог ) і слугам Своїм не довіряє, як і небеса не є чистими перед Його очима!
16 То тим більше порочна й зіпсована людина, котра п’є беззаконня, наче воду!
17 Постарайся мене вислухати, і я розкажу тобі, – розповім те, що сам бачив;
18 що розповідали мудреці й чого від них не затаїли їхні батьки.
19 Їм самим була дана земля, і жоден чужинець ще серед них не поселявся.
20 Нечестивий протягом усього життя мучиться від страху; злочинцю відпущені обмежені роки життя,
21 протягом яких верески жахів лунають у його вухах, – навіть серед повного спокою йому видається, що на нього нападає розбійник.
22 Він вже не сподівається, що вибереться з темряви, вважаючи, що призначений під меч.
23 Він блукає у пошуках хліба, та не знаходить. Він знає, що над ним постійно висить загибель у день темряви .
24 Його мучить тривога; горе та страждання насідають, наче цар, що готовий до нападу,
25 Тому що він підняв свою руку на Бога, і перед Вседержителем вихвалявся своєю силою;
26 виступив проти Нього, гордовито випроставши шию й ховаючись за грубими своїми щитами.
27 І хоч його обличчя вилискує від жиру, а стегна потовстішали,
28 він мешкатиме в зруйнованих містах, в будинках, де ніхто не живе й готових перетворитись на купи руїн.
29 Він не розбагатіє, – його маєток не тривалий, і він не пустить коріння в землю.
30 Він не втече від темряви, засохнуть від вогню його галузки, а його цвіт буде обірвано вітром .
31 Нехай він не тішить себе порожньою надією, бо вона обернеться ілюзорною марнотою.
32 Він передчасно зів’яне, і його галуззя ніколи не покриється листям.
33 Наче виноградна лоза, він передчасно скине свої незрілі грона, і, як оливкове дерево, обтрусить свій цвіт.
34 Адже збіговисько нечестивих буде спустошене, й вогонь пожере поселення хабарника,
35 тому що він вагітний злом й породжує злочинство; його черево виношує обман.
Друга Еліфазова мова: Оскаржають тебе твої уста
1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
2 “Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?
3 Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?
4 Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,
5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6 Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:
7 Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір’я, ти створений?
8 Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?
9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
10 Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.
11 Чи мало для тебе — потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?
12 Чого то підносить тебе твоє серце, і які то знаки твої очі дають,
13 що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?
14 Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?
15 Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса, —
16 що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п’є кривду, як воду?
17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,
18 про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того , —
19 їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.
20 Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.
21 Вереск жахів — у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.
22 Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.
23 Він мандрує за хлібом, — та де він ? Знає він, що для нього встановлений день темноти…
24 Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,
25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,
26 проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.
27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,
28 і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.
29 Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.
30 Не вступиться з темности він, полум’я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.
31 Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому, —
32 вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!
33 Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка, —
34 бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:
35 він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його…”