Цофар: Доля нечестивої людини
1 Тоді заговорив Цофар із Наами, промовляючи:
2 Мої думки схиляють мене до відповіді, адже я обурений,
3 коли чую докори, які мене ображають, тому мій дух, спонукуваний розумом, каже мені відповісти.
4 Хіба ти не знаєш, що віддавна, – з того часу як постала на землі людина, –
5 радість нечестивих швидкоплинна, і веселощі беззаконників – миттєві?
6 І хоч би в своєму самозвеличенні нечестивий піднявся до небес, і своєю головою він доторкнувся до хмар,
7 він загине навіки, наче перетравлена його шлунком їжа, а ті, що його бачили, запитають: Де він?
8 Він минеться, як сон, і його не знайдуть, – він зникне, наче нічний привид.
9 Очі, які його бачили, більше його не знайдуть, – навіть рідні місця більше його не побачать.
10 Його діти будуть підлещуватись до вбогих, бо він власними руками повіддає нажите нечесно майно.
11 І навіть хоч його організм сповнений юнацької сили, вона разом з ним ляже в землю.
12 Хоч зло видаватиметься солодким в його устах, і він ховатиме його під своїм язиком;
13 щадячи його, й не бажаючи зла позбутись, він зберігатиме його в своєму роті.
14 Тому його їжа в його шлунку, перетравлюючись, стає в ньому зміїною отрутою.
15 Через те нажите нечесно багатство, що він проковтнув, виблює його, – Бог виверне його з живота у нього.
16 Він ссав зміїну отруту, тому жало змії і вб’є його.
17 Він не буде любуватись красою струмків та річками, що течуть молоком і медом.
18 Він буде змушений віддати надбане, бо не зможе його проковтнути, і хоча він нажив багато добра, він не буде ним тішитись.
19 Адже він пригноблював, залишаючи без опіки вбогих, відбирав будинки, яких не будував.
20 Його зажерлива утроба не знала спокою, і в своїй жадібності він зупинитись не міг.
21 Від його ненажерства не було порятунку, тому й не втримається його майно.
22 При незліченних багатствах прийде до нього горе, – на нього впадуть усі нещастя.
23 Коли він буде наповнювати свій живіт, Бог зішле на нього лютість Свого гніву, дощем проллє на його тіло болячки.
24 І якщо він втече від залізної зброї, його наздожене мідна стріла, –
25 вона його прошиє і вийде через хребет; її іскристий наконечник пройде крізь його жовч, і лише тоді він сповниться жахом.
26 На нього чатує цілковита темрява. Його пожере вогонь, якого ніхто не роздмухував, – люто спалить усе, що є в його наметі.
27 Небеса відкриють усі його беззаконня, – та і земля повстане проти нього.
28 Щезне все ним нажите в його домі, – розпливеться в день Божого гніву.
29 Отака доля нечестивої людини від Бога, – його уділ, визначений йому Богом.
Друга Цофарова мова: Доля людині безбожній
1 І відповів нааматянин Цофар та й сказав: 2 “Тому‑то думки мої відповідати мене навертають, і тому‑то в мені цей мій поспіх!
3 Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена, —
5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
6 Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,
7 проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
8 Немов сон улетить — і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:
9 його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце…
10 Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його…
11 Повні кості його молодечости, — та до пороху з ним вона ляже!
12 Якщо в устах його зло солодке, — його він таїть під своїм язиком,
13 над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
14 то цей хліб в його нутрощах зміниться, — стане він жовчю зміїною в нутрі його!..
15 Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його…
16 Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб’є!
17 Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.
18 Позвертає він працю чужу , і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде…
19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
20 Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
21 Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все :
22 за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!
23 Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його…
24 Він буде втікати від зброї залізної, — та прониже його мідний лук…
25 Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде !
26 При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене…
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його…
29 Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!”